Література

1. Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития. – М.: Наука, 1982. – 270 с.

2. Большая Советская Энциклопедия. – Изд. 3-е. _ М.: Изд-во «Сов. энциклопедия», 1975. – Т.22. - С.55.

3. Войтенко В.П. Здоровье здоровых. – К.: Здоров’я, 1991. – 250 с.

4. Гиппократ. О древней медицине // Избр.кн. – М.: Биомедгиз, 1936. – С.143-169.

5. Здоровье человека как предмет социально-философского познания: (Сб.ст.) / АнСССР, Ин-т философии; (Отв.ред. Е.Н.Кудрявцева, П.Д.Тищенко). – М.:ИФАИ, 1989. – 128 с.

6. Ибн Сина Абу Али. Канон врачебной науки. // Избр. разделы. – Москва, Ташкент: Изд-во Мико Комерческий весник; ФАМ АМПУз, 1994. – Ч.1. – 400 с.

7. Изуткин Д.А., Степанов А.Д. Критерии здорового образа жизни и предпосылки его формирования // Сов. Здравоохранение. – 1981. - №5. – С.24.

8. Кант І. Про здатність людського Духа силою тільки твердої волі перемагати хворобливі відчуття // Трактати і листи. М.: Наука, 1980. С.298-306.

9. Лесгафт П.Ф. Избранные труды / Сост. И.Н.Решетень. – М.: Фізкультура и спорт, 1987. – 359с.

10. Лисицын Ю.П. Образ жизни и здоровье населения. – М.: Знание, 1982. – 206с.

11. Локк Д. Про виховання // Локк Д. Соч.: У 3-х т. Думка, 1988. Т.1. С.413.

12. Ломоносов М.В. Для користі суспільства Коль радісно трудитися // Вибрана проза/ Михайло Ломоносов. М.: Сов. Росія, 1986. З. 15.

13. Павлов И.П. Полн.собр.соч. М. Изд-во АН СССР, 1951. Т.3, кн..2. – 188с.

14. Панкрат’єва Н.В., Попов В.Ф., Шиленко Ю.В. Здоров’я – соціальна цінність. – К.: Наук.думка, 1989. – 240 с.

15. Петленко Д.Н., Давиденко В.П. Этюды валеологии: здоровье как человеческая ценность. – СПб.: БПА. – 124с.

16. Піндер Л. Новий погляд на структуру: Вивчення становища щодо розвитку політики пропагування здоров’я в Канаді // Пропагування здоров’я: _ Т.3, №2. 1988. – С.205-212. Вид-во Оксфорд. Ун-ту.

17. Пирогова Е.А. Совершенствование физического состояния человека. – К.: Здоров’я, 1989. – 168 с.

18. Терновий К.С. Здоров’я // Укр.рад.енциклопедія: В 12 т.

19. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи: Навч.посібн.для слухачів курсів підвищення кваліфікації державних службовців / О.Яременко, О.Вакуленко, Л.Жаліло, Н.Комарова та ін. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. – 232с.

20. Фролов В.А. Здоровье // Большая сов. энциклопедия: в 30 т. – 3-е изд. – М.: Сов.энциклопедия, 1972. - !.9. – 442 с.

21. Шмальгаузен И.И. Организм как целое в индивидуальном и историческом развитии. – М.: Наука, 1982. – 383 с.

22. Щепин О.П., Царегородцев Т.И., Ерохин В.Г. Медицина и общество. – М.: Медицина, 1983. – 391 с.

Тема 3. Виховання здорового способу життя дітей в дослідженнях сучасної наукової думки

Про правила ЗОЖ часто можна почути і прочитати в науковій літературі. Головним чином ці правила направлені на забезпечення фізичного здоров'я шляхом суворого дотримання норм поведінки, живлення, відмови від шкідливих звичок і інш. Рекомендації з всіх цих питань ми знаходимо в книгах, журналах, газетах... Правда часто вони трактуються по-різному.

Взагалі різнобій у думках відносно рекомендацій, направлених на дотримання основних принципів ЗОЖ, залежить від дуже багатьох причин. Це і недосконалість наших знань, і складний багатофакторний характер матеріалу, що досліджується. Додержати всі вимоги ЗОЖ важко і не завжди можливо - цьому заважає і робота, нерідко дефіцит вільного часу, непередбачені ситуації, обмеження, пов'язаний з асортиментом доступних продуктів, матеріальними можливостями проблеми, пов'язані з екологією і т.п.

І.І.Брехман, автор терміну “валеологія" формулює поняття здоров'я людини таким чином: “Здоров'я людини - його здатність зберігати відповідну віку стійкість в умовах різких змін кількісних і якісних параметрів триєдиного потоку сенсорної, вербальної і структурної інформації". Таке поняття, як “суспільне здоров'я", поняття нове. Воно включає в себе процес зміни поколінь, їх гарантії психофізіологічного, інтелектуального, індивідуального здоров'я, гарантії репродуктивного потенціалу

Філософія розглядає проблему здоров я як проблему суспільства на сучасному етапі розвитку.

Людина існує не сама по собі, а є елементом суспільства, а це один з чинників, сприяючих порушенню режиму поведінки і живлення.

Як практична проблема нашого суспільства, здоров я людини - це питання створення необхідних економічних, політичних, соціальних і духовних аспектів здоров я людини.

Здоров’я - це поняття комплексне. Людина це результат біологічної, природної та соціальної еволюції, і як породження цієї еволюції повинна бути пристосованою до природних розумів її життя і створенню нею культури.

Існує багато визначень поняття “здоров’я". Під здоров’ям розуміється - здатність організму адаптуватися до оточуючого середовища, на основі біологічної, психічної і соціальної сутності людини, взаємодіяти з ним.

У загально біологічному аспекті “здоров’я" - це єдність обмінних процесів між організмом і оточуючим середовищем, також це течія процесів обміну в організмі, які проявляються в життєдіяльності людини.

При зміні розумів зовнішнього середовища, здоровий організм повинен забезпечити оптимальне функціонування своїх систем. Оптимальність протікання процесів життєдіяльності організму свідчить про нормальний стан людини.

Таким чином, під нормальним станом слід розуміти здатність організму регулювати свої параметри так, щоб забезпечувати в різноманітних ситуаціях їх рівновагу з середовищем. Саме з поняттям “норми" пов’язане у фізіологічному аспекті поняття “здоров’я". Дані літератури свідчать про те, що зберігати оптимальність в різних умовах та здатність організму змінювати свої функціональні параметри є найбільш характерним поняттям здоров’я.

Значну роль у збереженні здоров’я населення відіграють соціальні фактори. Стан здоров я людини постійно змінюється зі зміною зовнішніх розумів. Тому здоров’я - це процес збереження біологічних, фізіологічних, психічних функцій оптимальної трудової і соціальної активності.

Проблема здоров’я знаходить своє відображення в дослідженнях філософів, медиків, педагогів та психологів.

До недавнього часу поняття “здоровий спосіб життя" можна було зустріти лише в медичній літературі. Зараз проблемою здоров’я та здорового способу життя займаються гігієністи, педагоги, психологи та соціологи.

Багато сучасних вчених вважають здоровий спосіб життя провідним у збереженні і зміцненні здоров’я.

Аспект формування здорового способу життя людей розроблялись з точки зору філософії та соціології дослідниками П.П.Бобровським, О.М.Кудрявцевою, Ю.П.Лісицинім, Л.Я.Рубіною, М.М.Руткевич, Є.М.Савельєвою, О.В.Сахно, Л.П.Сущенко, М.Х.Тітма.

Багатьох захворювань можливо було б запобігти, якщо триматися принципів здорового способу життя. Це думка вчених-медиків М.М.Амосова, В.П.Войтенко, З.А.Шкіряк-Ніжник; біологів - І.І.Брехмана, С.В.Шмалей; фізіологів та гігієнистів - І.П.Павлова, М.Є.Введенського, Ю.В.Валентік, А.В.Ляхович, м. М.Сердюковської, А.Д.Степанова.

При цьому Амосов М.М., Мільнер Є.Г., Чайковський А.М. засобами здорового способу життя вважають:

- постійне самовиховання;

- щоденна творча суспільно-корисна праця, розумова і фізична, гігієнічно організована, поєднана з раціональним відпочинком;

- підтримання нормального психологічного клімату в трудовому колективі і сім ї;

- постійне вдосконалення свого характеру, відмова від шкідливих для здоровий я звичок, культивування корисних умінь, навичок і звичок;

- систематичне заняття фізкультурою та спортом, загартування організму;

- раціональне харчування;

- дбайливе ставлення до природи, активна боротьба за ії збереження.

Відомій дослідник Малахов Г.П. вказує на помилки, що припускає людина при самооздоровленні. При культивуванні здорового способу життя люди:

- впливають лише на фізичне тіло;

- бажають отримати оздоровлення без попереднього очищення організму;

- не ураховують власної індивідуальної конституції;

- не розуміють процесів, що відбуваються при оздоровленні всього організму.

У розвиток гігієнічного навчання великий внесок вніс підручник Л.І.Ізмайлової (1892р.) по гігієні, анатомії і фізіологіям людини, яка призначалася для дівчат старшого шкільного віку жіночих учбових закладів. Прогресивним явищем з'явилося формування первинних понять про принципи образу життя, роз'яснення позитивного і негативного впливу звичок і форм поведінки людини на стан здоров'я. Потрібно зазначити, що питанням гігієни приділялася певна увага, але ці відомості не мали чіткої практичної спрямованості.

У період з початку 20 віки педагогіка приділяла багато уваги гігієнічній освіті, як необхідній ланці формування особистості.

“Мы склонны к тому, чтобы меньше внимания обращать на болезнь и ее предотвращение, а больше на здоровье и пути его поддержания” (Д.Викериг) - таков американский подход к заботе людей о своем здоровье. Следует подчеркнуть, что сразу же после второй мировой войны, когла многим странам Европы и Азии пришлось залечивать раны и восстанавливать разрушенное войной народное хозяйство, американцы уже могли думать об отдыхе, здоровье и проведении досуга. В этой связи отметим, что американец довольно бережно относится к своему здоровью. Резкое подорожание медицинского обслуживания заставило многих американцев обратиться к физической активности как одному из эффективных средств поддержания здоровья. Роли физ.упражнений в поддержании здоровья и предотвращении недугов посвящено значительное число исследований, результаты которых становятся достоянием широкой общественности.

Современная философия оздоровления нации утверждалась в США на протяжении более чем 200-летней истории государства. В основе концепции - личная заинтересованность каждого американца в укреплении своего здоровья.

В США имеется целый ряд полугосударственных организаций, занимающихся спортивно-оздоровительной деятельностью одной из них является - Американский союз здоровья, физической подготовки и активного отдыха, подчиняющийся государственному департаменту образования. Он был создан с целью разработки соответствующих программ. Одной из важных задач этой организации является подготовка кадров для преподавания физического воспитания в школах и колледжах страны.

Большую роль в проведении оздоровительной работы среди населения США играют общественные организации, К ним можно отнести религиозные, молодежные и детские организации, а именно:

- организацию “ Бой скауты Америки”, являющуюся наиболее многочисленной молодежной организацией, которая объединяет мальчиков и подростков от 6 до 16 лет. Основная цель, преследуемая организацией - формирование волевых и гражданских качеств. Программа занятий составлена в соответствии с возрастными особенностями. Первая группа объединяет мальчиков 6-7 лет, вторая - 8-10 лет, третья - 11-14 лет, четвертая - 14-16 лет;

- “ Герл скауты Америки”, объединяющую девочек и девушек от 8 до 18 лет, занимающихся физической подготовкой и спортом;

- клубы “ Четыре “Н”, объединяющие сельскую молодежь в возрасте от 9 до 19 лет. Своим названием клуб обязан английской букве “Н”, с которой начинаются четыре слова, ставшие для занимающихся своего рода девизом : “Голова, сердце, руки и здоровье “.

Вот уже на протяжении многих лет в США идет разговор ослабой физической полготовленности детей школьного возраста (первые опасения появились еще в начале 50-х годов. Программа по развитию здравоохранения в США предусматривает ряд мер по повышению физической активности юных граждан. Физическая подготовка учащихся вкючает: основную программу обучения; специальную гимнастику; спорт в организациях и специальных группах; межшкольные спортивные соревнования, включая дни игр и дни школьного спорта; межшкольный большой спорт; совместные программы школы и близлежащих организаций.

Согласно рекомендациям достижения учащихся должны измеряться по таким критериям, как уровень физической полготовленности и физического развития, степень овдадения двигательными умениями и навыками общественной и личной гигиены. Считается, что минимальная программа измерения и оценки уровня физической подготовки должна включать:

1. Определение уровня физического развития и физподготовленности:

а) антропометрические измерения,

б) тесты физподготовленности .

2. Умения (тесты, определяющие степень развития двигательных качеств).

3. Знание и понимание ( тесты, разрабатываемые учителем физкультуры).

4. Степень развития приобщения к общественной жизни.

Несмотря, на имеющиеся недостатки в организации физической полготовки американских школьников, именно в школе закладывается сознательное отношение к физической активности, как важнейшему фактору укрепления здоровья.

На всіх етапах розвитку України формуванню здорового способу життя приділялася значна увага. Так, у 1920-30 роках створюється Всеукраїнський інститут соціалістичної охорони здоровий я. Друкується ряд спеціальних журналів: “Шлях до здоровий я" (1925-1941), “Здоровий я й освіта" (1921-1922), “Здорова зміна" (1931-1933) тощо.

В.А.Герд в популярному учбовому посібнику вказував на необхідність правильного здорового образу життя і загартування з юних років.

Вчені-педагоги приділяли велике значення проблемі формування ЗСЖ молоді

( А.С.Макаренко, В.О.Сухомлінський, К.Д.Ушинський); навчання та виховання дітей і підлітків щодо правив ЗСЖ (М.І.Алексєєва, м. П.Богданов, Е.С.Вільчковський, І.А.Зязюн, З.С.Сахарова, Т.Є.Цюпак та ін.; аспекти валеологичного виховання в сім ї; інтегрований підход в шкільній освіті з метою створення у молоді цілісного наукового світогляду( С.І.Гончаренко, Ю.І.Мальований та ін.).

Питанням формування поняття здорового образу життя у учнів школи надавалося велике значення.

Так в дисертаційнім дослідженні “Формування в учнів середньої школи системи знань про здоров я людини”, Т.Е.Бойченко розробив концептуальні основи інтегративного валеологічного курсу, визначив зміст та створив орієнтовну програму курсу для шкільної ланки в системі нової національної освіти в Україні.

Останніми роками вчені й практики Ю.В.Валентін, Л.В.Волков, О.Д.Дубогай та інші встановили, що найефективнішим засобом зміцнення і збереження здоров’я молодших школярів є здоровий спосіб життя. Це основна формула профілактики, спрямована на усунення причин захворювань, зміцнення здоровий я завдяки розумному регулюванню життєдіяльності.

Формування ЗСЖ залежить від ефективності навчально-виховного процесу у д/з, виховання в сім ї, дотримання гігієнічних норм.

Психологічні основи формування споживи у фізичному вдосконаленні індивіда дослідженні в працях С.Л.Астровського, Л.І.Божович, Ю.А.Головіна, Д.О.Кікнадзе, В.Н.Мясинцева, Н.Н.Міхайлова, С.Н.Рубінштейна та ін.

Загальнопедагогічні основи формування прагнення до ЗСЖ у дітей розроблені в дослідженнях М.О.Данилова, В.С.Ільїна, А.А.Карпенка, М.Е.Чулкової, М.Ю.Хрущової та ін.

Питання формування споживи до зайняти фізичними вправами розглянуто в дослідженнях О.М.Козленка, І.П.Бояна.

В.В.Лесик торкається питань формування споживи фізичного вдосконалення спільними зусиллями сім ї і школи.

Дослідження проблеми профілактики і запобігання шкідливим звичкам у школярів відображені в трудах українських вчених В.М.Оржеховської і Н.П.Бурмаки, А.І.Піліпенко, А.І.Турчака, зарубіжних авторів, що досліджували різні сторони проблеми формування ЗОЖ школярів в учбовий і позаурочний час.

Багато які автори науково-популярної літератури, що видавалася в останні роки в Україні звертаються до питань здоров'я, ЗСЖ, профілактики захворюваності і шкідливих звичок у дітей і підлітків. Це: Н.М.Амосов, В.М.Баранов, А.А.Беседіна, В.П.Войтенко, В.І.Курілова, Б.В.Сермеев, М. І.Куценко і Ю.В.Новіков, В.Н.Ягодінський і ін.

Все більшої популярності набувають валеологічні методи. Проблеми валеологічного виховання сучасної молоді вирішуються у працях вітчизняних вчених (Т.Є.Бойченко, Ю.В.Васьков, І.І.Власюк, Л.М.Різник, С.О.Юрочкіна та ін.)

Особливого значення набуває зв язок духовної і фізичної культури особистості, їх взаємовплив.

Проблема взаємодії фізичної та духовної культури знайшла відображення в наукових працях В.М.Видріна, О.А.Мільштейна, Л.П.Матвєєва,І.І.Переверзіна,А.П.Родіонова, А.А.Френкіна та ін. Автори підкреслювали, що фізична культура відносно самостійна частина культури особистості й суспільства, яка зумовлюється об’єктивними вимогами економічного, соціального та духовного розвитку.

У поглядах науковців можна виділити декілька підходів до визначення змісту поняття “здоров'я спосіб життя". Так вчені м. м. Запорожченко, Д.А.Ізуткін, О.В.Сахно та ін. визначають його як спосіб біосоціальної діяльності людини, котрий безпосередньо зміцнює її здоровий я. Вони розглядають ЗСЖ як соціальні, фізичні, психічні форми людської діяльності у відповідності з гігієнічними вимогами. Під змістом ЗСЖ дослідники розуміють саму життєдіяльність людини та умови її функціонування.

Автори О.Д.Дубогай, Ю.П.Лісіцин, А.Г. та ін. розглядають ЗСЖ як окрему частину способу життя людини. У даному визначені основою ЗСЖ є комплекс оздоровчих заходів.

Проблема зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку знайшла своє відображення в дослідженнях Н.І.Бочарової, О.Л.Богініч, Е.С.Вільчковського, Н.Ф.Денисенко, С.Я.Лайзане та ін.

Проблеми дбайливого ставлення дошкільників до природи досліджувались Г.С.Марочко, З.П.Плохій та ін., психологічні аспекти міжособистісних стосунків (В.К.Котирло, О.Л.Кононко, С.О.Ладивір та ін.), доброзичливі взаємини та виховання в праці ( Л.В.Артемовою, М.І.Мельничук, Т.І.Поніманською В.О.Просскурою та ін.).

Проблема здоров’я людини розглядається у працях вчених з різних галузях. Так, на філософському рівні – Е.М.Кудрявцевою, Ю.П.Лісіциним, Л.П.Сущенко; медико-біологічному рівні ця проблема відображена у дослідженнях М.М.Амосова, В.І.Войтенко, З.М.Шкиряк-Нижник; соціально-педагогічні підходи представлені у роботах В.П.Петренко, Г.І.Царегородцева, Д.А.Ізуткіна, Л.Г.Матроса. У педагогічних дослідженнях проблема здоров’я дітей здебільшого пов’язується з ефективністю системи фізичного виховання (Е.С.Вільчковський, Н.Ф.Денисенко, О.Д.Дубогай). Однак в практичному вирішенні проблеми є багато суперечностей між:

• рівнем соціальних вимог до майбутніх вихователів дітей дошкільного віку та неефективним використанням у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів освіти заходів, котрі сприяли б зміцненню здоров’я студентської молоді, а в майбутньому – забезпечували формування здорового способу життя дітей;

• існуючими підходами до професійної підготовки студентів, які склалися у вищих навчальних закладах і зорієнтовані лише на опанування відповідних знань з окремих предметів та вимогами щодо необхідності навчити студентів використовувати набуті знання і вміння для забезпечення здорового способу життя, котрий сприяв би збереженню як особистого здоров’я, так і здоров’я майбутніх вихованців;

• структурою педагогічного процесу та вимогами щодо управління формуванням здорового способу життя з урахуванням вікових особливостей дошкільників.

Особливості усвідомлення здорового способу життя дітьми дошкільного віку стали предметом дослідження О.Є.Іванашко . Психологічний зміст усвідомлення здорового способу життя у дошкільному віці автор розглядає за двома мотиваційними векторами: поведінка дитини та внутрішня позиція особистості дошкільника. Особливе значення О.Є.Іванашко приділяє засвоєнню соціального значення предметів та явищ дійсності, моральних основ поведінки і спілкування. Мотиваційне забезпечення вчинків дитини багато в чому залежить від розуміння складних інтегрованих “картин” поведінки інших людей; відтворення усвідомлених моделей поведінки; вироблення власних стандартів поведінки і понять.

Феномен здорового способу життя в дошкільному віці автор розглядяє через особливості мотиваційно-ідентифікаційної детермінації поведінки дитини, які визначалися такими показниками: прийняття дитиною вимог здорового способу життя; наслідування конкретних зразків ведення здорового способу життя як елементу поведінки групи, до якої належить дитина; демонстрація дотримання вимог здорового способу життя в різних ситуаціях спілкування та життєдіяльності.

Усвідомлення дошкільниками здорового способу життя автор розглядає в єдності декількох структурних компонентів, а саме: когнітивного, емоційного та оцінно-вольового.

Реалізація комплексу діагностичних процедур надала О.Є.Іванашко можливість з’ясувати особливості усвідомлення здорового способу життя дошкільниками, змістовий аналіз яких дозволив виділити певні рівні в усвідомленні здорового способу життя, що властиві дитині в даному віці.

У роботі С.О.Юрочкіної розкриваються зміст і методика валеологічного виховання дітей старшого дошкільного віку. Автор зазначає, що рівень та тривалість життя людини визначаються моделлю поведінки, що формується в дитинстві. Вона підкреслює, що сучасна практика роботи закладів освіти і, зокрема дошкільних навчальних закладів переважно зорієнтована на формування культурно-гігієнічних навичок і не забезпечує цілком необхідний рівень знань, умінь та навичок дітей щодо культури здорового способу життя. На думку автора, основною причиною цього є недостатній рівень професійної підготовки педагогічних кадрів. Автор наголошує на тому, що ефективність валеологічного виховання дітей дошкільного віку забезпечується: фаховою підготовкою вихователів з означеної проблеми; створенням гігієнічних і матеріальних умов у дошкільному закладі; валеологічною освітою батьків та створенням відповідних умов у сім’ях, які виховують дітей; взаємодією педагогічного колективу, медичного персоналу дошкільного закладу та сім’ї у розв’язанні валеологічних навчально-виховних завдань.

Аналіз літератури дозволив визначити якісні характеристики здорового способу життя, що допомагають відокремити зміст поняття “здоровий спосіб життя” стосовно поняття “спосіб життя”.

Перш за все слід виділити: високу соціальну, трудову, фізичну активність; високу моральність; виключення шкідливих звичок (паління, переїдання, зловживання алкоголем та ін.). Вчені вказують на необхідність того, що здоровий спосіб життя неодмінно передбачає наявність усіх трьох означених компонентів одночасно. Наприклад, висока активність і висока моральність за наявності шкідливих звичок – нездоровий спосіб життя; відсутність шкідливих звичок і висока моральність при пасивності – теж нездоровий спосіб життя; висока активність і відсутність шкідливих звичок за аморальної поведінки, також нездоровий спосіб життя. Здоровий спосіб життя служить об’єктивною підставою здоров’я людини, що створюється і дотримується нею самостійно, суб’єктивно, за власною ініціативою і на підставі власних уявлень і цінностей.

Процес соціалізації, за якого відбувається формування здорового способу життя у людини, має свої канали та механізми, які впливають на його результати. Перший канал визначають як соціально-психологічний, другий – соціально-виховний. Механізми першого каналу мають бути:

• фіксування людиною на рецепторному та підсвідомому рівнях особливостей впливу життєво важливих об’єктів, з якими вона стикається;

• наслідування;

• оволодіння мовою та підсвідоме засвоєння норм соціальної поведінки;

• процес підсвідомого ототожнення людиною себе з іншою людиною, групою та “зразком”;

• рефлексія – внутрішній світ, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або відкидає цінності суспільства, сім’ї, групи однолітків тощо.

Механізмами другого каналу є:

• процес взаємодії людини зі суспільством та різними організаціями;

• засвоєння норм, еталонів поведінки, поглядів, стереотипів, що характерні для найближчого оточення;

• процес взаємодії людини з суб’єктивно значущими для неї особами (Мудрик А.В.).

Слід зазначити, що процес взаємодії дитини зі суспільством реалізується, перш за все, через систему громадського виховання: насамперед через систему дошкільних навчальних закладів. Результат вихованого впливу залежить від того, яка загальна атмосфера панує в дошкільному закладі, які цінності в ньому набувають підтримки і які знешкоджуються, наскільки затишно та впевнено почувають себе вихованці (В.В. Нестеренко та ін.).

Розвиток особистості також відбувається завдяки набуттю дитиною відповідних знань і досвіду соціально позитивної поведінки.

Окремої уваги заслуговує вплив засобів масової інформації на становлення особистості до здорового способу життя. Сьогодні, вже з раннього дитинства людина потрапляє в інформаційне поле, вона не може жити без інформації, сприймає її через безліч каналів, і на цій основі формує свою власну поведінку. ЗМІ створюють своєрідний інформаційний світ, в якому людина, зокрема дитина, виробляє власний світогляд щодо життя, способу життя та типів поведінки тощо (О.Яременко, О.Балакірєва, О.Вакуленко, Лалонд М., Піндер Л., Rootman I., Popple K., Willmott P. та ін.). Завдяки засобам масової інформації, як відмічають автори, дитина має можливість бачити багато ситуацій, які торкаються проблеми здоров’я, його цінностей, знайомитися із зразками поведінки і діяльністю.

У формуванні здорового способу життя дитини, важливим чинником є соціальні норми. Вплив ЗМІ проявляється як у сприйнятті її особистістю, так і у визначенні нормативної поведінки в соціальній системі. На суспільному рівні нормативна поведінка випливає принаймні частково з тих норм поведінки, які постійно висвітлюються ЗМІ.

Особливе значення для виховання дитини є залучення її до культури суспільства; створення умов для індивідуального розвитку та духовно-ціннісної орієнтації .

Важливим механізмом соціалізації дитини є засвоєння нею цінностей, еталонів поведінки, поглядів, що характерні для її оточення: сім’ї, родичів, близьких людей. Буває й так, що оточення не повністю або загалом не відповідає прийнятим нормам спільноти. Засвоєння норм громадської поведінки та вплив традиційних механізмів відбувається здебільшого на підсвідомому рівні за допомогою сприйняття домінуючих стереотипів поведінки. При цьому особливу роль відіграє сім’я у формуванні уявлення про способи життя дитини, вносить корекцію у її здоров’я. Основними аспектами впливу сім’ї є фізичний (фізичне здоров’я), розумовий розвиток дітей (духовне здоров’я); емоційний, психологічний стан (психічне здоров’я); оволодіння соціальними нормами; ціннісні орієнтації сім’ї (соціальне здоров’я).

Отже, спосіб життя сім’ї здебільшого обумовлює і спосіб життя дітей. Чисельні дослідження свідчать, що конфлікти у сім’ях між самими батьками, батьками та дітьми, застосування фізичних покарань, нерозуміння батьками дітей, відсутність батьківської уваги, підтримки дитини, - все це є причиною того, що процес становлення особистості дитини проходить у супроводі кризових явищ.

Захисні чинники сім’ї найбільше проявляються у тому випадку, коли між членами сім’ї існують відверті, добрі стосунки; у вихованні дітей спостерігається прояв душевного тепла, який виключає постійні ультимативні претензії; батьки вірять у життєві успіхи дітей, проявляють високі батьківські очікування; діти ,з одного боку, включені до прийняття сімейних рішень, з іншого – мають свої власні завдання стосовно інших членів сім’ї; стосунки між батьками базуються на емоційній взаємній підтримці; ставлення батьків до дітей базується на реальній зацікавленості, увазі до їхніх проблем та обмежуються не тільки розмовами, а й безпосередньою участю в різних аспектах життєдіяльності дитини.

Негативний вплив сім’ї на спосіб життя дитини пов’язаний насамперед із внутрішньою кризою сім’ї, сімейною де зорганізованістю, яка призводить до того, що сім’я перестає вирішувати навіть елементарні проблеми утримання дитини; сімейними конфліктами, які є причиною різних стресів у дітей; проявом насилля (фізичного, психічного, сексуального); відсутністю почуття любові та взаєморозуміння між членами сім’ї; наявністю шкідливих звичок (алкоголізм, наркоманія тощо) серед членів сім’ї; відсутності послідовності санкцій щодо проявів шкідливих для здоров’я звичок у дітей, слабкою дисципліною в сім’ї; нереалізованим очікуванням стосовно розвитку та успіхів дитини.

Суттєво, що спосіб життя може змінюватися протягом життя людини. Але як свідчать дослідження психологів (Братусь Б.С., Захаров Л.І., Лісова О.С., Нікіфоров Г.С.), навички певного способу життя привласнюються людиною змалку і насамперед під впливом тих зразків поведінки й діяльності, які дитині демонструють дорослі. Тобто навички здорового способу життя у дитини дошкільного віку набуваються як відтворення тих зразків ставлення до свого здоров’я, праці, інших людей, довкілля, які щоденно вона бачить перед своїми очима у поведінці й діяльності своїх батьків, родичів, вихователів. Тобто навички здорового способу життя у дитини складаються під безпосереднім впливом навичок, що відтворюють спосіб інших людей, батьків та вихователів.

Таким чином маємо казати, що проблема формування здорового способу життя є предметом дослідження різних наук. У зв’язку з цим вона розглядається як загальнолюдське й загально педагогічне явище, що є однією з якостей особистості.

Узагальнюючи вище означене, сутність поняття здоровий спосіб життя можна визначити як спосіб життєдіяльності людини, який характеризується: усвідомленням ставлення до свого фізичного, психічного і соціального “Я”; знанням про способи збереження свого здоров’я та вмінням організації свого щоденного буття, яке забезпечує позитивний фізичний, психічний та моральний стан людини.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблеми формування здорового способу життя дітей дозволяє стверджувати, що ця проблема актуальна, але багато аспектів потребують подальшого її вирішення.