- •Тема 15. Особистість в системі управління. План.
- •Психологічна структура особистості.
- •Поняття особистості. Якості особистості.
- •Загальний висновок:
- •Спрямованість особистості та її види.
- •Здібності і типи мислення особи.
- •Висновки.
- •Характер і темперамент особи.
- •Типи та спрямованість поведінки. Темперамент.
- •Основні елементи характеру.
- •Типи характеру людини.
- •Основні поняття
- •2.Основні елементи характеру
- •Основні поняття.
- •3. Типи характеру людини.
- •15. 3 Соціальна основи поведінки особистості
- •Форми відношення людини до оточення
- •Основні поняття
- •Соціальні фактори, що впливають на поведінку особистості
- •Певний вплив на людину має роль і статус, якими її наділяє оточення, або які вона бере на себе добровільно.
- •Соціальні фактори, що впливають на поведінку особистості:
- •Обумовленність типу поведінки людини на роботі
- •Основні поняття
-
Обумовленність типу поведінки людини на роботі
Поведінка – сукупність взаємопов”язаних дій, що здійснює людина заради досягнення поставлених цілей. Ці дії обумовлені як внутрішніми якостями людини (особливостями організму, психологією, розумом), так і зовнішнім оточенням.
Як свідчить практика, існує три типи поведінки людей на роботі: незалежний, нейтральний і залежний.
Незалежний тип поведінки притаманий лідерам і має прояв у їх прагненні підкорити інших своїй волі, затвердити і нав”язати власну думку,бути завжди і всюди першими. Іноді та незалежна поведінка може перетворюватись в агресивну. В окремих випадках це може допомогти досягти мети, але народжує конфлікти.Н
Нейтрально тримають себе також люди, які мають незалежний характер, але не бажають не тільки підкорятись, але і підкоряти собі інших.
Залежний тип поведінки притаманний або ледащим слабохарактерним особистостям, або тим, хто добре розуміє власні недоліки і тому прагне підкорятися. Така поведінка не дозволяє досягти особистих цілей, але забезпечує спокійне життя.
Кожен з цих типів поведінки обумовленний ступенем усвідомлення його необхідності, внутрішніми мотивами і вольовими зусиллями людини.
Різні співвідношення цих обставин приводять до того, що для одних людей необхідність певного типу поведінки є вимушеною (примусовою), зовні нав”язаною, що обумовлено як нерозумінням його важливості, необхідності, мотивів, так і відсутністю віідповідних навичок і звичок. В цих умовах необхідність керівництва або підкорення (підлеглості) сприймається як насилля над особистістю, зазіханням на свободу, викликає внутрішній протест, а іноді і озлоблення.
Для інших керівництво і підлеглість внутрішнє бажані, надають певне задоволення. У керівників це обумовлено можливістю виявити себе, продемонструвати власну владу, отримати насолоду від цього почуття. Підлеглі звільняються від необхідності мислити, приймати самостійні рішення, тобто також отримують свого роду свободу.
Але і тут найактивніше керівництво і найсумлініша підлеглість не принесуть значного ефекту, а навпаки, будуть мати несприятливі наслідки з причини орієнтації не на виконання поставлених задач, а на досячгнення комфортного стану (на цьому у свій час зіграв Гітлер звільнивши своїх солдат від “хімери”, так званої совісті).
Нарешті, для трет”їх керівництво і підлеглість являють собою усвідомлену необхідність, в тому числі таку, яка виходить і із почуття обов”язку. В уьому випадку вони носять дійсно активний, творчий характер, ефективні, результативні.
Основні поняття
Поведінка – це сукукпність взаємопов”язаних дій, які здійснюють длля досягнення поставлених цілей або у відповіді на дії інших. Поведінка буває: незалежною, підлеглою і нейтральною. Це обумовлено: примушенням; внутрішнім бажанням; розумінням необхідності.