1. Характерні особливості архітектури хіv ст. Іконопис хіv-хv ст.

Наприкінці XIII - на початку XIV ст. виник новий тип оборонних споруд - замки, що були цілком побудовані з каменю або цегли. Вони відзначалися міцними мурами з бійницями для обстрілу. У кількох місцях над стінами здіймалися башти, найвища й найміцніша з яких височіла в центрі. Будівництво таких замків-фортець почалося у Луцьку, Кам'янці, Кременці, Одеську, Хотині та ін.

З-поміж пам'яток тогочасного образотворчого мистецтва найбільше вражають монументальні зображення - мозаїки та фрески, якими оздоблювалися храми.

Мозаїка викладалася на стінах із різнобарвних (майже 180 відтінків кольорів) шматочків смальти - сплаву свинцю та скла. Шедеврами світового значення є мозаїки Софійського та Михайлівського соборів у Києві. Фрески малювали мінеральними фарбами по мокрому тиньку.

Велике значення у внутрішньому облаштуванні храмів мали ікони. Іконописні майстерні існували у Києві, Чернігові, Галичі та інших містах. Одначе переважну більшість ікон княжої доби втрачено. Мало відомо й про тогочасних іконописців. Джерела зберегли відомості про одного з найперших руських іконописців - київського майстра Аліпія. Найвидатнішою і найхарактернішою пам'яткою малярської культури в іконописі княжої України є віднайдена в середині 80-х рр. XX ст. й повернута із забуття завдяки реставрації ікона Богородиці (остання третина XIII ст.) з Успенської церкви в Дорогобужі.

 Протягом XVI - першої половини XVII ст. розвивався іконопис. Виняткової майстерності досягли українські митці у створенні іконостасів.

Українським іконам XVI - першої половини XVII ст. властиве продовження й удосконалення традицій візантійського іконопису. Дедалі частіше зображення на образах набували реалістичних рис. Справжньою перлиною українського мистецтва є іконостас П'ятницької церкви, створений львівськими митцями в першій половини XVII ст. До шедеврів українського мистецтва належить і іконостас львівської Успенської церкви. Ікони для нього малювали видатні львівські художники Федір Сенькович та Микола Петрахнович.

2. Образотворче мистецтво. Музична справа. Меценати та колекціонери. Навчальні заклади для жінок.

 Архітектура і образотворче мистецтво. В Україні широкого розмаху набувало будівництво оборонних споруд - замків, фортець, валів навколо міст і сіл для захисту від нападів турецьких військ і кримсько-татарських орд. Місцеві магнати використовували свої замки для особистої безпеки і утримання в покорі селян-кріпаків. Українські майстри будували здебільшого дерев'яні і земляні фортеці навколо Києва, Черкас, Канева, Чернігова, Житомира, Переяслава, Білої Церкви. Міцні кам'яні фортеці зведено в Луцьку, Кам'янці-Подільському, Острозі, Бучачі, Мукачевому, Меджибожі, Львові. Вони до нашого часу вражають своєю могутністю і архітектурною довершеністю. На справжні військові фортеці були схожі Печорський (Київ), Мгарський (Лубенщина), Густин-ський (Чернігівщина) та інші монастирі.

Чимало винахідливості виявляли козаки при спорудженні укріплень Запорозької Січі, яка залишалася кілька століть військовим форпостом на півдні й досить часто сприймала удари татарських орд з Кримського ханства, з яким межували запорозькі землі. Запорожці використовували місцевість для спорудження січових укріплень (річки й болота), копали рови, насипали вали, над якими височіли дерев'яні вежі з гарматами. Неприступною для ворогів була Запорозька Січ на острові Чортомлик або Базавлук на Дніпрі (поблизу сучасного міста Нікополя на Дніпропетровщині).

За проектом французького інженера Гійома Боплана над Дніпром було споруджено уже згадану фортецю Кодак (1635 р.) на правому високому березі річки. З суходолу фортеця була обнесена глибоким ровом, в дно якого вбито загострені дубові палі, і земляний вал довжиною 1800 м з бастіонами в 4-х кутах. На той час фортеця вважалася першокласним витвором фортифікаційного мистецтва.

Українські зодчі споруджували з каменю церкви, монастирські будівлі, будинки багатих людей, міської верхівки, старшин. Вони поєднували самобутній стиль з кращими надбаннями епохи Відродження. У Львові на національній основі і з врахуванням стилю Відродження споруджено будинок відомого діяча братства Костянтина Корнякта (1580 р.) і Успенську церкву (1598-1630 рр.), у Києві - будинок Артемихи (початок XVII ст.) на Подолі. Названі споруди прикрасили площу Ринок у Львові і центр Подолу в Києві.

Ряд архітектурних ансамблів було відбудовано у Києві після монголо-татарського погрому (Печорська лавра, Софійський собор. Кирилівський монастир та ін.). Польські та українські магнати будували собі кам'яні палаци. Церкви і палаци прикрашалися різьбою по дереву, настінним живописом, кам'яними і дерев'яними скульптурами. Іконостаси багатьох церков, виготовлені народними умільцями, були справжніми шедеврами мистецтва.

В образотворчому мистецтві помітне місце займала книжкова графіка - оформлення рукописних і друкованих книг. Так, у Київському "Псалтирі" (1397 р.) містилося понад 200 мініатюр, виконаних художником Спиридоном. Значний вклад у книжкову друковану графіку вніс друкар Іван Федоров, який поклав її початок в "Апостолі" та "Букварі". Центрами графіки були Львів, Київ, Острог, Ужгород.

Українські майстри досягли великих успіхів у литті з міді та олова, художній обробці металів. Декоративно оформлялися дзвони, гармати, рушниці, шаблі, ліхтарі, чаші, свічники тощо. Широко вживалася інкрустація (оздоблення) виробів золотом, сріблом, коштовними каменями. Умільці виявляли свою неабияку майстерність в художньому оформленні речей повсякденного вжитку: посуду, одягу, сідел, збруї для коней, возів, саней, човнів.

------------------

ХІХ-ХХ ст. Блестящий живописец, критик и участник украинского национального движения Иван Труш (1869-1941) - автор портретов известных деятелей украинской демократической культуры Ивана Франко, Леси Украинки, Василия Стефаника, Николая Лысенко и др. Значительным событием в культурной жизни всей Украины была первая всеукраинская художественная выставка, организованная по инициативе Труша в 1905 г. во Львове. Благодаря широко представленным на ней произведениям художников как западных, так и восточных земель Украины, выставка стала яркой демонстрацией единства художественной культуры одного народа, искусственно разделенного на две части. Художественные полотна Николая Пимоненко (1862-1912), в которых поэтически воспеты Украина и ее народ, не раз экспонировались не только на всероссийских выставках, но и за границей в Париже, Берлине, Мюнхене. Такие картины Пимоненко, как "Жертва фанатизма", "Конокрад", "Проводы рекрутов", "Проводы запасных", "На Дальний Восток" и другие, были направлены на разоблачение темных сторон в жизни украинского села того времени, враждебного народу самодержавного строя.

Ряд художников (Фотий Красицкий, Афанасий Сластён и др.) активно сотрудничали в первом украинском массовом сатирическом журнале "Шершень", издаваемом в Киеве во время революции 1905-1907 годов. Тогда же группа одесских художников под руководством Кирьяка Костанди осуществила издание еще одного сатирического иллюстрированного журнала под названием "Дзвін".

Коллектив художников в составе С.Васильковского, Н.Самокиша, Н.Беркоса, М.Уварова украсил в 1907 г. построенное по проекту архитекторов Василия Кричевского и Константина Жукова здание Полтавского земства. Это сооружение было довольно удачным образцом украинского национального стиля в архитектуре - ведь тут выразительно проявилось народное изобразительное искусство. Так же точно мотивы украинской народной архитектуры были использованы и в проектах зданий, построенных в первые десятилетия XX столетия: общества "Дюстер" во Львове (арх. И.Левицкий), первого в Украине крытого рынка - Бессарабского в Киеве (арх. Р.Гай), мемориального храма под Берестечком на Волыни (арх. В.Максимов), "Народного дома" в Дрогобыче (арх. А.Лушпинский).

Под влиянием нарастающего общедемократического движения и крепнущих украинских национально-освободительных устремлений в киевской и львовской прессе появились публикации в поддержку широкого применения украинской народностилевой архитектуры. "Нельзя не приветствовать" попыток некоторых художников создать свой собственный украинский архитектурный стиль", - отмечала газета "Киевская почта" в информации по поводу открытия в Киеве в декабре 1911 года Первой Украинской художественной выставки. Упорнее всех отстаивал народные особенности архитектуры, пронизанные национально-демократическими тенденциями, архитектор Василий Кричевский - близкий друг историка М.Грушевского.

№15