- •История культуры Украины Тема №1
- •1. Вступ. Історична наука про цілісність Української культури.
- •2. Козацькі літописи. "Українське бароко". Театральне мистецтво.
- •1. Релігія слов'янських племен. Мистецькі набутки слов'ян.
- •2. Григорій Сковорода - просвітитель, філософ, поет.
- •1. Особливості Трипільської культури і Черняхівської культури.
- •1. Праслов'янська писемність.
- •2. Освіта, архітектура і образотворче мистецтво другої половини хvііі ст.
- •1. Культура Київської Русі. Кирило та Мефодій - просвітники слов'ян.
- •2. Музичне життя України хvііі-хіх ст.
- •1. Володимир Великий. Ярослав Мудрий. Культурний розвиток Київської Русі.
- •2. Зв'язок народного та професійного мистецтва другої половини хvііі - середини хіх ст.
- •2. Пробудження національної свідомості Українського народу.
- •1. Характерні особливості забудови Києва.
- •2. Культурний процес другої половини хіх ст.
- •1. Характерні особливості рукописної книги Київської Русі.
- •2. Українська наука і культура початку хіх ст.
- •1. Музичне мистецтво Київської Русі.
- •2. Реформа освіти у другій половині хіх ст.
- •2. Недільні школи та бібліотеки в Україні.
- •2. Розвиток музичного мистецтва наприкінці хіх - на початку хх ст.
- •1. Перші книгодрукарні слов'ян. Іван Федоров (1510-1583).
- •2. Становлення Української професійної художньої школи. XVII-XVIII ст.Ст.
- •1. Характерні особливості архітектури хіv ст. Іконопис хіv-хv ст.
- •2. Образотворче мистецтво. Музична справа. Меценати та колекціонери. Навчальні заклади для жінок.
- •1. Братства і розвиток культури.
- •2. Відродження Української культури в період національної демократичної революції 1917-1920 р.Р.
- •1. Внесок Києво-Могилянської Академії у розвиток освіти України.
- •2. Українська культура у 30-ті роки хх ст.
- •1. Особливості писемно-поетичної творчості Козацької доби.
- •2. Освіта. Вища школа. Наука. Література. Театр. Музика у 30-ті роки хх ст.
- •1. Книги Лаврської Друкарні.
- •2. Культура України в роки війни.
- •1. Передумови формування Українського театру. Народні думи і пісні.
- •2. Преса. Радіо. Наука. Освіта. Образотворче мистецтво в 40-х роках хх ст.
- •1. Особливості архітектури козацької доби.
- •2. Культура повоєнного часу.
- •1. Перші шкільні підручники. Колегії в Україні.
- •2. Культура України в умовах кризи Радянської системи.
- •1. Культура України хvі-хvііі ст.
- •2. Розвиток нинішніх культурних процесів в Україні.
1. Характерні особливості рукописної книги Київської Русі.
Піклування про освіту від часів запровадження християнства перебрали держава й церква. За князювання Володимира Святосла-вича в Києві вже існувала школа, у якій навчалися діти найближчого оточення князя. Існувала школа й при Софійському соборі. Тут було закладено першу відому на Русі бібліотеку й відкрито книгописну, майстерню, де переписувалися й перекладалися книги, привезені з Візантії та Болгарії. Року 1086-го онука Ярослава Мудрого Янка Всеволодівна заснувала в Києві в Андріївському монастирі жіночу школу.
Монастирі були центрами освіти і в Галицько-волинському князівстві. Знахідки берестяних грамот, бронзових писал переконують, що книжна наука розвивалася не лише в стольному граді, а й в різних частинах Галицької та Волинської земель. Приміром, берестяні грамоти знайдено у Звенигороді та Бересті, бронзові писала для писання на воскових табличках - у Звенигороді, Перемишлі, Галичі.
Високий рівень освіченості руського населення сприяв розвиткові оригінальної літератури.
Популярним жанром давньоукраїнської літератури були літописи. На думку дослідників, найдавніший літопис було створено за часів Аскольда у другій половині IX ст. Проте він, як і наступні літописні зведення, не зберігся. Першим літописом, що дійшов до нас, є "Повість минулих літ". Його було створено на початку XII ст. Один із пізніших списків цього літописного зведення зберіг ім'я автора - ченця Києво-Печерського монастиря Нестора.
До продовжень "Повісті..." належить Київський літопис, який охоплює час від 1111 р. до 1200 р. Він розповідає про події в різних землях Київської Русі, але в центрі оповідей - Київ і Київська земля. Основний зміст літопису - княжа боротьба за київський стіл, боротьба русичів проти половців.
З-поміж інших жанрів літератури варто згадати про церковні проповіді. Вони були повчальні та урочисті.
Повчальні проповіді, прості за своєю будовою, розраховані на пересічного, непідготовленого слухача. Найвизначнішим автором повчальних проповідей був один із засновників Києво-Печерського монастиря Феодосія Печорський.
Урочисті проповіді складалися для освічених людей - князів, бояр, священиків, ченців тощо. Чудовим зразком урочистої проповіді е "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона.
У записах Лаврентіївського списку під 1096 р. вміщено пам'ятку, відому під назвою "Повчання" Володимира Мономаха.
"Повчання" звернене до дітей Мономаха. Князь подав своїм дітям приклад взірцевого правителя, навчає гідної цього високого звання поведінки й способу життя. Князь, навчав Мономах, повинен піклуватися про підданих, не покладатися на управителів, слуг чи бояр, а сам стежити за державним життям; не дозволяти, щоб сильні пригнічували слабких, щоб злочинців карали на горло. У другій частині "Повчання" автор розповів про власну долю, згадав про свої добрі вчинки. Багато з викладених у "Повчанні" правил мають загальнолюдське значення: поважати старших, остерігатися марнославства, пихатості, брехні.
Найвизначнішою пам'яткою давньоруської літератури є "Слово о полку Ігоревім". Тривалий час ця перлина давньоукраїнського письменства була невідомою: його випадково знайшли на початку 90-х рр. XVIII ст. в одному з рукописів XVI ст. "Слово" написане на основі конкретного історичного факту - невдалого походу 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців. Автор закликав князів забути чвари, об'єднатися й захистити рідну землю від небезпечного ворога.
Розмаїття жанрів оригінальної літератури, всеосяжність думки, висока духовність і мистецька довершеність кращих творів красномовно свідчать про високий рівень культури України-Русі ЇХ-XIV ст. Слід тієї культури ніколи не уривався на українських землях. А такі культурні надбання княжих часів, як уважність до слова, шанобливе ставлення до книги стали взірцем для наступних поколінь українських учених-книжників і митців слова.