Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕХНОЛОГИИ СОЦ.РАБОТЫ .ШАХРАЙ.doc
Скачиваний:
24
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
2.36 Mб
Скачать

Програма психотерапевтичної підтримки дітей, які постраждали від домашнього насильства

Мета: психологічна реабілітація: редукція психологічної травми, що спричинена пережитим насильством, та формуван­ня життєвих павичок відповідно до віку дитини.

Завдання:

  1. Створення клімату безпеки і отримання дітьми позитив­ного досвіду підтримки і довіри.

  2. Розвиток психологічних павичок розпізнавання та адек­ватного вираження емоцій.

  3. Встановлення особистісних меж та розвиток навичок асертивної поведінки.

Форми роботи.

Індивідуальна робота. її основна перевага - повна увага психолога до дитини, можливість більш повного контролю над психокорекційпим процесом. Індивідуальну форму роботи з такими дітьми доцільно використовувати як під час найперших контактів з дитиною (встановлення психологічного контакту, подолання опору), так і на етапах підготовки дітей до групових форм роботи чи після закінчення групових затіять.

Групова форма роботи з дітьми, які пережили насильство, є оптимальною, оскільки в процесі такої роботи у них знижуєть­ся почуття ізольованості, розвиваються навички спілкування, з'являється можливість проаналізувати внутрішні конфлікти і переживання.

Основні етапи реалізації програми.

1-й етап. Встановлення позитивних психотерапевтичних стосунків та адаптація дитини до групової взаємодії.

Налагодження довіри - найважливіший аспект у вирішенні проблеми травми па початковому етапі роботи. Це завдання до­сягається вправами, спрямованими на: розвиток групової згурто­ваності (яка є необхідною умовою атмосфери довіри); встановлен­ня неформальних взаємин між дітьми; розвиток комунікативних навичок (досить ефективними можуть бути рольові ігри); усвідом­лення важливості існування меж у стосунках з ровесниками.

Особлива увага на першому етапі звертається на емоційний досвід дитини, оскільки такі діти часто не вміють адекватно виражати свої почуття, не завжди розуміють, які саме пережи­вання спрямовують їх до тих чи інших дій. Це досягається ви­користанням вправ, спрямованих на диференціацію та виражен­ня почуттів у словесній формі, вправ на розвиток емпатії.

2-й етап. Безпосередня робота з психологічною травмою дитини. Мета даного етапу - корекція та компенсація негатив­ного досвіду. На даному етапі визначаються люди і місця, з якими чи в яких дитина відчуває себе небезпечно, аналізують­ся такі типові в даній ситуації почуття, як сором, провина, відчуття зради та потреба приховати таємницю.

На даному етапі ефективні різноманітні вправи на вербалізацію своїх почуттів, розігрування проблемних ситуацій. Особ­ливо важлива є робота з почуттями провини та сорому, ідо глибоко проникають у свідомість дитини, знижують її самооц­інку та формують неусвідомлену позицію жертви.

Цей етап психотерапевтичної роботи з травмованими дітьми найбільш складний, тому вимагає від спеціаліста макси­муму уваги та зусиль.

3-й етап. Встановлення орієнтирів на майбутнє. Мета: допо­могти дитині краще орієнтуватися у життєвих проблемах, пе­реключити її увагу з пережитої драми на нормальне життя.

Змістом даного етапу є підвищення самооцінки, формуван­ня навичок асертивної (впевненої) поведінки, розвиток умінь визначення цілей па майбутнє.

На даному етапі найбільш ефективними є методи та прийо­ми поведінкової терапії: програвання певних типів поведінки, моделювання різноманітних ситуацій.

Завершення групових занять може викликати у дитини суперечливі почуття, адже в групі вона отримує розуміння та підтримку, а між учасниками групи часто зав'язуються дружні стосунки. Розлука може викликати спогади про драматичне минуле, тому одним з головних завдань спеціаліста є підготу­вати учасників занять до завершення групової роботи.

Критерії успішності програми.

Успішність проходження програми дітьми, які стати жерт­вами насильства, молена оцінити шляхом безпосереднього спо­стереження з боку спеціаліста за поведінкою дитини. Необхід­но пам'ятати, що відновлення самооцінки дитини може тривати досить довго і часто продовжується після закінчення терапії. Але саме терапія закладає основу для цієї позитивної зміни.

Приклади психокорекційиих вправ, спрямованих па роботу з травмою:

1) "Я думаю, це сталося тому, що...".

Дітям пропонується перерахувати причини, через які, на їхню думку, вони перенесли насильство. Наприклад, закінчити речення: "Інколи я вірю, що цс моя вина, тому що...". Завдання психотерапевта - обговорити, чому дитина почуває себе вин­ною. Намагаючись осмислити те, що сталося, діти поступово позбавляються відчуття вини, переборюють почуття власної безпомічності.

Наступним кроком є закінчення речень типу: "Це була не моя вина, тому що...".

2) "Лист образнику".

Виконуючи цю вправу, діти налаштовуються на протис­тояння насильнику. Кожній дитині пропонується написати листа цій людині, розповісти про свої переживання з приво­ду травми. Дітям дозволяється використовувати будь-які слова та вирази. Коли дитина зачитує свій лист, психотера­певт активно підтримує дитину, належно оцінюючи її зусил­ля. Дитина сама вирішує, що робити з цим листом (читати всій групі чи тільки психотерапевту, порвати його чи пока­зати іншому дорослому).

Приклади корекційних вправ, спрямованих па підвищення са­мооцінки та розвиток асертивності (впевненості): 1). "Мені подобається в тобі...".

Кожна дитина пише на окремих листках по два позитивних вислови на адресу кожного з учасників та психотерапевта. Ве­дучий збирає листки і роздає кожній дитині адресовані їй вис­лови. Всі учасники занять, включаючи ведучого, по черзі зачи­тують позитивні про них вислови. Дітям пропонується взяти листочки додому і показати тим дорослим, яким вони довіряють.

2) Рольові ігри на асертивійсть.

Психотерапевт пояснює дітям, як краще вчинити, коли їхні друзі роблять чи говорять щось їм неприємне. Ця вправа дає дітям можливість проявити твердість у стосунках з однолітка­ми, не принижуючи і не ображаючи їх.

Члени групи розігрують сценки, що зображуть ситуації, коли дитина ображена па друга чи засмучена через його поведінку. Далі йде обговорення почуттів, що викликані такою поведінкою. З'ясовується, чи може вона призвести до сварки, як буде почу­вати себе друг, якщо вони все ж таки посваряться. Потім дитині пропонується вступити в конфлікт. Кожний член групи повинен мати можливість побувати у ролі обох конфліктуючих сторін.

2. Розробіть технологію реабілітації (терапії) для групи клієнтів одного із закладів соціальної сфери.

Література

1. Діти "групи ризику": психологічні, соціальні та правові аспекти. - К.: Киї-

вська міська державна адміністрація, Служба у справах неповнолітніх, 2001.

  1. Психология социальпой работьі: Уч. пособие / О.В.Боголюбова, Н.Л.Васи­льєва и др. Под общ. ред. М.А.Гулшіой. - Снб.: Питер, 2004.

  2. Словярь-справочник по социальпой работе / Под ред. д-ра ист. наук проф. Е.И.Холостовой. - М: Юрист, 2000.

  3. Технологію, социальпой работьі: Учебное пособие для студ.вьісиї. учебн. заве­дений / Под ред. И.Г.Зайньїшева. - М.: ґуманит. изд. центі) ВЛАДОС, 2000.

  4. Шакурова М.В. Методика и технология работьі соціального педагога: Уч. пособие для студентов ВЬІСШ. пед. уч. заведений. - М.: Изд.центр "Акаде-мия", 2002.