6. За спрямованістю:

   1. загальнодержавні – повністю сплачуються до Державного бюджету (ПДВ);

   2. місцеві – є джерелом формування доходів місцевих бюджетів і повністю зараховуються до місцевих бюджетів (місцеві податки та збори);

   3. пропорційні –податки, що розподіляються частинами між державним та місцевими бюджетами;

   4. позабюджетні – збори, що сплачуються до позабюджетних державних цільових фондів (збори на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).

7. За порядком введення та територією справляння:

   1. загальнодержавні – встановлюються Верховною Радою, вводяться в дію законами України та стягуються на всій території України;

   2. місцеві – встановлюються Верховною Радою, вводяться місцевими органами самоврядування і стягуються на території певної адміністративно-територіальної одиниці.

8. За способом стягнення:

   1. окладні (дольові, кількісні) – в яких розмір податку встановлюється для кожного платника, враховують майновий стан та інші особливості платника (кожен платник сплачує індивідуально, незалежно від інших платників);

   2. розкладні (репатріаційні) – в яких сума податку встановлюється для певної групи платників, при цьому, визначення податкового зобов’язання окремого члена групи здійснюється самою групою (держава встановлює загальну суму податку, і розподіляє цю суму між регіонами, які, у свою чергу, розподіляють податкове зобов’язання між окремими платниками).

9. За джерелами сплати податку:

   1. за рахунок споживача (акцизний збір, ПДВ);

   2. за рахунок балансового прибутку (податок з реклами);

   3. за рахунок чистого прибутку (податок на прибуток підприємств);

   4. податки, що включаються у собівартість (податок з власників транспортних засобів, плата за землю).

Систему оподаткування в Україні умовно можна поділити на три підсистеми, в яких знаходять своє відображення сукупність діючих на території України податків, зборів та інших обов’язкових платежів:

1. Підсистема оподаткування юридичних осіб (підприємств).

2. Підсистема оподаткування фізичних осіб.

3. Внески до державних цільових фондів.

3. Законодавство України про банки і банківську діяльність.

а) Банківська система України та роль в ній Національного банку України.

В Україні сформована дворівнева банківська система на чолі з НБУ.

На початок 2009р. банківська система України налічувала 216 банків. Із загальної чисельності банків 180 установ функціонують у формі акціонерних товариств, причому : закритих акціонерних товариств – 53; у формі відкритих акціонерних товариств – 127 банків; 2 державних банки; у формі товариств з обмеженою відповідальністю – 34; банків, створених за участю іноземного капіталу – 28 ( у тому числі із 100-відстковим іноземним капіталом ).

Система кредитно-фінансових інститутів складається сьогодні з двох рівнів-відомств Національного банку України і комерційних банків.

Сучасна банківська система України була сформована і створена в основному у період з 1989р. по 1994р.

На сьогоднішній день вона має дворівневу структуру.

Перший рівень – національний банк України ( НБУ ).

Другий рівень – система комерційних банків, які за рівнем капіталу й обсягу операцій поділяються на чотири групи:

1група – найбільші банки, з активами, що становлять більше ніж 100 млн. грн. – 7 банків. Сума їхніх активів складає 52,28% від загальної суми активів усієї банківської системи.

2 група – великі банки, з розміром активів понад 100 млн. грн. – 22банки. Їхня частка в загальній сумі активів складає 23, 24%.

3 група – середні банки, розміри активів від 10 до 99 млн. грн. У цю групу входить 98 банків. Частка їх у загальних активах – 17,35%.

4 група – малі банки, з активами до 10 млн. грн. – 30 банків. Їхня частка в загальних активах – 0,93%.

Банківська система країни є однією з найважливіших структур ринкової економіки.

Пункт 3 ст.2 Закону України “ Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121 - ІІІ дає поняття банку:

Банки – це установи, функцією яких є кредитування суб‘єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ , організацій, населення та інших кредитних ресурсів , касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

Перший рівень банківської системи України займає Національний банк України. Національний банк України є юридичною особою, основну функцію якої – забезпечення стабільності грошової одиниці – визначила Конституція України. Повноваження і принципи організації Національного банку України визначається законодавством.

Статутний капітал Національного банку України є загальнодержавною власністю. Банк функціонує як економічно самостійна державна установа, здійснює видатки, як правило, за рахунок своїх доходів. При перевищенні доходів над видатками Банк суми перевищення відраховує в державний бюджет.

Другий рівень банківської системи. Фінансово-правові норми українського чинного законодавства визначають порядок утворення і компетенцію другого рівня банківської системи – комерційних банків.

б) Правові засади контролю Національного банку за діяльністю комерційних банків.

Національний банк України виступає немов би посередни­ком між державою і комерційними банками. Він засобами, які має в своєму розпорядженні, спираючись на Конституцію і за­конодавство, втілює в житія економічну політику держави. Як орган виконавчої влади з особливими функціями, Національний банк України реалізує державне управління в банківській системі країни, контролює порядок створення комерційних банків, здійснює нагляд за їх діяльністю, не втручаючись в їх оперативну діяльність.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. дає вихідні положення для формування комерційних банків та виз­начає коло їх повноважень. В основу сформування комерційних банків також закладаються Закони України «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок» 2006 р., «Про обмеження монополізму» і норма­тивні акти Національного банку України: Положення про по­рядок створення і реєстрації комерційних банків від 2004 p.

Національний банк України ліцензує діяльність комерцій­них банків і реєструє їх статути. Утворювати банки можуть ук­раїнські та іноземні юридичні та фізичні особи (не менше трьох), крім рад місцевого самоврядування усіх рівнів, їх виконавчих органів, державних підприємств, політичних, профспілкових організацій і об'єднань, партій, громадських фондів.

Національний банк України встановлює мінімальний розмір статутного фонду акціонерного банку.

Статутний капітал акціонерного банку може формуватися тільки за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняється збільшувати статутний капітал і створювати нові банки за раху­нок нерозподілених прибутків або коштів інших фондів.

Частку в статутний капітал можна зробити тільки у націо­нальній валюті. Не можна робити внески за рахунок бюджет­них коштів, кредитних і заставних коштів.

З метою створення надійності та стабільності банківської системи Національний банк України відповідно до статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність», визначає порядок ліцензування комерційних банків, тобто надання доз­волу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій ко­мерційному банку, який з моменту реєстрації його Національ­ним банком стає юридичною особою.

Ліцензується діяльність усіх комерційних банків , але для новостворених банків умови ліцензування більш суворі, ніж для діючих.

З метою створення надійності та стабільності банківської системи Національний банк України відповідно до статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність», визначає порядок ліцензування комерційних банків, тобто надання доз­волу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій ко­мерційному банку, який з моменту реєстрації його Національ­ним банком стає юридичною особою.

Ліцензується діяльність усіх комерційних банків , але для новостворених банків умови ліцензування більш суворі, ніж для діючих.

Потрібно відмітити, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Необхідно відзначити, що банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Державний банк – це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Слід звернути увагу на те, що банки мають право створювати банківські об’єднання таких типів:

• банківська корпорація – це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків – учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю;

• банківська холдингова група – це банківське об’єднання, до складу якого входять виключно банки.

• фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою.

Банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Рішення про внесення змін до статуту банку набирає сили з моменту реєстрації таких змін Національним банком України.