2. Система оподаткування в Україні

Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого використовує держава та яка переходить у її власність у вигляді різного роду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту, яка переходить у власність держави, і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

Державні доходи – це різноманітні грошові надходження, які в процесі розподілу і перерозподілу національного доходу надходять державі і використовуються нею для здійснення своїх завдань і функцій.

А) Поняття, функції та елементи податку як юридичної категорії.

Податок – це встановлений законом, для досягнення загальнодержавних або місцевого значення цілей, обов’язковий індивідуальний безвідплатний грошовий платіж, який вноситься юридичними та фізичними особами до Державного чи місцевого бюджетів за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені строки та у передбачених законодавством розмірах і не призначений для конкретних витрат.

Визначення податку як правової категорії мусить містити головну ознаку фінансових відносин.

Відповідно до Податкового кодексу України (ПКУ) податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податок є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду коштів, необхідного для здійснення державою своїх функцій.

Податок – категорія не тільки економічна, але й правова, оскільки встановлюється виключно вищим органом державної законодавчої влади і базується на актах вищої юридичної сили.

б) Податкова система України;

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

До останнього часу не було чіткої концепції побу­дови національної системи оподаткування. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 р. – 15 разів, що свідчить про нестабільність податкової системи, яка має багато недоліків і суперечностей. Так, Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. змінювався 24 рази. На зміну нього та багатьох спеціальних законів щодо оподаткування було прийнято 2 грудня 2010 року Податковий кодекс України, що набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Кожна держава встановлює власну систему оподаткування, тобто визначає:

1) платників податків;

2) об’єкти оподаткування;

3) види податків і порядок їх сплати.

Тип системи оподаткування визначається співвідношенням чотирьох секторів формування податків і зборів (обов’язкових платежів):

1) державного; 2) комерційного; 3) фінансового сектора; 4) населення.

Можна сказати, що законодавство України ґрунтується на таких принципах:

• загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

•  рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; 

• невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; 

• презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; 

• фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями; 

• соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків; 

• економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

• нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків; 

• стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; 

• рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками; 

• єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

 Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.   Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

  Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

В Україні під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

• платники податку;

• об'єкт оподаткування;

• база оподаткування;

• ставка податку;

• порядок обчислення податку;

• податковий період;

• строк та порядок сплати податку;

• строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.  

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.