2)“Правовий режим фінансування окремих галузей народного господарства”.

В Особливу частину фінансового права входять розділи, що об’єднують фiнансово-правовi норми, що регулюють:

• суспільні відносини в сфері державного бюджету, позабюджетних державних i муніципальних фондів;

• фінансів державних підприємств, державних i місцевих податків i інших обов’язкових платежів;

• державного кредиту, державного страхування, державних видатків, банківського кредитування i безготівкових розрахунків;

• грошового обігу i валютного регулювання.

Розділ І. Правовий режим державних та місцевих фондів коштів.

(включає: Бюджетне право і бюджетний устрій України, бюджетні повноваження держави і органів місцевого самоврядування, бюджетний процес в Україні + правовий режим цільових державних і місцевих фондів коштів).

Розділ ІІ. Правове регулювання державних доходів.

(Поняття і система державних доходів, основи правового регулювання державних доходів, податкове право; правовий режим неподаткових платежів (митних та ресурсних) до бюджету; правові основи державного кредиту ).

Розділ ІІІ. Правове регулювання державних видатків та бюджетного фінансування окремих галузей народного господарства.

Розділ ІV. Правові основи банківської діяльності, грошового обігу, розрахунків та валютних відносин.

Дані поняття i класифікацію потрібно чітко розрізняти.

Джерела фінансового права — це правові акти органів законодавчої i виконавчої влади та місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового права: закони i підзаконні нормативні акти.

Всі нормативно-правові акти, що регулюють фінансові відносини в державі складають систему фінансового законодавства, що с зовнішньою формою фінансового права i відображає його внутрішню структуру.

Основним джерелом фінансового права є Конституція України, яка:

- містить норми, які конкретизуються в інших фiнансово-правових актах визначає принципи фінансової діяльності держави, загальногалузевi принципи фінансового права тощо;

- містить норми прямої дії, визначає компетенцію кожної з гілок влади в сфері фiнансової діяльності держави (наприклад, ст.82 до повноважень Верховної Ради України відносить затвердження державного бюджету).

Фінансові правовідносини – це суспільні економічні відносини, які базуються на фінансово-правовій нормі та виникають в сфері фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування, мають владно-майновий характер і виражають фінансовий інтерес держави у сфері мобілізації, розподілу і витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів.

Фінансовий контроль – це цілеспрямована діяльність законодавчих і виконавчих органів публічної влади і недержавних організацій, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою найефективнішого соціально-економічного розвитку усіх суб’єктів фінансових правовідносин.

Фінансовий контроль виконує три основні функції:

1) профілактична – полягає в тому, щоб відкривати різного роду прояви халатності та неохайності з фінансами, матеріалами, їх обліком тощо.

2) інформаційна - полягає в тому, що інформація, яка отримана в результаті здійснення фінансового контролює підставою для прийняття відповідного управлінського рішення та проведення корегуючих дій, які забезпечують нормальне функціонування суб’єкту контролю.

3) мобілізуюча – полягає а тому, що результатами перевірок на підконтрольному підприємстві, установі, організації вживаються заходи по покращенню фінансової, виробничої, господарської діяльності з урахуванням нового прогресивного.

Підсумовуючи вищесказане можна дати визначення

Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави. При цьому фінансова діяльність не тільки повинна відповідати закону, але й бути доцільною. Змістом фінансового контролю є

різні операції, що здійснюються у формі перевірок і ревізій державними органами, органами місцевого самоврядування, а іноді і банками і направлені на забезпечення ефективності фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування