9.15 Концепція стійкого розвитку суспільства

Поняття «стійкий розвиток» увійшло в лексикон світового співтовариства в 1987 р. у зв'язку з опублікуванням доповіді Міжнародної комісії з навколишнього середовища й розвитку (комісії Брундланд) «Наше майбутнє», у якому було дано наступне визначення: «стійкий розвиток - задоволення потреби сьогоднішнього покоління, не позбавляючи майбутні покоління можливості задовольняти їхні власні потреби». Стійкість означає збереження й розширення перспектив розвитку в доступному для огляду майбутньому. Сформульована в доповіді концепція стійкого розвитку представлена як модель соціально-економічного розвитку, що «дозволить країнам відійти від нинішніх, найчастіше руйнівних процесів росту й розвитку, і рушити в напрямку стійкого розвитку», головними умовами якого є:

• пріоритетність якісних показників (якості життя) перед кількісними (чисельністю, споживанням);

• збереження біологічної й культурної розмаїтості;

• узгодження природокористування з еволюційною періодичністю природних процесів.

Концепція стійкого розвитку була прийнята як офіційна позиція ООН (Ріо-де-Жанейро, 1992).

Ключовим поняттям у цій концепції є зміна якості росту. Цей ріст повинен бути менш матерiало- і енергоємним і більше справедливим по розподілу прибутків. Економічний розвиток хитливо, якщо воно збільшує уразливість економіки до криз. Стабільність вимагає обліку людських потреб і добробуту, включає такі неекономічні категорії, як утворення й здоров'я.

Однак поліпшення якості людського життя обмежено можливостями навколишніх екосистем, і стійкість в остаточному підсумку визначається чисельністю населення Землі й граничних можливостей біосфери.

Поточні проекти припускають, що при нинішніх демографічних тенденціях населення миру буде стабілізовано на рівні 11,6 млрд. людина. Тим часом до теперішнього часу, згідно розробленим наукою біосферної й ресурсної моделі світової системи, припустима для Землі чисельність населення становить 1-2 млрд. людей й 7-8 млрд. людей відповідно. Виходячи із цього, у цей час світова система йде не по сценарію виходу із глобальної екологічної кризи, а по інерційному сценарію його заглиблення.

Модель стійкого розвитку світової системи ґрунтується на кількісному взаємозв'язку між біосферою, людством (країнами світу) і введенням механізму глобального керування - центральним завданням міжнародного співробітництва.

Таким чином, стійкий розвиток людства, світової системи, окремих країн світу - це глобальне оптимально керований розвиток на основі вищих досягнень сучасної науки й стійкої біосфери, націлене на збереження й удосконалювання людини.

Під глобальним управлінням у цьому випадку розуміються методи й інститути, що дозволяють контролювати й спрямовувати наростаючий хвилю змін у навколишньому середовищі таким чином, щоб забезпечити сприятливі умови для всесвітньої безпеки й збалансованого, сумісного зі збереженням середовища перебування розвитку.

9.16. Контрольні (екзаменаційні, залікові) питання

1. Історія правового регулювання в галузі охорони навколишнього середовища.

2. Українська законодавча база в галузі охорони природи.

3. Система екологічних стандартів.

4. Система екологічного контролю.

5. Екологічна експертиза й екологічна паспортизація.

6. Органи загального державного керування і їхня компетенція в області екології.

7. Органи державного керування природокористуванням і охороною навколишнього середовища спеціальної компетенції.

8. Економічний механізм захисту навколишнього середовища.

9. Екологічні витрати й природоохоронні витрати.

10. Поняття економічного збитку від забруднення навколишнього середовища.

11. Оцінка й основи розрахунків економічного збитку від забруднення навколишнього середовища.

12. Економічна ефективність природоохоронних витрат.

13. Екологічна політика.

14. Екологічне планування.

15. Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи.

16. Концепція стійкого розвитку суспільства.