8.Особливості обліку господарських операцій банку за принципом нарахування

Принцип нарахування є засадним принципом міжнародних стандартів БО та підготовки фінансової звітності суб’єктами господарювання.

П-п нарахування визначає відповідний метод, який базується на таких правилах:

1. Доходи визначаються в той період, коли вони були зароблені

2. витрати визначаються в той період, коли вони були понесені

3. Час, коли грошові кошти (витрати) фактично були отримані (дохід) або сплачені, до уваги не беруться при складанні фін. Звітності.

П-п нарахування впливає на звітність таким чином:

1. операції та події визначаються в міру того, як вони проводяться чи відбуваються

2. право на отримання грошових коштів або ін. фін. Ресурсів визначається як актив у балансовому звіті

3. зобов’язання зі сплати грошових коштів або надання послуг визначається у балансовому звіті як зобов’язання

4. доходи і витрати у звіті про фін. результати визначаються за відповідний період.

П-п нарахування грунтується на 2-х концепціях:

1. визначення доходу-

- якщо грошові кошти отримані в попередньому обліковому періоді, то доходи визначаються з відстрочкою, а зобов’язання, яке являє собою доход майбутніх періодів вноситься до балансової звітності

- якщо грошові кошти отримані в наступному обліковому періоді, то доходи визначаються у тому періоді, коли вони були зароблені. Нарахована сума доходів як актив вноситься до бал. звіту, а доходи визначаються у звіті про фін. результати.

2. концепція відповідності-

- грошові кошти, які були сплачені впродовж звітного періоду є витратами майбутніх періодів і обліковуються як актив у бал. звітності

-витрати, які фактично понесені в поточному періоді, але будуть сплачувтись протягом наступних періодів, обліковуються в балансовому звіті як зобов’язання і визначаються у звіті про фін. результати.

Найважливіша перевага обліку за принципом нарахування - це приведення у взаємну відповідність доходів і витрат, завдяки чому фінансова звітність відбиває реальні результати фінансово-господарської діяльності банківської установи.

9.Фін. Звітність банків: призначення, компоненти та основні елементи фін.Звітності

Фін. звітність загального призначення— це сукупність компонентів звітності, складених на основі даних фін. обліку, в яких узагальнена інформація про фін. стан, результати фін.діяльності та рух грошових потоків банку за звітний період. Забезпечення інформацією відбувається через розкриття користувачам інформації, яка є для них суттєвою. Під суттєвістю інформації розуміють наявність повних, правдивих, неупереджених даних про фінансову діяльність банку, на підставі яких можливе прийняття виважених рішень користувачами.

Компонентами фін. звітності є:

* баланс;

* звіт про фінансові результати;

* звіт про рух грошових коштів;

* звіт про власний капітал;

* примітки до звітів.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих самих господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкривають облікову політику та її зміни, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності, а також розроблення прогнозів щодо перспектив розвитку бізнесу банку.

Загальна фінансова звітність складається банком за повний обліковий цикл — календарний рік. Кожний із компонентів фінансової звітності має своє призначення. Крім річної фінансової звітності, існує проміжна фінансова звітність, яка охоплює певний період та складається наростаючим підсумком з початку року.

Призначення

Баланс - надання інформації про фінансовий стан банку на звітну дату

Звіт про фінансові результати - надання інформації про доходи, витрати та фінансові результати від діяльності за звітний період

Звіт про рух грошових коштів - надання інформації про надходження і вибуття грошових коштів унаслідок операційної, інвестиційної та фін. діяльності протягом звітного періоду

Звіт про власний капітал - надання інформації про зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду

Примітки до фін. звітів - виклад облікової політики та пояснення інформації, наведеної у кожному фінансовому звіті

Основними елементами фінансових звітів є такі:

- активи;

- зобов 'язання;

- видатки;

- власний капітал;

- доходи.

Активи, зобов'язання, власний капітал — це елементи балансу, які розкривають фінансовий стан банку.

Доходи та видатки — це елементи звіту про фінансові результати, за даними яких відбувається обчислення фінансового результату від діяльності банку (прибуток чи збиток).

Будучи структурними складовими звітності, елементи, у свою чергу, поділяються на окремі статті (економічні показники).

Об'єднання статей (показників) у формах фін. звітності в окремі групи проводиться виходячи з певних ознак за економічними характеристиками.

Стаття визнається елементом фін. звіту, якщо відповідає таким двом критеріям:

1) існує ймовірність, що від об'єкта банк.операції буде отримано банком будь-яку вигоду або збитки;

2) об'єкт, з яким пов'язана банківська операція, має оцінку, і вона може бути достовірно визначена, тобто має документальне підтвердження.