3. Державний борг, його структура, вплив на фінансове становище держави

Існування державного боргу на сьогодні є об’єктивно обумовленим явищем для країн з ринковою економікою. Кожна держава, бажаючи ефективно використовувати свої фінансові ресурси, активізує підприємницьку діяльність, намагається залучити додатковий капітал, що є передумовою виникнення державного боргу. Проблема державного боргу набула актуальності в другій половині ХХ століття, коли держави стали не спроможними акумулювати у бюджеті достатніх фінансових ресурсів для виконання своїх функцій і почали застосовувати боргову політику як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

В.І. Оспіщев, О.П. Близнюк та ін. «державний борг» трактують як суму непога­шених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), у т.ч. гарантії, видані за кредитами іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам [11, 267].

Ю. В. Ковбасюк «державний борг» характеризує як загальний розмір накопиченої заборго­ваності держави зовнішнім і внутрішнім кредиторам, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних профіцитів [20, 153].

Опарін В.М. під державним боргом розуміє суму заборгованості держави своїм кредиторам [9, 177].

Т.Г. Бондарук «державний борг» визначає як суму заборгованості держави по ви­пущених і не погашених державних внутрішніх позиках, а також сума фінансових зобов'язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів [11, 267].

Відповідно до Бюджетного кодексу України: державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення [1, ст. 2].

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг. Поточний борг - це сума заборгованості що підлягає погашенню в поточному році й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг - це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками. Внутрішній борг - це заборгованість кредиторам держави в даній країні. Зовнішній борг - це заборгованість кредиторам за межами даної країни [9, 177].

Україна протягом 2007-2010 рр. нарощувала державний та гарантований борг. Сума зовнішнього боргу 2007 р., 2009 р. та 2010 р. значно перевищувала суму внутрішнього боргу. Лише 2008 р. сума внутрішнього боргу держави була на 22,2 млрд. грн. більшою порівняно із зовнішнім боргом. Сукупний розмір державного та гарантованого боргу по відношенню до ВВП зростання від 12,3% у 2007 р. до 38,6% у вересні 2010 р.

Джерело: http://www.minfin.gov.ua/

Рис. 13.4. Динаміка державного та гарантованого боргу України 2007-2010 рр.

Основними причинами виникнення і зростання державного боргу є:

2. хронічний дефіцит бюджету;

3. розширення економічних функцій держави;

4. перевищення темпів зростання видатків над темпами зростання доходів;

5. проведення дискреційної фіскальної політики спрямованої на зменшення податкового навантаження без відповідного скорочення державних витрат;

6. циклічне зменшення податкових надходжень та зростання соціальних трансфертів під час економічних криз;

7. мілітаризація економіки або ведення війни тощо.

Джерелами погашення державного боргу є:

- кошти бюджету;

- золотовалютні резерви;

- кошти, отримані від приватизації державного майна;

- нові запозичення [10, 236].

Існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни і негативно позначитись на її фінансовому становищі. Залежно від характеру наслідків впливу державної заборгованості на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові наслідки державного боргу існують як проблема витіснення, а довгострокові відомі як «тягар» боргу.

Ефект «витіснення» виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке відбувається у випадку фінансування за допомогою випуску державних цінних паперів. Боргове фінансування стимулює зростання процентних ставок. Кредити стають дорогими і не вигідними для здійснення інвестиційних проектів, таким чином інвестиції витісняються із сфери виробництва.

«Тягар» боргу. Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання. Накопичення боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом. Це відбувається внаслідок того, що при зростанні процентних ставок приватні інвестиції скорочуються, а приватні заощадження починають розміщуватися в державні боргові зобов'язання. Таким чином зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, що уповільнює економічне зростання і призводить до зниження доходів населення [10, 237].

Між розмірами бюджетно дефіциту і державного боргу простежується пряма залежність, що без виваженої економічної політики уряду формуватиме замкнене коло постійного збільшення дефіциту бюджету та державного боргу, яке набиратиме оберти , доки уряд не застосує певний набір методів управління боргами. Виявлене явище отримало назву «боргової спіралі» (рис. 13.5).

Рис. 13.5. Боргова спіраль [11, 248].

Бюджетним кодексом України регламентується граничний обсяг державного боргу. Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України .

У разі перевищення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення такого загального обсягу боргів у відповідність із положеннями Бюджетного кодексу України [1, ст. 18].

Отже, в питанні розглянуто суть державного боргу, його структуру причини виникнення. З’ясовано, що короткострокові наслідки існування державного боргу проявляються через «ефекти витіснення», а довгострокові – через «тягар боргу».