- •8 Кріплення свердловин
- •8.1 Мета та способи кріплення свердловин
- •8.2 Поняття про конструкцію свердловини та її елементи
- •8.3 Обсадні труби та їх з’єднання
- •8.4 Умови роботи обсадних колон у свердловині
- •Контрольні питання
- •9 Цементування свердловин
- •9.1 Мета та способи цементування свердловин
- •9.2 Тампонажні матеріали, їх класифікація
- •9.3 Властивості тампонажного порошку, розчину та каменю
- •9.3.1 Властивості сухого тампонажного порошку
- •9.3.2 Властивості тампонажного розчину
- •Для визначення розтічності тампонажних розчинів
- •9.3.3 Властивості тампонажного каменю
- •Контрольні питання
- •10 Розкриття, випробування та освоєння продуктивних горизонтів
- •10.1 Способи первинного розкриття продуктивних горизонтів
- •Продуктивних горизонтів
- •10.2 Вторинне розкриття продуктивного пласта перфорацією
- •10.3 Способи та основи технології освоєння свердловин
- •Контрольні питання
9.3.2 Властивості тампонажного розчину
При змішуванні порошкоподібного портландцементу з рідиною утворюється суспензія тієї чи іншої концентрації, яка характеризується водоцементним відношенням (W) - відношення маси води (або іншої рідини для замішування) до маси цементу (твердої фази тампонажного розчину).
Для гідратації тампонажного цементу достатньо (20–25) % води від його маси. Але при такому водовмісті цементне тісто густе і тому приймають W=(0,45–0,5). Для полегшених цементних розчинів характерний більший водовміст – до 2,1 (цементний гель), а для поважчених – менший (0,3–0,45).
Із властивостей тампонажного розчину найбільше значення мають густина, рухомість, водоутримувальна здатність (фільтраційні властивості) і швидкість переходу із рідкого стану в твердий (швидкість тужавіння).
Густина тампонажного розчину визначається густинами речовин або матеріалів, що входять в його склад та їх кількісним співвідношенням.
Без використання спеціальних домішок для зниження або підвищення густини можна приготувати тампонажний розчин густиною (1760-2130) кг/м3.
Густину тампонажного розчину визначають з допомогою спеціальних ареометрів або мірної посудини.
Рухомість цементного розчину характеризується розтічністю, консистенцією та реологічними параметрами.
Найпоширеніший метод оцінки рухомості тампонажних розчинів - визначення розтічності за конусом АзНДІ. Він грунтується на замірі діаметра розпливання тампонажного розчину, який поміщають у конічну форму стандартних розмірів, встановлену на скляну поверхню після того, як форму піднімають з поверхні вертикально вверх (рисунок 9.3).
Згідно з ДСТУ величина розтічності непластифікованого цементного розчину при W=(0,45–0,5) має дорівнювати не менше 20 см і пластифікованого – не менше 22 см.
1
- конус стандартних розмірів; 2
- скло зі шкалою; 3 - підставка
Рисунок
9. 3
– Прилад (конус) АзНДІ
Для визначення розтічності тампонажних розчинів
Визначення ступеня прокачування цементного розчину в початковий період за величиною розтічності в значній мірі умовний. У момент визначення розтічності тампонажний розчин знаходиться в статичному стані, тоді як при цементуванні свердловини - в русі.
Здатність тампонажного розчину до прокачування точніше можна визначити за величиною опору, що виникає при його перемішуванні лопатевою мішалкою. При цьому інтенсивність перемішування повинна відповідати інтенсивності перемішування під час руху його в свердловині в процесі цементування.
Прилади, в яких використовується цей принцип визначення прокачуваності, називаються консистометрами (рисунок 9.4), а замірюваний параметр прокачуваності - консистенцією. Шкала приладу має поділки в умовних одиницях консистенції (УОК). За одиницю УОК беруть кут, на який повернеться рамка приладу, якщо стакан буде заповнений ньютонівською рідиною з динамічною в’язкістю 1 мПас
1
- стакан;
2
- лопатка;
3
- упор
мішалки;
4
- редуктор;
5
- електродвигун;
6
- опорна
плита;
7
- кришка;
8
- вимірна
шкала;
9
- стрілка;
10
- пружина;
11
- термометр;
12
- нагрівач
Рисунок 9.4—Схема
консистометра