- •3 Загальні поняття про будівництво свердловин
- •3.1 Історичні віхи розвитку буріння свердловин
- •3.2 Способи буріння глибоких свердловин
- •3.4 Класифікація свердловин за призначенням
- •3.5 Описання процесів ударного та обертового буріння
- •3.5.1 Ударне буріння
- •3.5.2 Обертальне буріння
- •4 Породоруйнуючий інструмент для буріння свердловин
- •4.1 Призначення та класифікація породоруйнуючого інструменту
- •4.2 Бурові долота для буріння свердловин суцільним вибоєм
- •4.2.1 Лопатеві долота
- •4.2.3 Алмазні долота
- •4.2.4 Твердосплавні долота
- •"Исм" типу м
- •4.3 Бурові долота для буріння з відбором керна
- •4.4 Бурові долота спеціального призначення
- •4.5 Техніко-економічні показники роботи бурових доліт
- •Контрольні питання
- •5 Бурильна колона
- •5.1 Призначення та складові елементи бурильної колони
- •5.2 Конструктивні особливості елементів бурильної колони
- •5.2.1 Бурильні труби та з’єднуючі муфти
- •Висадженій назовні частині ніпеля і муфти бурильного замка спеціальної конструкції (типу тбпв)
- •5.2.2 Бурильні замки
- •5.2.3 Обважнені бурильні труби
- •З висадженими кінцями типів 1 і 2
- •5.2.4 Ведучі бурильні труби
- •5.2.5 Перевідники
- •Контрольні питання
- •6 Режим буріння та його параметри
- •6.1 Поняття про режим буріння та його параметри
- •Контрольні питання
Контрольні питання
-
Призначення породоруйнівного інструменту.
-
Класифікація породоруйнівного інструменту.
-
Якими показниками характеризується ефективність бурових доліт?
-
Класифікація шарошкових доліт.
-
Область засотування щарошкових доліт.
-
Лопатеві долота, область їх застосування.
-
Алмазні долота, їх призначення.
-
Твердосплавні долота, їх переваги.
-
Бурові долота спеціального призначення.
5 Бурильна колона
5.1 Призначення та складові елементи бурильної колони
Бурильна колона призначена для:
а) передачі обертання від ротора до долота;
б) сприйняття реактивного моменту вибійного двигуна;
в) підводу до вибою промивальної рідини;
г) створення осьового навантаження на долото;
д) підйому і спуску долота і вибійного двигуна;
е) монтажу окремих секцій струмопідводу при бурінні електробуром;
є) проведення допоміжних робіт (проробка, розширення і промивання свердловини, дослідження пластів тощо).
Бурильна колона складається з ведучої труби, бурильних труб, обважнених бурильних труб, замків, перевідників і з’єднуючих муфт.
5.2 Конструктивні особливості елементів бурильної колони
5.2.1 Бурильні труби та з’єднуючі муфти
Відповідно до стандарту виготовляють такі типи стальних бурильних труб:
а) з висадженими всередину кінцями і з’єднуючими муфтами до них (ТБВ) (рисунок 5.1 а);
б) з висадженими назовні кінцями і з’єднуючими муфтами до них (ТБН) (рисунок 5.1 б);
в) з висадженими всередину кінцями і конічними стабілізуючими поясками (ТБВК) (рисунок 5.1 в);
г) з висадженими назовні кінцями і конічними стабілізуючими поясками (ТБНК) (рисунок 5.1 г);
д) з привареними з’єднувальними кінцями (ТБПВ) (рисунок 5.2);
е) труби для буріння з електробуром (ТБПВЕ).
Крім стальних, виготовляються також бурильні труби з алюмінієвих сплавів (ЛБТ).
Стандартом передбачено випуск труб довжиною 6 м, 8 м і 11,5 м.
г - з висадженими назовні кінцями і стабілізуючими поясками
Рисунок 5.1 – Бурильні труби
На кінцях труби нарізається конічна різьба трикутного (рисунок 5.1 а, б) або трапецієвидного (рисунок 5.1 в, г) профілю.
Наявність висадки на кінцях труби дозволяє нарізати різьбу, зберігаючи в будь-якому перерізі труби однакову міцність на розрив.
Бурильні труби із стабілізуючими поясками (тип 3 і 4) є герметичнішими і міцнішими за відповідні труби 1 і 2 типу.
З’єднуючі муфти призначені для з’єднання коротких (довжиною 6 м і 8 м) труб типу 1 і 2 у двотрубки. Випуск муфт для труб з різьбою трапецієвидного профілю не передбачений.
Бурильні труби і з’єднувальні муфти виготовляються із сталей груп міцності Д, К, Е, Л, М, Р, Т.
Рисунок
5.2 – Бурильна труба з привареними по
Висадженій назовні частині ніпеля і муфти бурильного замка спеціальної конструкції (типу тбпв)
Виготовляють ці труби приварюванням до трубної заготовки з висадженими назовні кінцями замків спеціальної конструкції.
Застосування труб з привареними з’єднувальними кінцями типу ТБПВ дає також добрі результати при бурінні похило-направлених свердловин, оскільки складені з них бурильні колони мають рівнопрохідний отвір, що полегшує умови спуску і підйому приладів, які використовуються для контролю за положенням відхилювача в свердловині.
До недоліків бурильних труб типу ТБПВ належить можливе паралельне зміщення і перекос осей з’єднувальних кінців і труби, що ведуть до передчасного виходу з ладу бурильної колони.
Для виготовлення легкосплавних бурильних труб (ЛБТ) застосовують дюраль Д16 (сплав Al-Cu-Mg), зміцнений термообробкою, і тому він одержав шифр Д16Т.
Важливою перевагою ЛБТ є їх діамагнітність, що дозволяє заміряти зенітний кут та азимут свердловини інклінометрами, які спускають у бурильну колону. До переваг ЛБТ треба зачислити і наявність у них гладкої внутрішньої поверхні, що знижує гідравлічні опори приблизно на 20 % порівняно зі сталевими бурильними трубами аналогічного перерізу.
Однак ЛБТ має вади: їх не можна експлуатувати при температурах вищих 150 С, оскільки при вищих температурах міцнісна характеристика сплаву Д16Т різко знижується; неможливість їх експлуатації при наявності в свердловині промивальної рідини з концентрацією водневих іонів рН>10, у зв’язку із сильною кородуючою дією лужного середовища на сплави алюмінію; недопустимі і кислотні ванни, які застосовують для звільнення прихопленої стальної бурильної колони.