3. Поняття та способи обчислення валового внутрішнього продукту (ввп)

Валовий внутрішній продукт є сукупною ринковою вартістю кінцевих товарів та послуг, створених на території даної країни протягом певного періоду часу (як правило, за 1 рік). Це сукупна вартість усіх кінцевих матеріальних і нематеріальних благ, що створені, розподіляються та використовуються резидентами та нерезидентами у національній економіці протягом року.

Валовий внутрішній продукт є найзагальнішим показником кінцевого результату економічної діяльності в межах країни. Він характеризує єдність взаємопов'язаних економічних процесів як у сфері матеріального виробництва, так і в соціальній сфері, охоплює результати економічної діяльності усіх суб'єктів національної економіки, виступає грошовим вимірником ринкової вартості виробництва кінцевих благ і має кількісний та часовий виміри (рік, квартал, місяць).

При обчисленні ВВП потрібно враховувати ряд обставин. По-перше, необхідно уникнути повторного рахунку, тобто враховувати ринкову ціну лише кінцевих матеріальних і нематеріальних благ.

По-друге, необхідно враховувати максимально можливу кількість створених благ. Справа в тому, що статистика не бере до уваги ряд компонентів економічної діяльності, приміром діяльність поза організованими ринками. Прикладом є продукція домашніх господарств. Значну частину благ, що створюються у цих господарствах, офіційна статистика не враховує, адже використовується вона поза ринком. Однак на їх виготовлення затрачається праця, і вони збільшують реальний обсяг національного продукту. Те саме стосується і благ, створених у тіньовій економіці, продукція і доходи якої приховуються від офіційних державних органів. Тому при обчисленні ВВП використовуються спеціальні методи вартісної оцінки таких благ.

По-третє, у вартість ВВП має включатися вартість товарів, виготовлених лише протягом поточного періоду. Якщо, наприклад, продається будинок, збудований кілька років тому, то його вартість не включається у ВВП у поточному періоді, а враховується лише вартість послуги маклера, що здійснював продаж.

По-четверте, у ВВП включається вартість благ, створених як. резидентами, так і нерезидентами на території даної країни, тобто весь випуск продукції, створеної внутрішніми для даної країни чинниками виробництва незалежно від того, хто ними володіє.

Обчислення ВВП здійснюється трьома методами: виробничим, або методом доданої вартості, кінцевого використання, або методом витрат, і розподільним, або методом доходів. Розглянемо їх.

Метод доданої вартості полягає у визначенні на кожній технологічній стадії руху продукту суми даної вартості. Остання є ринковою ціною обсягу продукції, виробленої фірмою, за вирахуванням спожитої сировини, палива, матеріалів та напівфабрикатів, придбаних фірмою у постачальників. Вона, по суті, є тим доходом, що приноситься чинниками виробництва — заробітною платою, прибутком, відсотком та амортизацією. Процес створення доданої вартості можна проілюструвати в таблиці:

Стадії виробництва (фірми)	Ціна проданої продукції (грн..)	Затрати на проміжний продукт (грн.)	Додана вартість (грн.)
А (вівцеферма)	60	0	60
Б (ткацька фабрика)	100	60	40
В (швейна фабрика)	150	100	50
Г (оптовий продавець)	175	150	25
Д (роздрібний продавець)	205	175	30
Загальна вартість продукції	690	485	205

Стадії виробництва (фірми)

Ціна проданої продукції (грн..)

Затрати на проміжний продукт (грн.)

Додана вартість (грн.)

А (вівцеферма)

60

0

60

Б (ткацька фабрика)

100

60

40

В (швейна фабрика)

150

100

50

Г (оптовий продавець)

175

150

25

Д (роздрібний продавець)

205

175

30

Загальна вартість продукції

690

485

205

В таблиці показано процес створення даної вартості при виготовленні вовняної куртки. Фірма А, вирощуючи Овець, одержує з них вовну, яку продає ткацькій фабриці •А 60 грн.. Оскільки фермер не здійснив ніяких закупок, щоб отримати цю вовну, то 60 грн. є для нього доданою вартістю, тобто отриманим доходом. На швейній фабриці І придбаної вовни виробляють тканину, що реалізується за 100 грн. Оскільки при цьому було придбано вовни за 60 грн., то з вирученої суми від продажу тканини вони вираховуються, і додана вартість складає 40 грн. (100 — 60). Аналогічно визначається додана вартість і інших фірм. При цьому її загальна сума, створена усіма фірмами, складає 205 грн., тоді як сума цін проданих усіма фірмами товарів дорівнює 690 грн. Остання включає, крім доданої вартості, й проміжний продукт, що дорівнює 485 грн. (690—205).

Слід звернути увагу ще на такий момент. Сума доданої вартості, створеної усіма фірмами, дорівнює ціні кінцевого продукту, яким є вовняна куртка, продана роздрібним продавцем за 205 грн.. Звідси висновок: вартість кінцевого продукту дорівнює сумі доданої вартості, створеної усіма його виробниками. Якщо скласти додану вартість, створену усіма суб'єктами національної економіки, то одержана сума буде вартістю кінцевого продукту, або валовим внутрішнім продуктом.

Другим є метод витрат, або потоку товарів. ВВП, як уже зазначалось є кінцевим продуктом, що надходить в остаточне споживання. Тому обчислити його можна шляхом визначення витрат тих суб'єктів національної економіки, що є покупцями цього кінцевого продукту. Ними є домогосподарства, що купують споживчі товари, приватні підприємці, які купують інвестиційні товари, та уряд, що витрачає державні кошти на придбання певних товарів та послуг. Оскільки кінцеві товари реалізуються за ринковими цінами, то сума останніх визначає величину ВВП. А вона буде дорівнювати сумі тих витрат, які усі категорії покупців витрачають на придбання кінцевих товарів. Тому цей метод і називається методом витрат, або потоку товарів чи методом кінцевого використання.

Обчислення ВВП за цим методом здійснюється за формулою:

ВВП = С + І + У + Еч , де

С — споживчі витрати;

І — інвестиційні витрати приватних підприємців;

У----урядові витрати;

Еч — чистий експорт, тобто різниця між. експортом та імпортом товарів.

Споживчі витрати складають витрати домогосподарств на придбання споживчих товарів, що використовуються для особистого споживання, тобто задоволення особистих потреб. Інвестиційні витрати включають витрати приватних підприємців на капіталовкладення і приріст запасів. Урядові витрати — це витрати з державного бюджету на придбання товарів і послуг для державних потреб. Що стосується чистого експорту, то його необхідно враховувати, оскільки частина кінцевих товарів, створених у національній економіці, реалізується за межами країни, і внутрішні покупці їх не можуть придбати, але в той же час вони купують ті товари, що ввозяться в країну, тобто імпортуються. При цьому при перевищенні експорту над імпортом сума витрат усіх покупців національної економіки збільшується на це перевищення, а при перевищенні імпорту над експортом ця різниця мінусується.

Уявлення про склад ВВП України, визначений методом витрат, дає табл. 6.

Таблиця 6

Структура ВВП України за витратами

Роки Складові ВВП (млрд. грн.)	1996	1997	1999	2000
ВВП (усього)	81,5	93,4	130,4	170
Споживчі витрати домогосподарств (включаючи витрати Некомерційних організацій, що їх обслуговують)	47,4	53,9	74,5	96,3
Державні витрати	17,7	22,4	25,9	32,6
Валові внутрішні інвестиції	18,5	20,0	22,8	33,5
Чистий експорт	-2,1	-2,9	7,2	7,6

ВВП обчислюється і за методом доходів, або розподілу. Суть його у тому, що витрати покупців кінцевих товарів та послуг є одночасно доходами їх продавців, тому, визначивши усі доходи, які одержують суб'єкти національної економіки як компенсацію затрат на чинники виробництва можна визначити і величину ВВП як суму усіх доходів. Такими доходами у межах національної економіки є заробітна плата як оплата такого чинника виробництва, як праця; рента як плата за землю та іншу нерухомість взяту в оренду; прибуток, виплачений на капітал; Позичковий відсоток як плата за користування позичковим капіталом. Це чинникові доходи. Однак потрібно врахувати ще два види доходів: доходи держави у вигляді Непрямих податків та суму амортизації, яка не є власне доходом, але яку потрібно враховувати як частину виручки від реалізації товару, що дорівнює зносу основного капіталу. Обчислення ВВП за цим методом здійснюється за такою формулою:

ВВП = ЗП + Р + ПП + ПВ + НП + А, де

ЗП — заробітна плата найманих працівників з нарахуваннями на соціальне страхування;

Р — рента як доход від здавання ресурсів в оренду;

ПП — прибуток, одержаний від підприємницької діяльності;

ПВ — позичковий відсоток, що є доходом від наданого у позику капіталу;

НП — непрямі податки, що входять у ціну товарів та послуг, вносяться в бюджет підприємцями, але в кінцевому Підсумку оплачуються споживачами товарів та послуг;

А — амортизаційні відрахування на спожитий основний капітал.

Слід зазначити, що вирахування ВВП за цим методом не зводиться до простого складання усіх доходів. При цьому враховуються лише доходи, пов'язані з поточним виробництвом товарів та послуг, тобто доходи власників Чинників виробництва. Ті ж доходи, які не виступають як платежі за поточну виробничу діяльність, не враховуються. До них належать трансфертні доходи, джерелом яких є трансфертні платежі, що, у свою чергу, є виплатами індивідам державними органами без обміну на товари та послуги. Прикладом таких платежів є стипендії студентам, пенсії, допомога по соціальному страхуванню.

Структуру ВВП України, визначеного за методом доходів, наведено у табл. 7.

Таблиця 7

Структура ВВП України за категоріями доходу (%)

Роки Складові ВВП (млрд.грн .)	1996	1997	1999	2000
ВВП (усього)	81,5	93,4	130,4	170,0
Оплата праці найманих працівників	38,9	45,4	57,8	71,9
Податки за винятком субсидій на виробництво та імпорт	17,9	18,1	23,0	28,5
Валовий прибуток, змішаний доход	24,7	29,9	49,6	69,6

Отже, обчислювати ВВП можна за різними методами. Але при їх правильному використанні величина ВВП буде однаковою. Розбіжності, які виникають на практиці, пов'язані з похибками у статистичних даних, які використовують для обчислення ВВП.

Визначення ВВП здійснюється на підставі ринкових цін товарів та послуг. Але за сучасних умов ціни постійно змінюються, відбуваються інфляційні процеси, що супроводжуюся зростанням цін та знеціненням грошей. Це позначається на якості вимірювання ВВП, спотворюючи його справжню величину, що особливо відчутно при визначенні динаміки ВВП. Щоб нейтралізувати вплив зміни цін при визначенні ВВП, розрізняють номінальний та реальний валовий внутрішній продукт. Номінальний ВВП обчислюється у поточних цінах періоду, за яким він визначається, а реальний ВВП — у незмінних або порівняльних цінах (у цінах базового періоду). Визначення ВВП у незмінних цінах дає змогу уникнути викривлення, створюваного зміною цін, і визначення динаміки фізичного обсягу товарів та послуг, що становлять ВВП. Саме реальний ВВП дає справжню картину його динаміки, оскільки усувається вплив цінового чинника.

Залежність між номінальним та реальним ВВП виявляється через так званий дефлятор, який є відношенням між; першим та другим і визначається за такою формулою:

номінальний ВВП

Дефлятор = --------------------------------

реальний ВВП

Він є загальним індексом цін, що визначається з урахуванням усіх товарів та послуг, що створюються в національній економіці, й використовується, щоб відрізнити зміни ВВП у результаті руху цін і зміни фізичного обсягу виробництва.