Тема 6. Оцінка і калькуляція в системі бухгалтерського обліку

6.1. Оцінка як система вартісного виміру.

6.2. Калькуляція в системі бухгалтерського обліку

6.1. Оцінка як система вартісного виміру.

Ведення бухгалтерського обліку можливе за умови використання натуральних, трудових, грошових вимірників.

В бухгалтерському обліку найбільше значення має грошовий вимірник, за допомогою якого всі об’єкти бухгалтерського обліку підлягають грошовій оцінці, або вартісному вимірюванню.

Правильність вибору оцінки має важливе значення. В економічній літературі визначено два підходи до вибору оцінки: оцінка, орієнтована на поточний момент, оцінка, орієнтована на минулий час. Перший варіант передбачає використання закупівельних цін. Другий варіант передбачає використання закупівельних цін. Вибір правильного підходу до оцінки обліку залежить від стану економіки країни. В умовах стабільності економіки, відсутності інфляції раціонально використовувати другий варіант, в умовах інфляції – перший.

Основними принципами оцінки є реальність і єдність.

Принцип єдності полягає в тому, що існує державна регламентація оцінки об’єктів обліку, тобто одні і ті ж об’єкти обліку на різних підприємствах оцінюються за єдиною методикою. Реальність оцінки базується на тому, що в основі оцінки лежить фактична собівартість.

Об’єкти бухгалтерського обліку в залежності від їх економічного змісту та речового складу оцінюються по-різному. Господарські засоби визначаються і відображаються у фінансовій звітності у вартісному виразі з використанням певної бази:

• історична вартість – це відображення за сумою сплачених грошових коштів або їх еквівалентів, або це відображення їх за справедливою вартістю;

• поточна вартість – це відображення за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації;

• теперішня вартість – це відображення за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які очікуються під час звичайної діяльності підприємства.

Основою оцінки, яка використовується найчастіше на підприємстві при складанні фінансової звітності є історична вартість. Історична вартість, як правило, комбінується з іншими видами оцінки. Наприклад, запаси, як правило, відображаються в балансі за найнижчою з двох оцінок або за фактичною собівартістю, або за чистою вартістю реалізації.

До окремих видів господарських засобів можуть використовуватись такі методи оцінки:

• Основні засоби відображаються за первісною вартістю (витрати на придбання, спорудження), за сумою зносу (сума зносу визначається по мірі перенесення ними своєї вартості на новостворений продукт у вигляді амортизації), за залишковою вартістю, яка визначається розрахунково (первісна вартість - знос), за відновлювальною вартістю, коли проводиться їх переоцінка.

• Нематеріальні активи відображаються у фінансовій звітності відповідно за первісною вартістю, сумою зносу і залишковою вартістю.

• Виробничі запаси оцінюються за первісною вартістю, в якості якої може бути: фактична собівартість – при придбанні виробничих запасів або фактична собівартість їх виготовлення; справедлива вартість – при внесенні виробничих запасів до статутного фонду, при безоплатному поступленні виробничих запасів; балансова вартість – при придбанні виробничих запасів в результаті їх обміну на подібні запаси. При вибутті виробничих запасів у виробництво, їх продажу оцінюється за одним із методів, які визначені у стандарті 9 «Запаси» (метод ідентифікованої вартості одиниці запасу, середньозваженої собівартості, FIFO, ціни продажу, нормованих витрат.

• Джерела формування господарських засобів відображаються у фінансовій звітності за історичною собівартістю, поточною собівартістю, теперішньою собівартістю.