Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теорія літератури.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
09.11.2018
Размер:
514.56 Кб
Скачать

Тема 1. Художній твір як основна форма буття літератури

Літературно-художній твір є основною формою буття літератури як мистецтва слова. Це – своєрідна розповідь про якусь вигадану або реальну життєву подію, що ведеться від особи автора (реального або уявного) й містить у собі передумови естетичного враження. Від інших словесних творів, у т. ч. й мас-медійних, його відрізняє те, що предметом його розповіді є не реальна, а умовно-життєва подія, яка існує в суб’єктивній уяві автора та читача, коли останній відтворює її в своїй уяві Навіть якщо в основу розповіді покладені якісь життєві факти. Скажімо, образ Б. Хмельницького в історичному романі не буде копією реальної постаті гетьмана, хоча в творі й наведено чимало фактів з його особистого й публічного життя.

Естетично виразним, тобто здатним викликати ціннісні переживання, твір стає завдяки:

оригінальній формі емоційно-інтелектуального переживання світу, що притаманне авторському світобаченню і є джерелом збудження у читача відповідних думок та почуттів. Банальність, стереотипність, фальшивість думок діє навпаки – твір втрачає свою естетичну цінність;

актуальності й вагомості проблематики, яка є нервовим центром твору, що повинен трогати „за живе”, а це можливо лише за умови втілення в ньому загальнолюдських цінностей буття як таких або ж у певному їх соціальному вимірі. Тобто актуальним може виявитися й твір, у якому йдеться про давні часи, якщо його проблематики виявиться вагомою для сучасного читача.

цікавій і змістовній мові, відповідності її засобів тим ідеям, які вона втілює, тобто якщо твір є високохудожнім, без тих штампованих висловів та словесних конструкцій, які давним-давно стали банальними.

цілісності твору (єдності форми й змісту), коли він є упорядкованою системою образів, поєднаних так щільно, що не можна вилучити жодного слова, жодного фрагменту чи сцени, при цьому не зруйнувавши його художньої довершеності. Усі елементи твору повинні бути взаємо вмотивованими авторським світоглядом, ставленням його до речей та явищ, про які він пише. У довершеному творі немає „дрібниць”, зайвих елементів, й найменша деталь повинна мати внутрішній, вмотивований зміст і працювати на головну ідею.

Однак наявність цих ознак тільки спонукає реципієнта до естетичного сприймання, але не гарантує його, бо потрібні ще й відповідні естетичні зусилля самого читача (глядача, слухача): налаштування його на певний емоційний лад, спрямування думок в певному напрямку, намагання зрозуміти його ідейну сутність, співпереживання дійовим особам. Без цього катарсис, тобто очищення, просвітлення чуттєвою природи людини, просто неможливий. Точно сказав І. Франко:

Книги – морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

Функції, які виконує літературно-художній твір у суспільстві:

естетична (збуджує уяву, спонукає до співпереживання (емпатія), приносить інтелектуально-емоційне задоволення). Здатність співпереживати в читача подібна до тієї, яку відчуває автор у процесі творчості. Ю. Царик..???? Користь від прочитаного тим більша, чим більшу змогу дає твір відчути сильні емоції (переслідуваного або допитуваного, воїна на полі битви тощо) без будь якої загрози для власного життя. Твори можуть розвивати почуття прекрасного або просто розважати;

виховна (катарсис, отриманий з твору моральний досвід співпереживання, може перетворитися на власний життєвий досвід, але з приводу цієї функції і досі тривають суперечки, про що йшлося в попередньому розділі). Варто навести висловлювання Ш. Бодлера, що „мораль не є для мистецтва метою”. Часто поет виступає моралістом, не усвідомлюючи цього, завдяки багатству та повноті своєї творчої природи;

пізнавальна (поповнює знання людини про навколишній світ і саму себе, популяризує наукові та суто філософські ідеї, допомагає зазирнути в майбутнє – фантастика). Художній твір є активним джерелом різноманітних знань про навколишній світ. Особливо цінною є роль художнього твору як популяризатора наукових ідей, філософських учень та концепцій. Зміст багатьох наукових досягнень і філософських узагальнень стає відомим для читацького загалу саме з художньої літератури. А іноді такі твори передбачають певні наукові відкриття (показовою є фантастика Ж. Верна, або Г. Уеллса), пророкують можливі наслідки певних політичних учень чи суспільних тенденцій (показовими є антиутопії „Ми” Є. Замятіна, „1984” Дж. Оруела, „451... за Фаренгейтом”). Художній твір також може допомогти людині краще пізнати не лише оточуючу дійсність, а й свою власну особистість.

Мистецтво та література – дзеркало, у якому людина бачить себе в інших та інших в собі.