§4. Взаємодія судових і правоохоронних органів з органами влади, трудовими колективами, громадськими організаціями

1) При здійсненні своїх повноважень судові та правоохоронні органи тісно взаємодіють з органами влади, громадськими організаціями та трудовими колективами. Взаємодія судових органів здійснюється у таких формах:

• через народних засідателів і присяжних;

• призначення і вибори суддів;

• участь у здійсненні правосуддя представників громадських організацій та трудових колективів;

• державний захист працівників суду;

• через порушення щодо судді процедури імпічменту Верховною Радою України та інші форми.

2) Взаємодія органів прокуратури здійснюється у таких формах:

• дача згоди Верховною Радою України на призначення Генерального прокурора;

• висловлення Верховною Радою України недовіри Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади;

• участь прокурорів у засіданнях органів державної влади і управління;

• право невідкладного прийому прокурора керівниками, іншими посадовими особами відповідних органів державної влади та управління, підприємств, установ організацій;

• прокурорське реагування на виявлені порушення законності шляхом внесення подань, приписів, протестів та винесення постанов про порушення кримінальної справи, дисциплінарного або адміністративного провадження та в інших формах.

3) Взаємодія органів міліції здійснюється в таких формах:

• сприяння міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;

• залучення громадян за їх згодою до співробітництва;

• звітів керівників органів міліції перед відповідними радами про стан боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку;

• виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

• профілактична робота та інші форми.

Розділ ііі. Правосуддя і його конституційні засади

§1. Поняття судової влади і правосуддя

Новий Основний Закон України уперше на конституційному рівні закріпив судову владу як рівноправну і самостійну в системі двох інших гілок влади – законодавчої і виконавчої (ст.6).

Судова влада здійснюється спеціальними державними органами – судами (Розділ VІІІ Конституції України). Особливе становище судів у державному механізмі визначається поставленими перед ними завданнями, відповідальними обов’язками, характером діяльності, в процесі якої суттєво зачіпаються права та законні інтереси різних органів, установ та організацій.

Судова влада в Україні належить судам, які створюють єдину судову систему. В основі її організації лежать положення Конституції України, яка передбачає порядок обрання суддів, гарантії їх незалежності, підстави їх звільнення з посад, закріплює основні засади судочинства. Судова влада характеризується певними ознаками. Зупинимось на найважливіших з них, а саме ознаках незалежності судової влади, самостійності, відокремленості, виключності судової влади тощо.

Незалежність судової влади – один з головних принципів ефективної діяльності суду. При здійсненні правосуддя суди не залежать: від органів законодавчої та виконавчої влади; інших органів, організацій, партій та рухів, посадових осіб; поглядів та позицій сторін в судовому процесі; висновку органів попереднього розслідування та прокурора; вищестоящих судів.

Суд вищої інстанції, який скасував вирок та надіслав справу на новий судовий розгляд, не має права наказувати, які докази визнати достовірними, за якою статтею кваліфікувати дії підсудного, яку міру покарання йому визначити. Всі ці суттєві питання – прерогатива суду першої інстанції, суддів, які діють за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом та особистою правосвідомістю.

Самостійність судової влади обумовлена конституційним принципом розподілу влад. Кожна з гілок влади самостійно виконує лише їй притаманні функції, не підпорядковуючись одна одній.

Суди діють самостійно, маючи для здійснення своїх функцій всі необхідні повноваження, якими наділені за законом. Рішення судів не потребують якого-небудь затвердження.

Діяльність органів попереднього розлідування та прокурора не підміняє дії суду, вона лише сприяє успішному здійсненню правосуддя, підготовлює його. Суд не може покладатися на дані попереднього розслідування, він зобов’язаний сам дослідити докази і дати їм правову оцінку.

Наступною ознакою є відокремленість судової влади.

Суд займає особливе становище в державному механізмі, що обумовлено особливостями виконуваних функцій, специфікою умов та порядку його діяльності. Суди не входять до будь-якої іншої системи державних органів. Вони не підпорядковані будь-кому і нікому не підзвітні. Це не означає, що суди повністю ізольовані від органів державної влади та управління. Органи влади приймають закони про судоустрій, матеріальні та процесуальні закони, відповідно до яких організуються та діють суди. Органи влади та управління беруть участь у формуванні суддівського корпусу, в призначенні чи обранні суддів. Але всі ці дії мають суто організаційний характер і виконуються із суворим дотриманням принципу незалежності судів.

Виключність судової влади – наступна її ознака. Судова влада здійснюється тільки судами, які входять до єдиної судової системи України. Порядок призначення суддів визначається Конституцією України, законами про судоустрій та статус суддів України. Жодні інші органи та посадові особи не мають права здійснювати судову владу, а судові органи не мають права передавати будь-кому навіть часткове виконання своїх повноважень.

Кожна з форм правосуддя здійснюється відповідними, повноважними на те судами.

Однією з обов’язкових ознак судової влади є владний характер повноважень суду. Це проявляється передусім в тому, що вимоги та розпорядження суддів під час здійснення ними своїх повноважень обов’язкові для всіх без винятку державних органів, організацій та інших юридичних осіб і громадян. Суд (суддя) має право витребувати різноманітну інформацію, документи та предмети, які мають відношення до розгляду справ, вимагати проведення ревізій, перевірок, відомчих експертиз. Органи та особи, яким адресовано ці вимоги, зобов’язані виконати їх. Усі особи, пов’язані зі справою, включаючи державні органи та їх представників, повинні підлягати владі судді.

Розпорядження суду обов’язкові для всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі та присутні в залі судового засідання. У випадку непідкорення вказаних осіб розпорядженням головуючого або порушення порядку ведення справи, головуючий має право вжити заходи щодо “їх усунення (видалення із зали суду, накладення штрафу тощо)”.

Участь представників народу в здійсненні правосуддя – важлива риса судової влади. Конституційне положення про право громадян брати участь у відправленні правосуддя розвивається в законах про судоустрій та процесуальних законах. Воно реалізується шляхом участі в розгляді і вирішенні судових справ народних засідателів, присяжних, представників трудових колективів та громадських організацій. Роль судової влади полягає також у стримуванні двох інших гілок влади в рамках законності, у праві здійснення конституційного нагляду і судового контролю за ними. Цей контроль здійснюють Конституційний Суд України, а також загальні суди. Останні, зокрема, розглядаючи скарги на неправомірні дії посадових осіб, які ущемляють права громадян, тим самим контролюють органи виконавчої влади. Крім того, судовому контролю підлягають правові акти, прийняті органами виконавчої влади, законність яких оспорює прокурор, фізична або юридична особа.

Особливе значення надається судовому контролю за законністю у сфері досудового слідства.

Таким чином, судова влада – це специфічна гілка державної влади, яка здійснюється уповноваженими на те державними органами – судами – і призначенням якої є розв’язання правових конфліктів та здійснення судового контролю.

Особливою функцією держави, що здійснюється спеціально утвореними органами, є правосуддя.

Правосуддя – це специфічний вид правоохоронної діяльності, яка здійснюється лише судом в установленому законом процесуальному порядку по розгляду і вирішенню в судових засіданнях цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних та інших справ, передбачених законодавством. У відповідності до Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Лише суд визнає особу винною у вчиненні злочину, лише суд призначає покарання у вигляді позбавлення волі, лише суд за особливі тяжкі злочини у випадках, спеціально передбачених Кримінальним Кодексом, може застосувати довічне позбавлення волі.

Жоден орган держави не має таких повноважень.

Правосуддя в Україні здійснюється шляхом:

1) розгляду і вирішення в судових засіданнях цивільних справ по спорах, що стосуються прав та інтересів держави, громадян та юридичних осіб;

2) розгляду в судових засіданнях кримінальних справ і застосування встановлених законом мір покарання до осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних .

Застосовуючи міри кримінального покарання, суд не тільки карає злочинців, але також має своєю метою їх виправлення і перевиховання;

3) розгляду і вирішення в судових засіданнях господарських справ;

4) розгляду і вирішення в судових засіданнях адміністративних справ.

Отже, правосуддя здійснюється на основі і в суворій відповідності з процесуальним законом. Детальна регламентація судового процесу та точне виконання судом усіх процесуальних вимог гарантує всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи та винесення на цій основі законного і обгрунтованого рішення.

Суди є правозастосовчими органами. Вирішення судом справи означає, що суд застосував норми матеріального права до конкретного правовідношення, яке відбувалося в житті і було предметом розгляду в судовому засіданні.