13 Козловець і. Роль запозичень у формуванні української фінансово-кредитної сис- теми // Лінгвістичні студії: 36. Наук, праць.. - Донецьк, 2003. - Вип. II. - с. 467.

14 Жовтобрюх м.А. Науковий стиль української мови // Мовознавство. - 1968. - № 1. -с. 8.

Отже, інтернаціональне не протистоїть національному, а втілюєть­ся в ньому. Цим пояснюється факт, що інтернаціоналізація терміноло­гічних систем є одним із природних і вагомих шляхів їх самобутнього розвитку. „Сучасна українська термінологія, - на думку М. Жовтобрю­ха, - розвивається і нормалізується з урахуванням її національних та інтернаціональних функцій. Ігнорування однієї із цих функцій може негативно вплинути на нормалізацію термінології і стати гальмівним чинником у розвитку наукового стилю літературної мови"¹⁴.

У 1918 році українська мова стояла перед сумним фактором впливу російської мови. В умілих руках русифікаторів вона ставала часто ма­каронічною у науковій термінології та фразеології. Як відповідь на русифікацію виникає пуризм - російські слова замінюють на питомо українські, напр.: контрабанда — перемитництво, в діаметрі — попе­речно, конус — стіжок, атом — неділка, масштаб — мірило, прес — чав, гіпотенуза - протипрямка, піраміда - гостриця, фільтр-цідило, кон­тур - обрис, маятник — хитун, сплав — стоп, басейн — водозбір та ін. Тільки завдяки вагомим здобуткам наприкінці XIX - на початку XX ст. 20-30-ті pp. XX ст. стали "золотим десятиріччям" українського словни­карства¹⁵ .

Романтичні спроби утвердження власне української наукової лексики у словниках 20-30-х років підлягають суворому більшовицькому осуду, їх називають „самостійницькими проявами" і націоналістичними пере­крученнями. Створену в цей час науково-технічну термінологію вилу­чають з наукового обігу. „Неважко уявити, - зауважують сьогодні науков­ці, - яких успіхів досягла б українська термінологічна наука й терміноло­гічна практика, якби не репресії, що обрушилися на Інститут наукової мови у 1930 р. Звинувачення у зв'язках зі сфабрикованою „Спілкою ви­зволення України", підміна науково-лінгвістичного аналізу термінологі­чних словників тавруванням їх укладачів як "буржуазних націоналістів", заміна наукових дискусій, без яких не розвивається жодна наука, стаття­ми, що були на рівні судових вироків [...] на десятиліття загальмували розбудову української термінолексики, заполонили її недоречними ру­сизмами (передусім так званими подвійними кальками), не відповідни­ми внутрішній структурі та евфонії української літературної мови"¹⁶.

15 Див.: Процик і. Українська фізична термінологія на зламі хіх-хх століть. - Львів, 2004.-с. 138.

16 Панько т. І., Кочан і. М., Мацюк г. П. Зазнач, праця. - с. 121.

Кілька десятиліть українська науково-технічна інтелігенція пере­бувала в поняттєвому полі близькоспорідненої російської мови. Ця мова настільки ввійшла в свідомість українців, що розмежувати українські та російські форми може часом лише фахівець. З російської мови укра­їнська перейняла слова-терміни, які вживають у невідповідному зна­ченні, напр.: рос. лошадиная сила — це робота, а не кінська сила. З'яв­ляються кальки, побудовані з відхиленням від норм українського слово­творення, напр.: лісовод замість лісівник, вітролом замість вітровал.

Сьогодні скрупульозно зібрані з багатьох словників та інших джерел українські відповідники до запозичених слів-термінів з різних галузей є яскравим мовознавчим матеріалом, що засвідчує багатство україн­ського мовного генофонду, напр.: реклама - вихвала, таблетка - пі-гулька, комп 'ютер - зачислячка, бокс — стусан, волейбол — відбиванка, хокей — гаківка, карате — система самозахисту, баскетбол — кошиків-ка, трамплін — польотопристрій, басейн — спортивна водойма¹¹. Вони мають характер "українських знадібок" та іноді з успіхом повертаються до вжитку, напр.: часопис, світлина, летовище, руханка, прозірка.

Сучасний етап розвитку термінології, зазначають мовознавці, пев­ною мірою подібний до періоду 20-х років саме пошуком того, як поєд­нати найкращі здобутки термінотворчості минулого, яка орієнтувалася не тільки на іншомовні джерела, а й на внутрішні ресурси української мови, із сучасною практикою широкого використання у науковій і тех­нічній мові інтернаціональних термінів, запозичених за посередництвом російської мови. „Вихід можна вбачати, - на думку Л. Масенко, - у тим­часовому паралельному використанні обох традицій із перспективою вибору єдиної норми після апробації варіантів у науковому обігу"¹⁸.