- •Молдован в.В.Риторика: загальна та судова. – к.:Юрінком Інтер,199. – 320 с
- •Частина перша
- •Глава 5. Захисна промова
- •Глава 6. Навчальні ігри
- •Література
- •Глава 1. Судові промови
- •Глава 2. Мислителі стародавнього і сучасного світу про ораторське мистецтво
- •Глава 3. Українські прислів'я та приказки. Афоризми
- •Глава 4. Крилаті латинські вислови та афоризми
- •Частина перша
- •Глава 1
- •1.2. Красномовство слов'ян
- •1.3 Жанри красномовства
- •1.3. Жанри красномовства
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •Глава 2. Судова промова
- •2.1. Предмет судової промови
- •2.2. Види судових промов
- •2.3. Засади і функції судової промови
- •2.4. Спілкування із судовою аудиторією
- •2.4. Спілкування із судовою аудиторією
- •2.5. Словесна наочність
- •2.5. Словесна наочність
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •3.1. Збирання матеріалів
- •3.2. Аналіз матеріалів
- •3.3. Систематизація матеріалів і письмова підготовка промови
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •Глава 4
- •4.1. Зміст і побудова обвинувальної промови
- •4.2. Вступна частина промови
- •4.3. Виклад фактичних обставин злочину (фабула справи)
- •4.4. Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів
- •4.5. Обгрунтування кваліфікації злочину
- •4.6. Характеристика особи підсудного
- •4.7. Обгрунтування пропозицій про міру покарання, цивільний позов
- •4.8. Аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину
- •4.9. Заключна частина промови
- •4.10. Репліка прокурора
- •4.11. Промова прокурора при відмові від обвинувачення
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •Глава 5
- •5.1. Зміст захисної промови адвоката
- •5.2. Вступна частина захисної промови
- •5.3. Установлення фактичних обставин справи, аналіз і оцінка доказів
- •5.4. Обгрунтування кваліфікації злочину
- •Кваліфікація хуліганства
- •5.5. Характеристика особи підсудного
- •5.6. Міркування про цивільний позов, міру покарання
- •5.7. Заключна частина захисної промови
- •5.8. Репліка адвоката
- •5.9. Альтернатива в захисній промові
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •Глава 6
- •6.1. «Адвокати і прокурори»
- •6.2. «Допитливі й кмітливі»
- •6.3. Процесуальні документи
- •6.3.1. «Касаційне подання»
- •Касаційне подання
- •6.3.2. «Касаційна скарга»
- •6.3.3. «Протест порядком нагляду»
- •Протест
- •6.4. «Судові дебати»
- •6.5. «Судова промова»
- •Література
- •Глава 1 Судові промови
- •1.1. Захисна промова с. Андрієвського у справі м. Андреева *
- •1.2. Промова прокурора Української рср р. Руденка у справі головних німецьких військових злочинців на Нюрнберзькому процесі *
- •Деякі правові питання процесу
- •Ріббентроп
- •Військова група
- •Деніц і редер
- •Кальтенбруннер
- •Розенберг
- •Штрейхер
- •1.3. Захисна промова с. Любітова у справі л. Назаренка *
- •1.4. Звинувачувальна промова о.Коляди у справі в.Губаєва *
- •1.5. Захисна промова с. Ткаченка у справі в. Губаєва *
- •1.6. Звинувачувальна промова ю. Апришко у справі а. Ігнатосяна *
- •1.7. Промова прокурора при відмові від обвинувачення в кримінальній справі
- •1.8. Промова прокурора при відмові від обвинувачення в кримінальній справі
- •Глава 2
- •2.1. Про якості оратора
- •Плутарх
- •2.2. Сила й краса красномовства
- •2.3. Про ораторське слово. Гармонія думки й слова
- •2.4. Про побудову промови. Композиція виступу
- •2.5. Оратор і аудиторія. Контакт оратора з аудиторією
- •2.6. Про голос, жести, міміку, рухи тіла оратора
- •2.7. Про емоційність, ясність, стислість, простоту мовлення
- •2.8. Слово і музика. Музика слова
- •2.9. Про красномовство жартома і серйозно *
- •Поради промовцю
- •Як вас тепер величати
- •II. Спростування в суперечці
- •1. Відповісти так, щоб поставити того, хто питає, у глухий кут.
- •Дванадцять риторичних методів аргументування
- •2.10. Техніка мовлення
- •3.1. Про думку і мову
- •3.2. Про силу й красу слова
- •3.3. Про провила риторичної комунікації
- •3.4. Афоризми
- •Глава 4
- •4.1 Крилаті латинські вислови про слово *
- •1. Alia commitenda, alia coelanda.
- •2. Audi, sile.
- •3. Claris in lingua.
- •4.2. Юридичні афоризми з римського права *
4.11. Промова прокурора при відмові від обвинувачення
Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови (ч. З ст. 264 КПК України).
Розкриваючи поняття відмови прокурора від обвинувачення, Іван Вернидубов зазначає, що за змістом вона виражає негативне рішення прокурора для себе щодо питання про винність підсудного незалежно від того, яке рішення у такому випадку прийме суд. Підкреслюється, що відмова від обвинувачення відображає певний аспект процесуальної самостійності прокурора в суді, реалізує вимогу наказу Генерального прокурора України № 5 від 4 квітня 1992 року «Про недопустимість нав'язування прокурорам-учасникам судового розгляду позиції, з якою вони не згодні».
Інша річ, що самостійність прокурора не може бути довільною, нічим не зумовленою. Вона має базуватися на сукупності таких обставин, які виступають як основа відмови від обвинувачення, що визначає суб'єктивно-правовий характер такої дії. Це означає, що заперечення обвинувачення для прокурора є правовою необхідністю, реалізація якої вимагає втілення у конкретній практичній дії — заяві про відмову від державного обвинувачення. Звідси висновок — відмова від обвинувачення не тільки право, але й обов'язок прокурора'.
Відмовитися від обвинувачення прокурор може лише після того, як досліджено докази, коли закінчено судове слідство. Закон не вказує мотивів і причин відмови прокурора від обвинувачення. Практика показує, що ними найчастіше бувають:
• виявлення в ході судового розгляду нових обставин, які спростовують обвинувачення;
• інша оцінка прокурором зібраних у справі доказів.
В основі промови прокурора при відмові від обвинувачення має бути глибокий всебічний аналіз зібраних і перевірених у суді доказів. Прокурор не може безпідставно, без аргументації заявити суду, що не підтримує обвинувачення і відмовляється від нього.
Відмова прокурора від обвинувачення не звільняє суд від обов'язку розглядати справу далі й на загальних підставах вирішувати питання про винність підсудного (п. 4 ст. 264 КПК). Тому, щоб переконати суд в обгрунтованості і правильності своєї відмови, прокурор має довести, чому підсудний повинен бути виправданий.
Побудова промови, головним чином, повинна бути спрямована на обгрунтування мотивів відмови від обвинувачення. Уявляється, пише І. Вернидубов, що навряд чи доцільним буде тут вступ про суспільно-політичну оцінку інкримінованого злочину, оскільки прокурор перед промовою вже втратив переконання в законності та обгрунтованості обвинувачення. Думається, що при відмові від обвинувачення прокурору доцільно розпочати свою промову з роз'яснення суті і значення вимог ч. 2 ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», розкрити роль прокурора в судовому розгляді, його завдання.
Далі, виходячи з предмета судової промови, пропонується її структура:
• викладення фактичних обставин справи, як вони були встановлені попереднім слідством;
• заява про непідтвердження обвинувачення в суді — про відмову від обвинувачення;
• аналіз та оцінка доказів, зібраних і досліджених під час попереднього і судового слідства;
• фактичні обставини й юридичні підстави від державного обвинувачення;
• причини необгрунтованого притягнення особи як обвинуваченого до кримінальної відповідальності, пропозиції щодо їх усунення;
• пропозиції з поновлення порушених прав підсудного;
• пропозиції про подальшу долю справи '.
Психологічно прокурору важко відмовитися від обвинувачення, особливо тоді, коли він сам затверджував обвинувальний висновок, чим і пояснюється та обставина, що на практиці відмов від обвинувачення мало. Частіше прокурори йдуть на компроміс, просять суд направити справу на додаткове розслідування, в ході якого закривають справу.
Обгрунтована відмова прокурора від обвинувачення переконує присутніх у залі судового засідання, що прокурор дійсно стоїть на сторожі закону. Обвинувачує тільки винних. Такі прокурори закінчують свою судову промову словами:
«Тому я відмовляюся від обвинувачення і прошу суд винести виправдувальний вирок».