3.3. Перспективи розвитку ринку спільного інвестування в Україні

В процесі розвитку фінансової системи України перед вітчизняною економічною наукою постають складні теоретичні й практичні завдання, що потребують негайного вирішення. Одним з таких завдань є створення й розвиток крупних інвестиційних структур, що сприяли б вирішенню таких проблем, як забезпечення життєздатності нової трирівневої системи пенсійного забезпечення, розвитку фондового ринку, створення дієвої страхової індустрії тощо.

14 січня 2009 року у газеті “Урядовий кур’єр” був опублікований ЗУ “Про внесення змін до Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”. З прийняттям даного закону, який набрав чинності з 13 лютого 2009 року, крім положення щодо розрахунку винагороди компанії з управління активами венчурного фонду, яке набрало чинності з 1 січня 2010 року, розпочався процес втілення у життя змін та новацій які зможуть полегшити діяльність інститутів спільного інвестування, захистити інтереси інвесторів та, відповідно, створити нові перспективи розвитку ринку спільного інвестування в Україні [20, 27].

Безумовно, встановлені Законом про ІСІ сім років тому обмеження на ринку спільного інвестування на сьогодні вже неактуальні й стримують як розвиток бізнесу, так і можливість формування менш ризикових портфелів за рахунок коштів інвесторів. Для надання учасникам ринку можливості використання більш широкого переліку ліквідних інструментів фондового ринку у законодавстві переглянуто норми диверсифікації активів ІСІ. Скасовано обмеження щодо інвестування активів ІСІ в акції та облігації українських емітентів, що сприятиме створенню фондів акцій та фондів облігацій. Також підвищено норми інвестування активів ІСІ у банківські продукти (депозити, золото, ощадні сертифікати), державні цінні папери, а також цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом і органами місцевого самоврядування.

Зміни торкнулися й діяльності такого поширеного виду ІСІ, як корпоративні інвестиційні фонди. Для корпоративних інвестиційних фондів донині було встановлено досить жорсткі й обмежені рамки інвестування, адже на сьогодні левову частку інвестиційного портфелю можна було розміщувати в акції, облігації або інші цінні папери, які обертаються на ринку. Для забезпечення більш гнучкої інвестиційної політики корпоративних інвестиційних фондів розширено перелік інструментів, у які ІСІ мають інвестувати не менше 60% своїх активів. Згідно зі змінами до законодавства ці об’єкти розширено за рахунок корпоративних прав і нерухомості, що дає можливість диверсифікувати інвестиції корпоративних фондів більш ефективно залежно від терміну залучення коштів. Закон також дозволяє венчурним ІСІ повністю формувати активи об’єктами нерухомості [15, 286].

Слід звернути увагу на ще одне досить важливе нововведення, яке розширює можливості, насамперед, приватного бізнесу для використання інвестиційних фондів з метою формування інвестиційного ресурсу свого розвитку. До цього часу, як відомо, інвесторами венчурних фондів могли бути лише юридичні особи, однак і світова практика, і розвиток українського підприємництва свідчать, що дуже часто інвестиційні ресурси формуються саме на рівні фізичних осіб, які займаються приватним бізнесом. Відтепер закон дозволяє участь у венчурних ІСІ інвесторів-фізичних осіб, однак, зважаючи на високу ризикованість цих фондів, обмежує їх лише свідомими, кваліфікованими й заможними капіталовкладниками.

Закон визначає підстави для продовження терміну діяльності закритих фондів, створених на певний строк. Таке продовження допускається лише один раз у випадку падіння протягом 12 місяців вартості чистих активів ІСІ на 20% і більше, із зобов’язанням фонду викупити цінні папери у інвесторів, які не підтримали рішення про таке продовження. Згадані ІСІ визначали термін своєї діяльності у стабільних економічних умовах, проте криза внесла корективи до їхніх планів. Відповідно, інвестор, чиї кошти залучали на певний термін до певної дати закриття фонду, має право прийняти рішення сам: чи залишатиметься він у фонді й чекатиме зростання активів, чи вилучить свої кошти в той термін, про який домовлялися на початку діяльності фонду. Тобто в цьому випадку право власності повністю захищене нормою закону [16, 117].

У Законі врахований негативний досвід роботи інших фінансово-кредитних установ, зокрема, неможливість вилучити розміщені на депозитах кошти. Як відомо, закриті фонди за законом не мають обов’язку повертати внесену інвестицію інвестору до терміну його закриття. Водночас, відсутність обов’язку не скасовує можливість іти на зустріч інвестору, який потребує дострокового вилучення своєї інвестиції. Дійсно, ця можливість була передбачена й донині, однак механізм не був визначений належним чином. Тому змінами впорядковуються процедури дострокового викупу цінних паперів ІСІ закритого й інтервального типу на вимогу інвестора. При цьому КУА має повідомити про такі наміри не лише ДКЦПФР, але й інших інвесторів фондів, щоб не створювати нерівноправності. Це є додатковою гарантією врахування реального фінансового стану інвестора, який також може потерпати від економічної й фінансової кризи [15, 46].

До іншого важливого блоку питань, належить врегулювання колізій між Законом про ІСІ й іншим, передусім податковим, законодавством. Законом розширено визначення окремих термінів і понять, зокрема, поняття “кошти спільного інвестування”, впорядковано особливості бухгалтерського й податкового обліку активів і операцій пайових інвестиційних фондів, запровадження норми погодження рекламних матеріалів інститутів спільного інвестування у ДКЦПФР тощо [20, 23].

Однією з проблем на ринку ІСІ є недобросовісна реклама. Враховуючи це, окреме місце у Законі відведено питанням реклами інститутів спільного інвестування. Не виключено, що Комісія може передати до УАІБ повноваження щодо відстеження реклами та запобігання порушенням у цій сфері. Серед інших нововведень Закону - також врегулювання механізмів бухгалтерського обліку інститутів спільного інвестування .

Вище перелічені нововведення цікаві для ринку будівництва, нерухомості, які дозволяють венчурним інститутам спільного інвестування формувати свої активи повністю за рахунок об'єктів нерухомості.

Багато змін, внесених до Закону про ІСІ, є технічними і врегульовують процедурні питання. Ефект від цих нововведень ми можемо очікувати в найближчому майбутньому, цей закон є важливим і з погляду боротьби з наслідками світової фінансової кризи [36, 92].

Розглянемо та аргументуємо, яким чином на законодавчому рівні можна вирішити головні проблеми функціонування ІСІ в Україні. Конкретно мова йде про усунення існуючих прогалин у законодавстві, для чого необхідно:

1. Спираючись на те, що пайові інвестиційні фонди не є юридичною особою, а активи, що складають пайовий інвестиційний фонд обліковуються КУА окремо від результатів її господарської діяльності, необхідно доповнити Постанову НБУ “Про затвердження Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” від 18 грудня 98 року № 527 переліком документів для відкриття рахунків ІСІ, зокрема, пайовому інвестиційному фонду.

2. Оскільки поняття “довірче управління” та “управління активами” мають різний юридичний зміст, слід доповнити План рахунків бухгалтерського обліку банків України від 21 листопада 97 року № 388 групою рахунків щодо управління активами.

3. Необхідно запровадити особливості бухгалтерського обліку діяльності ІСІ (пайових та корпоративних фондів). Це стосується відображення, обліку та оцінки їх фінансових інвестицій. Насамперед, це оцінка собівартості фінансових інвестицій, а також відображення витрат, пов`язаних з придбанням фінансових інвестицій ІСІ (комісійні винагороди, мито, податки, збори, обов`язкові платежі). Крім того, необхідно врегулювати особливості обліку та оцінки фінансових інвестицій, зокрема, у вигляді цінних паперів. Це стосується, зокрема, венчурного фонду. Необхідно зазначити, що відповідно до статті 34 Закону “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” активи венчурного фонду можуть повністю становити акції, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, а також цінні папери, що не допущені до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі [15, 456].

Таким чином, існує потреба щодо відображення бухгалтерського обліку фінансових інвестицій у вигляді цінних паперів, які не допущені до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі та які становлять активи венчурного фонду.

Організація і управління активами інвестиційних і пенсійних фондів є складною комплексною фінансовою послугою, кінцевими споживачами якої є юридичні і фізичні особи-інвестори (учасники (акціонери) інвестиційних фондів), а також фізичні особи-учасники недержавних пенсійних фондів. Таким чином, ефективність системи оподаткування подібних фінансових послуг може оцінюватися тільки в комплексі з погляду кінцевого споживача, а не окремих фінансових установ (фондів, КУА) задіяних в наданні такої послуги.

Cьогодні необхідний комплексний підхід до формування національного податкового законодавства, яке повинне рівномірно розвиватися по різних видах податків, робити постійний позитивний вплив на розвиток складних фінансових послуг, до яких відноситься спільне інвестування.

Головним завданням державної політики щодо розвитку ринку спільного інвестування в Україні має стати істотне підвищення ролі ІСІ та КУА у забезпеченні реального сектору національної економіки необхідними інвестиційними ресурсами та накопиченнях населення. Державна політика, пов'язана з розвитком індустрії спільного інвестування, має бути спрямована на збільшення масштабів діяльності ІСІ із залучення заощаджень домашніх господарств та інвестиційних ресурсів підприємницьких структур, створення необхідних законодавчих та організаційних передумов для більш активної участі цих інститутів у фінансуванні пріоритетних галузей національної економіки та реалізації інноваційних проектів і державних програм, збільшенні доходів населення.

Подальший розвиток інститутів спільного інвестування в Україні потребує:

• визначення діяльності з управління активами ІСІ і недержавних пенсійних фондів як виключної;

• проведення моніторингу трансформації (ліквідації, реорганізації, перетворення) інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній;

• здійснення заходів щодо формування у населення позитивного сприйняття діяльності нових ІСІ [15, 489].

Покращенню ситуації на шляху спільного інвестування повинні забезпечити заходи Уряду щодо реалізації основних напрямків розвитку фондового ринку України на 2006-2011 рік, затверджені кабінетом міністрів України від 7 березня 2006 року.

До цих заходів бажано було б включити наступне:

• розширення пропозицій цінних паперів на фондових біржах і організованих торгових площадках, в тому числі за рахунок акцій корпоратизованих підприємств;

• поліпшення умов інвестування (податкових, регуляторних) для вітчизняних і іноземних портфельних інвесторів і особливо населення;

• якнайшвидше включення в процеси інвестування накопичувальної пенсійної системи;

• покращення рівня корпоративного управління на підприємствах – емітентах цінних паперів;

• прискорення процесу включення землі у товарні відносини;

• розвиток іпотечних цінних паперів [34, 4].

Серед конкретних механізмів реалізації вищезазначених пропозицій назвемо:

1. Внесення зміни в існуючу концепцію приватизації, забезпечивши поступовий перехід не лише до продажу контрольних пакетів акцій підприємств стратегічному інвестору, але і до продажу невеликих пакетів акцій портфельним інвесторам на організованих ринках окремими невеликими лотами. Мова в цьому контексті йде про продаж таким шляхом, як мінімум 10% акцій корпоратизованих підприємств, що знаходяться під повним контролем держави. Крім збільшення кількості інструментів на фондового ринку такий механізм дозволить визначити реальну капіталізацію (ринкову вартість) підприємств. Подібний механізм доцільно застосувати і для залишків неконтрольних пакетів акцій підприємств, що знаходиться в портфелі держави.

Доцільним є продаж на організованих торгових майданчиках також акцій додаткових емісій, у разі якщо акціонери, які користуються переважним правом на їх покупку, це право не використали.

2. В частині створення недержавної пенсійної системи і прискорення її включення в інвестиційний процес вважаємо за доцільне запровадити покрокове щорічне збільшення відрахування пенсійних внесків до накопичувального пенсійного фонду. Для широкої суспільної підтримки пенсійної реформи активізувати організаторську та інформаційно-роз‘яснювальну роботу з роботодавцями, профспілками, трудовими колективами, широкими верствами працездатного населення щодо соціально-економічних переваг недержавного пенсійного забезпечення.

Вже сьогодні бажано для управління такими активами організувати через відкриті конкурси пошук кращих КУА.

3. З метою стимулювання залучення грошових заощаджень громадян в цінні папери встановити рівні умови оподаткування отриманих при цьому доходів з доходами по банківських депозитах.

4. Спростити процедуру входження в Україну та виходу з України портфельних інвестицій, для чого внести відповідні зміни в нормативні акти Національного банку України [15, 124].

Запропоновані заходи сприятимуть збільшенню притоку на фондовий ринок вітчизняних та іноземних портфельних інвестицій, створять сталий попит на цінні папери українських емітентів, збільшать надходження коштів в реальну економіку.