Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді.docx
Скачиваний:
231
Добавлен:
12.04.2018
Размер:
96.53 Кб
Скачать

32.Аналіз основних груп історичних пісень періоду національно-визвольних змагань хх ст.(пісні січових стрільців, повстанські пісні)

Історичні пісні — ліро-епічні фольклорні твори про конкретні історичні події, процеси та історичні особи. Історична конкретність змісту є найвагомішою підставою для виділення І.п. в окрему групу, що за структурними ознаками є сукупністю різнотипних жанрів, пов’язаних з історією.

Новітня доба національно-визвольної боротьби українців у XX ст. породила й нові цикли І.п., серед яких — пісні січових стрільців, що в широкому контексті пісень з часів 1-ої світової війни і тогочасних визвольних змагань мають цілком конкретний історичний зміст, є яскравим поєднанням народної і літературної творчості. Незважаючи на переслідування, вони збереглися у фольклорному репертуарі

. Цілком свіжий пласт історичної пісенності сформувався у міжвоєнний період та під час загальнонародної збройної боротьби в роки другої світової війни і в повоєнний період, зокрема у західних регіонах України.

В пісенній історії України поруч з козацькими, стрілецькими піснями з’явилися пісні про боротьбу ОУН-УПА.

Доля поневоленої України — це одна з центральних тем цього пласту історичної лірики. І.п. мають багато спільного зі змістом народних дум, але суттєво відрізняються від них формою. Вони менші за обсягом, переважно мають куплетну структуру, рівноскладовий вірш. Тільки найдавніші І.п. бувають, як і думи, астрофічними і навіть з нерівноскладовим віршем. Пісні мають сталу мелодію, яка формує, як зауважив Ф.Колесса, ритмічну структуру тексту, а в думах, навпаки, мелодія підпорядкована тексту. Порівняно з ліричними піснями І.п. більші за обсягом і мають виразніший епічний характер, хоч виклад змісту в них, як і в ліричних, нерідко реалізується через художній паралелізм. Сюжет І.п. охоплює певну подію чи епізод, які висвітлюються реалістично, нерідко з романтичним ореолом, з гіперболізацією лицарських моральних якостей героя, наприклад, Перебийніс (Кривоніс), як легендарний богатир, “на капусту січе ворогів”, гине на полі бою від “срібної кулі”, хоч у дійсності він помер від пошесті. І.п. переважно складали учасники або очевидці подій. Тому в цих творах зафіксована правда образу епохи, історичної особи, ситуації. Термін “історична пісня” почали вживати з другої половини XIX ст. На початку XIX ст. її називали старовинною або козацькою піснею. Першу І.п. (про Палія і Мазепу) надрукував разом із вісьмома думами М.Цертелєв у збірнику “Опыт собрания старинных малороссийских песней” (СПб., 1819), більші добірки маемо у збірнику М.Максимовича “Малорусские песни” (М., 1827), “Украинские народные песни” (М., 1834); І.Срезневського “Запорожская старина” (X., 1833-34); П.Лукашевича “Малороссийские и червонорусские народные думы и песни” (СПб., 1836). Розмаїту добірку І.п. під назвою “Думи і думки” було вміщено у “Русалці Дністровій” (Будим., 1837). Перше найповніше, упорядковане за історико-хронологічним принципом, з багатьма варіантами і науковим коментуванням видання І.п. здійснили В.Антонович і М. Драгоманов під назвою “Исторические песни малорусского народа”, (т.ІДІ. — К., 1874-75). Продовженням цього збірника було видання М.Драгомановим у Женеві праці “Нові українські пісні про громадські справи (1764-1880)” та “Політичні пісні українського народу XVIII-XIX ст.”. Досі це зібрання І.п. та ще окремі збірники Б.Грінченка, Я.Новицького, Д.Яворницького складають основний друкований фонд українських І.п. Серед дослідницьких праць цінні набутки залишили М.Костомаров, І.Франко, В.Гнатюк, Ф.Колесса та ін.