- •1.Фольклор як складова української культури. Фактори впливу на розвиток фольклору та його етнічні особливості. Етнографічні регіони України.
- •2.Розмежування понять фольклор, фольклористика , усна народна творчість.
- •3.Фольклористика як наука. Галузі фольклористики, зв’язок з іншими науками.
- •4.Основні школи і напрями фольклористики.
- •5.Загальна характеристика шкіл фольклористики хх ст.(радянської, етнопсихологічної, соціологічної, структуралізму та ін.)
- •6.Становлення в Україні історичної школи фольклористики. Основні її представники. Фольклористична діяльність м. Грушевського, і. Франка, в. Гнатюка.
- •7. Система жанрів української народної творчості.
- •8.Магія та міфологія праслов’ян. Тотемізм, анімізм, фетишизм.
- •9.Зв’язок вірувань та обрядів з давньою магією. Словесний супровід обрядів і ритуалів(замовляння, заклинання, прокляття і т.Д.)
- •10.Давня праслов’янська міфологія. Тематичні цикли давніх праслов’янських міфів. Народні повір’я та забобонів.
- •11.Періодизація українського фольклору. Дохристиянські вірування та культи давніх слов’ян.
- •12.Язичництво і християнство як основні світоглядні системи усної народної творчості слов’ян, період двовір’я.
- •13.Вплив християнства на розвиток української народної словесності.
- •14.Поділ доісторичної та історичної епох на періоди, аналіз періодів.
- •16.Колядка як жанр; класифікація і структура колядки, основні мотиви, образи, поетика, аналіз основних груп.
- •17.Жанрові особливості та поетика українських народних щедрівок. Посівальні пісні. Зв’язок жанрів зимового циклу із певними святами та ритуальними дійствами.
- •18.Вертепна драма та її зв’язок з церковною традицією
- •19. Аналіз жанрів весняного циклу календарно-обрядової творчості. Народні веснянки. Жанрові особливості та поетика українських народних гаївок, їх класифікація та специфіка виконання.
- •20. Аналіз жанрів літнього циклу календарно-обрядової творчості. Основні мотиви, поетика, зв’язок з ритуалами.
- •21.Ритуально-міфологічна основа літнього та осіннього циклів календарної обрядовості.
- •22. Родинно-обрядова творчість. Весілля як драма та його основні етапи, народнопісенний супровід.
- •23.Обрядові весільні пісні; аналіз мотивів, образів, їх поетика, особливості виконання.
- •24.Народна обрядовість, пов’язана з народженням дитини.
- •25.Похоронна обрядовість. Голосіння та їх жанрові особливості.
- •27.Український народний героїчний епос. Класифікація його жанрів(загальна характеристика).
- •28. Билинний епос. Полеміка та погляди щодо його походження. Аналіз циклів билин.
- •29.Українські народні думи, їх класифікація, композиція та жанрові особливості.
- •30. Жанрові особливості історичних пісень, їх класифікація, поетика жанру.
- •31.Виконавці українського героїчного ліро-епосу. Найвідоміші кобзарі і лірники. Основні фольклористи-дослідники.
- •32.Аналіз основних груп історичних пісень періоду національно-визвольних змагань хх ст.(пісні січових стрільців, повстанські пісні)
- •33.Пісні літературного походження та романси як особливий пласт української народної пісенної творчості.
- •34.Українські народні балади: жанрова своєрідність, класифікація, поетика, символіка. Тематичний аналіз основних баладних сюжетів.
- •35. Українська народна необрядова лірика: специфіка, класифікація.
- •36.Казкова проза. Жанрові особливості казок та їх класифікація. Історія збирання та дослідження народних казок.
- •37.Казки про тварин, особливості їх художньо-образної структури. Розмежування жанрів казки про тварин та байки.
- •38.Художньо-образна і композиційна будова чарівних казок. Їх мотиви та образи.
- •39.Особливості тематики соціально-побутових казок.
- •40.Загальний огляд малих жанрів усної народної творчості: прислів’я, приказки, загадки, вітання, побажання.
- •41.Художня природа, жанрові різновиди та класифікація народних паремій. Використання народної пареміографії на уроках літератури та їх виховне значення.
- •43.Зв’язок жанрів української народної пареміографії з іншими жанрами народної словесності та з художньою літературою.
32.Аналіз основних груп історичних пісень періоду національно-визвольних змагань хх ст.(пісні січових стрільців, повстанські пісні)
Історичні пісні — ліро-епічні фольклорні твори про конкретні історичні події, процеси та історичні особи. Історична конкретність змісту є найвагомішою підставою для виділення І.п. в окрему групу, що за структурними ознаками є сукупністю різнотипних жанрів, пов’язаних з історією.
Новітня доба національно-визвольної боротьби українців у XX ст. породила й нові цикли І.п., серед яких — пісні січових стрільців, що в широкому контексті пісень з часів 1-ої світової війни і тогочасних визвольних змагань мають цілком конкретний історичний зміст, є яскравим поєднанням народної і літературної творчості. Незважаючи на переслідування, вони збереглися у фольклорному репертуарі
. Цілком свіжий пласт історичної пісенності сформувався у міжвоєнний період та під час загальнонародної збройної боротьби в роки другої світової війни і в повоєнний період, зокрема у західних регіонах України.
В пісенній історії України поруч з козацькими, стрілецькими піснями з’явилися пісні про боротьбу ОУН-УПА.
Доля поневоленої України — це одна з центральних тем цього пласту історичної лірики. І.п. мають багато спільного зі змістом народних дум, але суттєво відрізняються від них формою. Вони менші за обсягом, переважно мають куплетну структуру, рівноскладовий вірш. Тільки найдавніші І.п. бувають, як і думи, астрофічними і навіть з нерівноскладовим віршем. Пісні мають сталу мелодію, яка формує, як зауважив Ф.Колесса, ритмічну структуру тексту, а в думах, навпаки, мелодія підпорядкована тексту. Порівняно з ліричними піснями І.п. більші за обсягом і мають виразніший епічний характер, хоч виклад змісту в них, як і в ліричних, нерідко реалізується через художній паралелізм. Сюжет І.п. охоплює певну подію чи епізод, які висвітлюються реалістично, нерідко з романтичним ореолом, з гіперболізацією лицарських моральних якостей героя, наприклад, Перебийніс (Кривоніс), як легендарний богатир, “на капусту січе ворогів”, гине на полі бою від “срібної кулі”, хоч у дійсності він помер від пошесті. І.п. переважно складали учасники або очевидці подій. Тому в цих творах зафіксована правда образу епохи, історичної особи, ситуації. Термін “історична пісня” почали вживати з другої половини XIX ст. На початку XIX ст. її називали старовинною або козацькою піснею. Першу І.п. (про Палія і Мазепу) надрукував разом із вісьмома думами М.Цертелєв у збірнику “Опыт собрания старинных малороссийских песней” (СПб., 1819), більші добірки маемо у збірнику М.Максимовича “Малорусские песни” (М., 1827), “Украинские народные песни” (М., 1834); І.Срезневського “Запорожская старина” (X., 1833-34); П.Лукашевича “Малороссийские и червонорусские народные думы и песни” (СПб., 1836). Розмаїту добірку І.п. під назвою “Думи і думки” було вміщено у “Русалці Дністровій” (Будим., 1837). Перше найповніше, упорядковане за історико-хронологічним принципом, з багатьма варіантами і науковим коментуванням видання І.п. здійснили В.Антонович і М. Драгоманов під назвою “Исторические песни малорусского народа”, (т.ІДІ. — К., 1874-75). Продовженням цього збірника було видання М.Драгомановим у Женеві праці “Нові українські пісні про громадські справи (1764-1880)” та “Політичні пісні українського народу XVIII-XIX ст.”. Досі це зібрання І.п. та ще окремі збірники Б.Грінченка, Я.Новицького, Д.Яворницького складають основний друкований фонд українських І.п. Серед дослідницьких праць цінні набутки залишили М.Костомаров, І.Франко, В.Гнатюк, Ф.Колесса та ін.