Білокриницький С. М. Геодезія

81

ями берегів зі збереженням вигинів і поворотів у відповідності з їх дійсним положенням; зображення кордонів, які проходять по гірським хребтам, повинно бути суворо узгоджено зі зображенням рельєфу; при збігові кордонів і границь різного порядку показуються кордони вищої політи- ко-адміністративної одиниці.

Крім політико-адміністративних кордонів і границь, на картах показуються межі державних заповідників, земельних ділянок, а також різного роду огородження (кам'яні і цегляні стіни і т. ін.). Огородження не показуються при їх довжині менше 5 мм у масштабі карти.

6.8. Зображення опорних пунктів

На топографічних картах показуються пункти державної геодезичної мережі, точки зйомочної мережі, закріплені на місцевості центрами, координати, яких наведені в каталозі, а також знаки державної мережі нівелювання (за винятком стінних і тимчасових) із розрахунку не більше 10 пунктів на 1 дм2 площі карти. При великої кількості в першу чергу показуються пункти вищих класів і ті, що показані на картах більш дрібних масштабів.

Умовні знаки пунктів державних геодезичних і нівелірних мереж, а також точок зйомочної мережі, закріплених на місцевості центрами, супроводжуються на карті підписами відміток висот.

7. Рельєф місцевості

7.1. Основні форми рельєфу

Рельєф місцевості – найважливіший елемент географічного середовища. Він суттєво впливає на клімат, ґрунтотворні процеси, рослинність, гідрографічну мережу. Ступінь господарського засвоєння території, розміщення населених пунктів і шляхів сполучень, доступність місцевості

82

для пересування поза дорогами в основному залежить від характеру рельєфу.

Рельєф земної поверхні являє собою складну сукупність просторових форм, які відрізняються між собою зовнішніми окресленнями, розмірами, висотою, орієнтуванням відносно сторін горизонту, відношенням до площини горизонту і деякими іншими властивостями. Щоби розібратися в характері рельєфу, його прийнято розглядати як сукупність порівняно невеликої кількості типових або елементарних форм.

Існує декілька класифікацій рельєфу за різними ознаками. В топографії рельєф класифікують за різними складовими його форм і по відношенням цих форм до площини горизонту. За розмірами розрізняють крупні (макро-), середні (мезо-) і дрібні (мікро-) форми рельєфу. До крупних відносять гірські хребти, окремі гори, великі долини і т. ін.; до середніх − відроги гірських хребтів, пагорби, невеликі долини і т. ін.; до дрібних – бугри, невеликі висотки і інші форми, величина яких вимірюється метрами і частками метра.

По відношенню до площини горизонту форми рельєфу поділяються на додатні і від’ємні. Додатні форми мають опуклу поверхню і підвищуються над оточуючою місцевістю; від’ємні – увігнуту і створюють пониження місцевості.

До додатних форм рельєфу належать: гора, гірський хребет, пагорб, увал.

Гора – височина з явно вираженими схилами і підошвою, яка підвищується над оточуючою місцевістю на 200 м і більше (мається на увазі відносна висота від підніжжя до вершини). Сама висока частина гори називається вершиною.

Гірський хребет – лінійно-витягнута височина висотою більше 200 м, із доборе вираженими схилами і підніжжям.

83

Вододільна частина хребта називається гребенем; понижені частини гребеня між двома вершинами − сідловинами.

Пагорб – невелика округла височина висотою менше 200 м із пологими схилами і нечітко вираженим підніжжям. У гірських районах зустрічаються пагорби з гострими вершинами і крутими схилами. Дрібні пагорби часто називають буграми.

Увал – полога витягнута височина висотою менше 200 м з округлими схилами й нерізко вираженою підошвою.

До від’ємних форм рельєфу належать долина, яр, балка, лощина й улоговина.

Долина – витягнута в довжину порожниста форма рельєфу, яка має нахил в одному напрямку. Долини ніколи не перетинаються між собою, а зустрічаючись зливаються в одну загальну порожнисту форму. В долині розрізняють найнижчу її частину – дно, або ложе, і схили долини. В річкових долинах частина дна, зайнята річкою, називається руслом, а та частина, яка заливається водою при повенях, – заплавою. З боків дно долини обмежено схилами. Схили часто бувають східчасті і складаються з чергування рівних майданчиків і уступів. Майданчики, витягнуті вздовж долини і поділені уступами, називаються терасами.

Яр – порівняно вузьке, витягнуте пониження місцевості з крутими або стрімкими схилами, які нагадують у поперечному розрізі латинську літеру V. Яри мають нахил в одному напрямку і не перетинаються між собою.

Балка подібна з яром, але має пологі, часто задерновані схили і плоске дно.

Лощина – витягнуте заглиблення, з пологими слабо вираженими схилами, які мають нахил в одному напрямку.

Улоговина – пониження місцевості, замкнуте з усіх боків. Форма й розміри можуть бути різними. Невеликі улоговини, які мають незначну глибину і плоске дно, називають блюдцями або западинами.

84

У формах рельєфу розрізняють основні орографічні лінії: вододіли, тальвеги, бровки і підошви.

Вододілом називається лінія або смуга місцевості, яка розділяє поверхневий стік протилежних схилів височин.

Тальвегом називається лінія, яка з’єднує найбільш низькі точки дна долини. В річкових долинах тальвег збігається з лінією найбільших глибин дна річки.

Бровкою називається лінія перегину схилу, нижче якої він стає більш крутим (перегини схилів долин, балок, ярів тощо).

Підошвою називається лінія перегину схилу, нижче якої він стає більш пологим. Іноді підошвою називають також підніжжя гір, пагорбів, обривів і т. ін.

Орографічні лінії дають чітке уявлення про ступінь розчленування рельєфу. Вони складають, так би мовити, скелет нерівностей місцевості і тому їх іноді називають скелетними лініями рельєфу.

7.2. Способи зображення рельєфу

Показ рельєфу суші на географічних картах – задача непроста: форми земної поверхні являють собою об’ємні тіла, а відображувати їх потрібно на площині; разам з тим рельєф, зображений на всій поверхні суші, не повинний затінювати й інші елементи змісту.

Розроблено декілька способів зображення рельєфу. Найбільш важливішими з них є гіпсометричний спосіб, спосіб відмивки, перспективний спосіб, штриховий спосіб, пунктирний спосіб, спосіб горизонталей та деякі інші.

Перспективне зображення рельєфу застосовувалось ще в давнини, середні віки і тепер цей спосіб не втратив свого значення. Полягає він в тому, що на карті загальний вигляд гірських хребтів, нагір’я і інших крупних додатних форм рельєфу зображується перспективним рисунком. Таке зображення відрізняється наочністю, але не володіє необхід-

85

ною точністю при передачі ні розмірів, ні форм рельєфу. На загальногеографічних картах цей спосіб майже не застосовується, але на тематичних дрібномасштабних картах (особливо історичних) використовується широко.

Гіпсометричний спосіб (спосіб пошарового забарвлення, забарвлення за ступенями висот) майже тотожній способу горизонталей. Його основу складають проведені на карті горизонталі. На відміну від топографічних карт горизонталі на оглядових картах дуже узагальнені. Їх називають ізогіпсами. Різниця між ізогіпсами і горизонталями полягає в тому, що переріз рельєфу на топографічних картах є постійним, а на дрібномасштабних картах інтервал між ізогіпсами не однаковий на різних по висоті ділянках.

На більшості загальногеографічних карт, які видаються зараз, прийнята визначена гама забарвлення сходинок висот гіпсометричної шкали (нижчі сходинки шкали – синій або голубий, до висоти 200 м – зелений, вище 200 м забарвлюється тонами, які створюють переходи від світложовтого (світло-коричневого) до оранжевого (темнокоричневого), самі високі сходинки забарвлюють інтенсивним червоно-коричневим або насиченим коричневим кольором). Існують і інші кольорові гами в забарвленні висотних сходинок у гіпсометричних шкалах.

Спосіб відмивки належить до так званих пластичних способів зображення рельєфу, які створюють ефект опуклості земної поверхні, особливо при переході від від’ємних до додатних форм рельєфу. Цей ефект досягається шляхом накладання тіней на визначені елементи рельєфу. Тіні відмивають коричневою або сирою фарбою на схилах, визначеним способом освітлених і орієнтованих по сторонах горизонту. Здебільшого уявляють, що джерело світла розташоване на північному заході, і кладуть тіні на південносхідні схили додатних форм рельєфу. Цей принцип накладання тіней має назву «відмивка при косому освітленні». В

86

інших випадках при накладанні тіней уявляють, що місцевість освітлена джерелом світла, яке розташоване в зеніті. Ефект пластичності може бути досягнутий також штриховкою затінених ділянок рельєфу (при визначеному освітленні місцевості, яка відображується) короткими темнокоричневими або чорними рисками.

Іншим пластичним способом зображення поверхні суші на картах є фоторельєф. Фоторельєф отримують фотографуванням об’ємних моделей рельєфу місцевості при боковому їх освітленні. Якість зображення і точність відображення форм рельєфу при цьому залежить від того, наскільки вдало виконана сама рельєфна модель місцевості.

Більшу наочність, але меншу точність при зображенні рельєфу надає штриховка. Короткі, майже паралельні штрихи проводять перпендикулярно до горизонталей. Їх товщина і проміжки між ними знаходяться у визначеній залежності від крутизни схилів.

Для зображення рельєфу на картах дрібного масштабу іноді застосовують метод пунктиру, при цьому рельєф виражається за допомогою точок різних діаметрів.

На топографічних картах рельєф зображується горизонталями в поєднанні з відмітками висот і графічними умовними знаками (для форм рельєфу, які неможливо відобразити горизонталями).

Горизонталями називають криві замкнені лінії, які проходять через точки місцевості з однаковою висотою над рівнем моря. Горизонталі можна уявити як межі рівня води, яка поступово затоплює місцевість, послідовно зафіксовані на визначених висотах (через різні проміжки по висоті – 1, 2, 3, 4). Кожна з таких меж означає на земній поверхні криву лінію, всі точки якої будуть мати однакову висоту.

На наших топографічних картах прийняті такі стандартні висоти перерізу рельєфу (табл. 3).

87

Для кращого читання рельєфу кожна п’ята горизонталь викреслюється потовщеною.

Угірський місцевості на крутих широких схилах, там, де горизонталі починають зливатися в суцільну смугу, допускається їх розрідження – між двома потовщеними можуть бути проведені не всі основні горизонталі.

Удеяких випадках важливі подробиці рельєфу попадають між січними поверхнями і не можуть бути виражені основними горизонталями. Щоби показати такі подробиці, застосовуються додаткові горизонталі, які проводять через половину основного перерізу. Їх називають півгоризонталями. Окремі деталі рельєфу, які не виражаються основними горизонталями і півгоризонталями, проводяться на тій висоті, яка необхідна для найкращого зображення рельєфу.

Зображення рельєфу горизонталями доповнюється відмітками висот характерних точок місцевості, вершин, сідловин, тальвегів, перегинів схилів і т. ін. Самі ж по собі відмітки висот не дають уявлення про форми рельєфу, але

усполученні з горизонталями дозволяють легко визначити напрямок схилів і перевищення, будувати профілі і т. ін.

Не всі форми і особливості рельєфу можуть бути виражені горизонталями. Скелясті гребені, обриви, тектонічні тріщини, скелі, круті яри, ями і ряд інших форм зображують спеціальними умовними знаками, які у сполученні з

88

горизонталями дають більш повне уявлення про рельєф місцевості. Деякі умовні знаки рельєфу супроводжуються підписами відносних висот зображуваних форм, наприклад обриви, яри, кургани, ями і т. ін.

7.3. Основні властивості горизонталей

Із поняття про горизонталі витикають такі їх властивос-

ті:

Усі точки, які знаходяться на одній горизонталі, мають на місцевості однакову висоту.

Всі горизонталі, які замикаються в межах плану або карти, позначають або пагорб, або улоговину; вони розпізнаються по бергштрихах або підписах.

Узв'язку з тим, що всю фізичну поверхню Землі можна розглядати як підвищення над рівнем моря, всі горизонталі повинні бути безперервними як у межах плану або карти, так і за їх межами. Горизонталь, яка не замикається в межах плану, переривається у його рамки.

Горизонталі не можуть перетинатися на плані. Виняток становить лише випадок, коли горизонталями зображується найвища скеля.

Узв'язку з тим, що горизонталі знаходяться по висоті на однаковій відстані, то відстані між ними в плані характеризують крутизну схилу. На рівномірних схилах проміжки між горизонталями однакові. На крутих схилах проміжки між горизонталями менше, ніж на пологому.

Найкоротша відстань між горизонталями – перпендикулярна до них лінія, яка відповідає напрямку найбільшої крутизни.

Вододільні лінії й осі лощин перетинаються горизонталями під прямими кутами.

Горизонталі, які зображують похилу площину, мають вигляд паралельних прямих.

89

Контрольні запитання та завдання

1.Визначтепредметгеодезії.

2.Охарактеризуйтеосновнізадачігеодезії.

3.Якийіснуєзв'язокгеодезіїзіншиминауками?

4.Якурольвідіграєгеодезіявземлеустрої?

5.Дайтестислухарактеристикуісторичногорозвиткугеодезії.

6.НадайтепоняттяпрофігуруЗемлі.

7.Охарактеризуйтеземнийеліпсоїд.

8.Визначтеосновнілініїіплощиниеліпсоїда.

9.Охарактеризуйтегеодезичнусистемукоординат.

10.Охарактеризуйтеастрономічнусистемукоординат.

11.Охарактеризуйте систему сфероїдичних прямокутних координат.

12.Охарактеризуйте систему сферичних прямокутних координат.

13.Охарактеризуйте систему плоских прямокутних коорди-

нат.

14.Охарактеризуйтесистемуполярнихкоординат.

15.Охарактеризуйте світову геодезичну систему 1984 року

(WGS-84).

16.Якздійснюєтьсяорієнтуванняреференц-еліпсоїда?

17.Як здійснюється орієнтування ліній за істинним і магнітниммеридіанами?

18.Дайтевизначеннядирекційногокута.

19.Щотакесхиленнямагнітноїстрілки?

20.Учомуполягаєгауссовезближеннямеридіанів?

21.Якорієнтуютьсялініїзадопомогоюрумбів?

22.Якийіснуєподілгеографічнихкартзазмістом?

23.Які загально географічні карти прийнято називати топографічними?

24.Охарактеризуйте основні призначення топографічних пла-

нів.

25.Визначтеосновніелементикарти.

26.Якіосновнівластивостіпритаманнікарті?

90

27.Обґрунтуйтеосновнівимогидотопографічнихкарт.

28.Охарактеризуйтематематичнуосновукартіпланів.

29.Якимиметодамистворюютьсяплановігеодезичнімережі?

30.Обґрунтуйтевидимасштабівтопографічнихкарт.

31.Визначтеграничнуточністьмасштабу

32.УчомуполягаєсутністьрівнокутноїпроекціїГаусса?

33.Якийіснуєподілпроекційзахарактеромспотворень?

34.Які дві умови виконуються у проекції Гаусса при зображеннінаплощинікожноїкоординатноїзониеліпсоїда?

35.Охарактеризуйте систему розграфлення і номенклатури аркушівкарт.

36.Дайте загальну характеристику топографічних умовних знаківдлязображенняелементівмісцевості.

37.У чому полягають особливості оформлення топографічних картіпланів?

38.Як зображуються населені пункти на топографічних картах?

39.Поясніть, як зображуються на топографічних картах промислові, сільськогосподарськіісоціально-культурніоб’єкти?

40.Які шляхи сполучення показуються на топографічних картах?

41.Дайте характеристику гідрографії і гідротехнічних споруд, щопоказуютьсянатопографічнихкартах.

42.Як відображується на топографічних картах рослинний покривіґрунти?

43.Які кордони, границі, межи і огорожі показуються на топографічнихкартах?

44.Поясніть порядок зображення на топографічних картах опорнихпунктів.

45.Охарактеризуйтеосновніформирельєфу.

46.Дайте характеристику основних способів зображення рельєфу.

47.Якіосновнівластивостігоризонталей?