Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Білокриницький С. М. Геодезія

.pdf
Скачиваний:
447
Добавлен:
14.03.2018
Размер:
10.12 Mб
Скачать

71

застосовуються пояснювальні знаки (наприклад, фігурки листяних або хвойних дерев показують переважаючі породи дерев у лісі, стрілки на річці – напрямок течії тощо).

Підписи, буквені й цифрові позначення розміщують на картах для передачі географічних найменувань, якісних і кількісних характеристик об’єктів, а також відомостей пояснювального і довідкового характеру. На картах підписують назви населених пунктів, річок, озер, морів, гір і т. ін.

Скорочені пояснювальні підписи застосовуються для додаткової характеристики об’єктів (наприклад, поруч зі зображенням фабрик, заводів і інших підприємств підписом вказується галузь промисловості, рід виробництва або видобутку корисних копалин: цег. – цегельний завод, бор.

– борошняний завод, глин. – глиняний кар’єр і т. ін). Скорочені підписи ставлять також біля деяких об’єктів,

які мають суттєве значення, але зображуються загальним умовним знаком з іншими подібними об’єктами (шк. – біля будівлі школи, б. – біля залізничної будки, каз. – біля казарми і т. ін.).

Цифрові позначення застосовуються здебільшого для кількісних характеристик різних об’єктів картографування: доріг, річок, мостів, переправ, форм рельєфу тощо.

Розмір букв і цифр, їх окреслення, нахил і розміщення на карті мають визначене значення. Так, шрифти для підписів населених пунктів передають своїми розмірами й окресленнями відомості про тип поселення, адміністративне значення й кількість мешканців; нахил букв у підписах назв річок показує їх транспортне значення і т. ін.

Багатобарвне оформлення топографічних карт сприяє підвищенню їх наочності. Для однорідних груп або тісно пов’язаних між собою об’єктів встановлені визначені кольори, якими вони друкуються на карті. Так, контури населених пунктів, залізниці і автомобільні дороги, промислові, сільськогосподарські і соціально-культурні об’єкти зо-

72

бражуються чорним кольором, ліси − зеленим; гідрографія

– синім, рельєф − коричневим.

Зауважимо, що стандартні умовні позначення топографічних карт систематично переглядаються, доповнюються і змінюються.

Видаються умовні знаки у вигляді окремих книг. Окремо для топографічних планів масштабів 1: 5 000, 1: 2000, 1: 1 000 і 1: 500 (останнє видання 2001 р.) ; окремо для топографічної карти масштабу 1: 10 000 (2001 р.); окремо для топографічних карт масштабів 1: 25 000, 1: 50 000, 1: 100 000 (2002 р.).

6.1. Особливості оформлення топографічних карт і планів

Кожний аркуш карти або плану має закінчене оформлення. Основними елементами аркуша є: картографічне зображення ділянки земної поверхні за допомогою прийнятих умовних знаків, яке становить зміст аркуша; рамка аркуша, елементи якої визначені математичною основою; координатна сітка; позарамкове оформлення (допоміжне оснащення) для полегшення користування картою.

Рамка аркуша карти має подвійну функцію: обмежує зображення ділянки місцевості та відіграє частково роль допоміжного оснащення, що дозволяє визначити планові координати точок на карті. Рамка складається з трьох елементів: внутрішньої, градусної та зовнішньої рамок.

Внутрішня рамка, яку отримано в результаті розграфлення і яка безпосередньо обмежує картографічне зображення, має вигляд тонкої одинарної лінії. Північна та південна її сторони – відрізки паралелей, західна та східна − відрізки меридіанів, широта і довгота яких визначаються загальною системою розграфлення топографічних карт. Кількісні значення координат елементів рамки вказують

73

біля її кутів: довгота на продовженні меридіанів, широта на продовженні паралелей.

На деякий відстані від внутрішньої проведена градусна (мінутна) рамка, яку поділено на відрізки, що відповідають лінійній довжині однієї мінути меридіана (на бічних сторонах рамки) або паралелі (на верхній та нижній сторонах рамки). Вони позначені подвійною та суцільною жирною лініями, що чергуються. Кількість мінутних відрізків на бічних сторонах рамки (західній та східній) однакова і дорівнює різниці значень широти північної та південної рамок. На верхній і нижній сторонах (північній та південній) кількість відрізків також однакова і визначається різницею значень довготи східної та західної сторін мінутної рамки. Відрізки, на які поділено кожну зі сторін рамки, рівні за довжиною на протилежних вертикальних і практично рівні на протилежних горизонтальних сторонах рамки аркуша.

Розміри аркушів карти масштабу 1: 50 000 та дрібніших виражені цілим числом мінут, а масштабу 1: 25 000 та більших – мінутами і секундами, тому на рамках аркушів цих масштабів не всі відрізки поділу однакові. Довжина крайніх відрізків залежить від значень координат кутів рамки. Для лівих крайніх відрізків на південній та північних сторонах – це різниця в секундах між довготою західної сторони і цілою мінутою. Крайній лівий відрізок на горизонтальних сторонах становить 15''. Праві крайні відрізки на тих самих сторонах мають довжину, відповідну секундам довготи східної сторони, тобто 30'', тому ці відрізки удвічі коротші, ніж мінутні. Така сама залежність довжин відрізків поділу на західній та східній сторонах рамки від значень широти південної і північної сторін.

Зовнішня рамка має вигляд потовщеної лінії надає аркушу закінченого вигляду. На картах останніх років видання вона поєднується з мінутною рамкою. У проміжку між ними дається поділ мінутних відрізків на десяти секу-

74

ндні, між ними дається поділ мінутних відрізків на десятисекундні, межі яких відмічені крапками. Це спрощує визначення географічних координат.

На картах масштабу 1: 500 000 та 1: 1 000 000 дається картографічна сітка паралелей і меридіанів, а на картах масштабу 1: 10 000 – 1: 200 000 - координатна, або кілометрова сітка (її лінії проводять через ціле число кілометрів). На кожному аркуші зображена певна частина зональної системи плоских прямокутних координат.

Значення ліній кілометрової сітки вказується між внутрішньою і мінутною рамки: абсцисами на кінцях горизонтальних ліній, ординати (перетворені) на кінцях вертикальних ліній. Крайні лінії мають повні значення координат, проміжні – скорочені (тільки десятки й одиниці кілометрів). Частина кілометрових ліній має позначення координат усередині аркуша. За зовнішньою рамкою аркушів, що містяться в смузі перекриття геодезичних зон, дається положення та значення координатних ліній суміжної зони.

Позарамкове оформлення складається з номенклатури аркуша (над північною стороною рамки) і номенклатури суміжних аркушів, тобто аркушів, що мають спільну межу з даним (у розриві середньої частини кожної сторони зовнішньої рамки). Поряд із номенклатурою вказується назва найбільшого населеного пункту, зображеного на даному аркуші, деякі інші відомості.

Під південною рамкою розміщені відомості про магнітне схилення для території, що зображена на карті, середнє зближення меридіанів (для середини аркуша), поправка до дирекційного кута при обчисленні магнітного азимута, схема взаємного розміщення географічного (істинного), магнітного меридіанів і вертикальної лінії сітки (паралельної осьовому меридіану зони). Тут також подаються числовий, іменований та лінійний масштаби карти, кількість метрів, через яку проведені суцільні горизонталі, графік

75

закладень, відомості про час створення карти та її видання, інші довідкові дані.

6.2. Зображення населених пунктів

Населені пункти – це показник ступеня освоєння людиною певної території та її економічного розвитку.

Населені пункти показуються на картах із поділом по типу поселення, чисельності мешканців і політикоадміністративного значення.

Столиці і адміністративні центри, за винятком районних центрів і центрів селищних і сільських рад, виділяються окресленням і розміром шрифтів підписів їх назв. Районні центри, центри селищних і сільських рад виділяються умовними скороченими підписами, розміщеними під їх назвами (РР – районна рада, СелР – селищна рада, МР – міська рада, СР – сільська рада).

На топографічних картах показуються такі типи (категорії населених пунктів): міста; селища міського типу; селища при промислових підприємствах, залізничних станціях, пристанях і т. ін., які офіційно не віднесені до категорії селищ міського типу; селища сільського і дачного типу (станиці, села і т. ін.).

На топографічних картах з подробицями, які відповідають їх масштабу, необхідно відображувати: тип (категорію) населеного пункту; структуру населених пунктів (характер їх планування і забудови з виділенням магістральних і головних вулиць, проїздів, будівель і споруд, які є орієнтирами, форму й орієнтування кварталів і т. ін); особливості зовнішнього окреслення населених пунктів.

У залежності від структури населених пунктів при зображенні на картах розрізняються: міста і селища міського типу; селища дачного типу; селища сільського типу з квартальною і рядовою забудовою; селища з безсистемною за-

76

будовою; селища сільського типу з розрідженою забудовою (розрідженого типу).

На топографічних картах повинні бути показані, як правило, всі населені пункти; при створенні карт масштабів 1: 50 000 і 1: 100 000 на густозаселені райони з великою кількістю окремих дворів частина дворів у містах найбільш густого їх розташування не показується. На картах, які створюються на незаселені і малозаселені райони, показуються всі житлові і нежитлові будівлі, а також зруйновані і півзруйновані населені пункти і окремі будівлі, які мають значення орієнтирів.

Зображення компактного населеного пункту відпрацьовується на картах у такому порядку:

наносяться об’єкти, важливі в економічному відношенні або мають значення орієнтирів (промислові підприємства, споруди баштового типу, церкви, па- м'ятники, а також ділянки залізниць, які проходять через населений пункт);

показуються магістральні і головні вулиці, а потім решта вулиць і проїздів, які відображують характер планування і забудови;

відпрацьовується внутрішня структура кварталів – показуються будівлі і споруди в них;

відпрацьовується зовнішній контур населеного пункта;

заповнюються умовними знаками площі зображення рослинного покриву всередині населеного пункта і на його околицях.

6.3.Зображення промислових, сільськогосподарських і соціально-культурних об'єктів

На топографічних картах показуються такі промислові, сільськогосподарські і соціально-культурні об’єкти: заводи, фабрики, електростанції; аеропорти, аеродроми, гідро-

77

аеродроми, посадочні майданчики; нафтопромисли, нафтові і газові вежі та свердловини, шахти, штольні, рудники, місця відкритих розробок корисних копалин (кар’єри), торфорозробки, соляні розробки, відвали відпрацьованих порід (терикони); газопроводи, нафтопроводи й інші трубопроводи (наземні й підземні); склади пального, газгольдери, бензоколонки і заправочні станції; лінії зв’язку й електропередачі, трансформаторні будки, підводні кабелі зв'язку; елеватори, лісопильні, млини, башти; господарські будівлі сільськогосподарських підприємств, пунктів механізації, майстерень; загони для худоби, пасіки; контори лісництв і дорожньо-експлуатаційних ділянок, будинки лісників, рибацькі промисли; радіостанції, телефонні станції, радіо- і телевізійні мачти, телеграфні і радіотелеграфні контори і відділення; метеорологічні станції; школи, лікарні, санаторії, стадіони, трампліни, пам'ятники, монументи, братські могили, кладовища, твариномогильники і т. ін.

6.4. Зображення шляхів сполучення

На топографічних картах показуються: залізниці; монорейкові і підвісні дороги, фунікулери і бремсберги, трамвайні колії і наземні ділянки метрополітену; шосейні, ґрунтові дороги і стежки; залізничні станції, станції метрополітену, роз'їзди, платформи, пункти зупинки, навантажува- льно-розвантажувальні майданчики; залізничні вокзали, депо, блокпости, шляхові пости, поворотні круги, станціонні шляхи, тупики, водонапірні башти, семафори, світлофори; мости, тунелі, естакади, акведуки, шляхопроводи, насипи і виїмки; труби, пішохідні мости, з'їзди з доріг із покриттям, фашинні ділянки доріг, гаті, греблі; гірські перевали, огородження і насадження вздовж доріг.

При зображенні дорожньої мережі і дорожніх споруд необхідно правильно і наочно відображувати: густоту, клас і стан доріг) місцеположення і конфігурацію доріг; перех-

78

рестя доріг, з'їзди з доріг, підходи до переправ, перевалів і місцям, де об'їзди утруднені; місцеположення і характеристику дорожніх споруд.

Дороги зображуються на карті в послідовності від вищого класу до нижчого. Дорожні споруди, умовні знаки яких переривають зображення дороги (наприклад, залізничні станції, тунелі, мости), наносяться перед викреслюванням умовного знака самої дороги; інші дорожні споруди викреслюються після зображення дороги. При зображенні доріг необхідно стежити за тим, щоби вісь умовного знака дороги точно відповідала її дійсному положенню.

Залізниці показуються на картах із поділом: за шириною колії − ширококолійні (з шириною колії 1435 мм і більше; у нас – 1524 мм) і вузькоколійні (менше 1435 мм); кількістю колій: одноколійні, двоколійні, триколійні і т. д.; за видом тяги: електрифіковані і з дизельною або паровою тягою; за станом: діючі, ті, що будуються; розібрані, недіючі (законсервовані).

При зображенні на картах шосейні, ґрунтові дороги і стежки поділяються на: автостради; вдосконалені шосе; шосе; поліпшені ґрунтові дороги; ґрунтові дороги; польові і лісові дороги; дороги з дерев'яним покриттям, лотки для спуску лісу; пішохідні стежки.

6.5. Гідрографія і гідротехнічні споруди

На топографічних картах показуються: берегова лінія морів, озер, водосховищ і інших водоймищ, острова, берегові обмілини і мілини, припливно-відпливні смуги; річки, струмки, канали і канави; водні джерела (природні і штучні) і споруди для збору води; шлюзи, греблі, пороми, водопроводи і інші споруди; морські і річкові порти, пристані, моли, морські канали, маяки та ін.; рельєф дна морів і крупних водоймищ.

79

При зображенні гідрографії і гідротехнічних споруд на топографічних картах з урахуванням їх масштабу повинні бути правильно і наочно відображені: особливості окреслення берегової лінії, типи берегів, густота і форма озер і островів, загальна характеристика узбережжя і прибережжя; системи водотоків і водоймищ, відносна густота річкової мережі, ступінь і характер звивистості водотоків; річкові системи з відокремленням в них головної річки, приток різного значення і джерел крупних річок; судноплавність річок і каналів з чітким позначенням єдиних судноплавних систем; характер берегів і гирла річок, річкових заплав і їх прохідності; розміщення в засушливих і безводних районах водних джерел, детальна їх характеристика; переправи; гідротехнічні споруди.

6.6. Рослинний покрив і ґрунти

На картах показуються такі види рослинності і ґрунтів: деревна (ліси, окремі гаї, окремі дерева); чагарникова; тра- в'яниста, півчагарникова, мохова; очеретові і тростинні зарості; штучні насадження деревинних, чагарникових і тра- в'янистих культур; нескелясті ґрунти (піски, кам'яні розсипи, гальківники); скелясті ґрунти або кам'янисті поверхні; поверхні з мікрорельєфом (полігональні, бугристі, кочковаті); болота.

На картах показуються такі види деревної рослинності: ліси – висота дерев 4 м і більше; поросль лісу – тонкостовбурний молодняк, молоді посадки лісу висотою до 4 м; низькорослий (карликовий) ліс – пригнічена деревна рослинність висотою до 6 м, притаманна болотам і високогір’ю; рідколісся – рідкий ліс, в якому відстані між деревами більше двох діаметрів їх крон; при таких відстанях між деревами зімкнутість крон буде меншою 0,2; вирубаний ліс (ділянки лісу з пеньками) і буреломи (де не менше 50% дерев повалено вітром); горілий ліс і сухостійний ліс – обгорілі

80

або засохлі ділянки лісу; захисні лісонасадження – вузькі смуги лісу, для захисту полів від впливу вітрів, а також густі і широкі обсадки біля доріг для захисту від снігових наметів; окремі гаї, окремі дерева.

6.7. Зображення кордонів, границь, меж та огорож

На картах показуються такі кордони і границі політикоадміністративного поділу: державні, автономних республік, областей.

Усі кордони показуються відповідно до нових, точних і достовірних даних. Державний кордон України показується з особливою ретельністю і у точній відповідності з її зображенням на демаркаційних або договірних картах. Положення позначень усіх прикордонних знаків (стовпів), повинно відповідати їх координатам, наведеним у каталогах, які додаються до матеріалів демаркації (договірних матеріалів). Місцевість, по який проходить державний кордон, зображується можливо детальніше, зі збереженням всіх її характерних особливостей.

При зображенні кордонів повинні дотримуватися таких правил: кордони показуються з можливо мінімальним узагальненням, у межах графічної точності карти; з особливою ретельністю відпрацьовуються повороти і прямолінійні ділянки державних кордонів, при цьому всі різкі повороти фіксуються точками умовного знака; кордони, які не збігаються з лінійними об’єктами місцевості, зображуються умовними знаками без розривів; вісь умовного знака повинна відповідати дійсному положенню кордону; кордони, які збігаються з лінійними об’єктами (дорогою, каналом, річкою, яка зображується в одну або дві лінії, але з малим проміжком між ними), показується групами ланцюгів (по 3-4 ланцюга) позмінно по обидві боки від зображення об’єкта; кордони, які проходять по форватеру або посередині річки, показуються групами ланцюгів між ліні-

Соседние файлы в предмете Геодезия