Варіант 7

Театр, що відігравав помітну роль у середньовічній культурі, на межі XI–XII століть демонструє перехід від літургійної драми до містерій. Містерії були вже менше пов’язані з богослужінням. Та й відбувалися драматичні дійства вже не в храмі, а на міській площі, авторами виступали не клірики, а прості міщани. Сюжети містерій зазвичай бралися зі Старого Заповіту (наприклад, «Гра про Адама») або ними ставали події, пов’язані з життям, смертю й воскресінням Христа. Ці містерії відбуваються й нині під час великих релігійних свят (Різдво, Великдень) в деяких країнах Південної Європи. Міська драма тісно пов’язана з народними ігрищами, обрядами, із селянськими весняними та осінніми святами.

Особливу роль відігравала народна карнавальна культура. М. М. Бахтін показав, що карнавали протиставляли аскетичній християнській ідеології інший тип світовідчуття, де панувало веселе, життєствердне начало. Веселий сміх під час загального свята на міських площах і вулицях, де кожен відчував себе часткою безсмертного, вічного цілого — народу, убивав релігійний страх перед смертю, неминучим страшним судом і пекельними муками за гріхи. Людина немов би перероджувалася для нових, суто людських взаємин. Відчуження тимчасово зникало, вона поверталася до себе самої й відчувала себе людиною серед людей.

Головним же надбанням середньовічної культури було те, що вона відкрила духовні сили людини, започаткувала гуманістичний світогляд. Саме це стане наріжним каменем світобачення епохи Відродження, визначить основні тенденції культурного розвитку світової цивілізації.

Використана література:

1. Левчук Л.Т., Панченко В.І., Шинкаренко О.В. та інші. Історія світової культури. - К.: «Центр учбової літератури», 2010.