Приклад розв’язання завдання до теми “Злочини проти власності”

 

Умови. Акрамовська подала до органів соціального забезпечення підроблену довідку про те, що вона з лютого  1997 р. по вересень 2000 р. працювала на фабриці, тоді як у цей період вона відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за крадіжку. За цією довідкою Акрамовській була нарахована пенсія, яку вона одержувала щомісячно до виявлення підробки. Незаконно одержана нею сума становила 2524,5 грн.

 

Вирішіть питання про відповідальність Акрамовської.

 

Розв’язання. У діях, вчинених Акрамовською, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 190 КК “Шахрай-ство”, а також ст. 358 КК “Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів”.

Злочин, що передбачений ст. 190 КК “Шахрайство”, відносять до групи злочинів проти власності (розд. VI Особливої частини). Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що сформовані з приводу права держави, юридичних та фізичних осіб  володіти, користуватись і розпоряджатись належним їм майном або правом на майно. Відповідно до умов завдання Акрамовська незаконно одержувала гроші від органу соціального забезпечення, порушуючи право власності держави.

Предметом шахрайства є майно або право на майно. Акрамовська заволоділа майном, а саме грішми. Щодо майна, як предмета шахрайства, то воно повинне відповідати у сукупності трьом ознакам: юридичній – належати на праві власності певній особі чи державі (гроші являли собою незаконно одержану пенсію, яка видається з державного бюджету, отже, належали державі); економічній – річ повинна мати вартість, що виражена у ціні (винна заволоділа сумою грошей у розмірі 2524,5 грн.); фізичній – бути предметом матеріального світу, тобто певною річчю можна заволодіти, обернути на свою користь (гроші є предметом матеріального світу і Акрамовська заволоділа ними). 

З об’єктивної сторони шахрайство складається із сукупності чотирьох обов’язкових ознак: діяння у вигляді заволодіння чужим майном чи правом на майно, наслідків у вигляді безпідставного збагачення винної особи і, відповідно, майнової шкоди, заподіяної власникові, причинного зв’язку між діянням та насталими наслідками, а також способу вчинення діяння – обман чи зловживання довірою. За конструкцією складу злочину шахрайство належить до матеріальних складів злочинів і вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків.

Акрамовська незаконно, шляхом обману, заволоділа державним майном, тобто у неї виникла фактична можливість використати гроші на свій розсуд. При цьому обман Акрамовської полягав у поданні підробленої довідки про наявність необхідного трудового стажу. В свою чергу, у представників органу соціального забезпечення після вчинення Акрамовською обманних дій виникло переконання у наявності у них обов’язку нарахувати і сплачувати винній трудову пенсію. У подальшому Акрамовська, використовуючи раніше вчинений обман, щомісячно одержувала пенсію.

Заволодіння майном при шахрайстві має особливість, що проявляється у добровільності передачі майна винній особі. Оскільки у представників органу соціального забезпечення виникло переконання у наявності обов’язку нарахувати і сплачувати винній трудову пенсію, є всі підстави стверджувати, що гроші Акрамовській передавалися добровільно.

Суспільно небезпечні наслідки діяння Акрамовської полягають в незаконному одержанні нею з державного бюджету грошей  на суму 2524,5 грн., що за станом на 2003 р. становить 148,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг). Таким чином, Акрамовська заволоділа майном у значному розмірі.

При цьому між вчиненим діянням та насталими наслідками є необхідний прямий причинний зв’язок.

З суб’єктивної сторони шахрайство характеризується як злочин, що вчинюється з прямим умислом, з корисливих мотивів, і винна особа переслідує мету протиправного збагачення.

Аналізуючи суб’єктивну сторону шахрайства, вчиненого Акрамовською, слід відмітити, що винна усвідомлювала суспільну небезпечність подання до органу соціального забезпечення підробленої довідки про наявність трудового стажу і незаконність наступного одержання нею грошей, передбачала неминучість нарахування їй пенсії та настання наслідків у виді заподіяння майнової шкоди і бажала їх настання, тобто вчинила злочин з прямим умислом. При цьому Акрамовська керувалася корисливим мотивом і переслідувала мету систематичного незаконного одержання від державного органу пенсії. 

Суб’єктом шахрайства є фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку. В умовах завдання відсутня вказівка щодо наявності у Акрамовської психічного захворювання, в силу чого можна зробити припущення, що вона є осудною. Стосовно віку Акрамовської необхідно зазначити, що вона вже засуджувалася за крадіжку до 3 років і 8 місяців позбавлення волі, отже, досягла 16-річного віку.

Незважаючи на систематичність незаконного одержання пенсії (грошей), кожне наступне одержання пенсії не можна кваліфікувати як вчинене повторно, оскільки шахрайство Акрамовської – це єдиний продовжуваний злочин. Початком вчинення нею шахрайства слід вважати подання до органу соціального забезпечення підробленої довідки про наявність трудового стажу. В подальшому злочин складається з численних тотожних дій – щомісячних одержань пенсії. При цьому гроші у вигляді пенсії одержувалися від одного джерела (органу соціального забезпечення за місцем проживання), в одному розмірі (за винятком випадків загальнодержавного перерахування розміру пенсії), одним способом (використання обману). Моментом закінчення злочину є викриття підробки.

Проаналізувавши умови завдання, можна встановити, що шахрайство Акрамовської було вчинене після відбування покарання за інший злочин проти власності – крадіжку. Згідно з приміткою до ст. 185 КК України шахрайство, вчинене після крадіжки, за умови, що не сплинули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин, а у разі засудження – за умови наявності судимості за цей злочин, визнається повторним і кваліфікується за ч. 2  ст. 190 КК України.

Отже, заволодіння Акрамовською грошовою сумою у розмірі 2524,5 грн. у вигляді незаконно нарахованої та виданої їй пенсії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України.

Щодо ознак іншого складу злочину, які вбачаються в діяннях Акрамовської, слід вказати, що підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів належить до злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (розд. XV Особливої частини). Характеристика ознак злочину цієї групи не охоплюється планом по вивченню злочинів проти власності, а тому при розв’язанні цього завдання не наводиться.

 

 

 

С п и с о к   о с н о в н о ї   л і т е р а т у р и

 

Кримінальний кодекс України: Офіц. текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

Постанови Пленуму Верховного Суду України.

Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / За ред. М.І. Бажанова , В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001.

Уголовное право Украины: Особенная часть: Учебник / Под ред. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. – К.: Юринком Интер, 2003.

Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. комент. / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Ін Юре, 2003.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 3-тє вид. перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2003.

Уголовный кодекс Украины: Науч.-практ. коммент. – 3-е изд., исправл. и доп. / Отв. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2003.

Програма навчальної дисципліни “Кримінальне право України” для вищих навчальних закладів за спеціальністю “Правознавство”. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002.

 

 

Т е м а  1. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ  НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

 

Відповідно до ст. 1 Конституції України наша держава є суверенною і незалежною,  демократичною, соціальною і правовою. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою (ст. 2 Конституції). В ст. 17 Конституції України закріплено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист основ національної безпеки передбачає захист життєво необхідних прав та інтересів особи, суспільства та держави, в силу чого вказана група злочинів внесена до розд. I Особливої частини.

При розв’язанні завдань рекомендується використовувати Закон України від 19 червня 2003 р. “Про основи національної безпеки України”, від 21 вересня 1999 р. “Про державну таємницю”, від 4 листопада 1991 р. “Про державний кордон” та інші нормативні акти. Особливу увагу при цьому необхідно звернути на зміст суб’єктивної сторони, оскільки залежно від ставлення винного до вчиненого діяння та його наслідків, а також від мотивів вчинення злочину та результату, досягти якого прагнув суб’єкт злочину, здійснюється розмежування деяких злочинів, передбачених розд. I, XIV Особливої частини КК України.