КАПІТАЛ. ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА І ЇХ ОБОРОТ. ЗАТРАТИ, ЦІНИ І ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА.
1. Суть капіталу.
2. Виробничі фонди підприємств та їх кругообіг.
3. Затрати виробництва. Собівартість продукції та шляхи її зниження.
4. Прибуток, його норма і фактори підвищення.
Список використаних джерел:
Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Проф. С.В. Мочерного; Худож. оформ. В.М. Штогрина.– Тернопіль: АТ "Тарнекс" за участю АТ "НОЙ" та вид-ва "Світ", 1993 – 688 с. (242-291);
Основи економічної теорії: політехнічний аспект: Підручник / Г.Н Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Несте-ренка.– К. : Вища шк., 1994.– 559 с.: іл. (204-229)
Мочерний С.В. Основи економічних знань / Худож. оформ. В.М. Штоги-на.– К.: Феміна, 1995.– 352 с. (Старшокласникам і абітурієнтам). (183-197);
Основи економічної теорії: / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В. Мочерного.– К. : ВЦ "Академія", 1997. – 464 с. (206-216).
1. Суть капіталу.
Капітал– це не просто засоби виробництва, гроші, а виробниче відношення, при якому знаряддя праці, певні матеріальні блага, мінові вартості служать знаряддям експлуатації, привласнення частини чужої праці.
Затрати капіталіста на придбання засобів виробництва повністю переносяться на новостворений продукт. К.Маркс назвав їх постійним капіталом (С).
Постійний капітал бере участь у процесі праці своїм речовим змістом, виступає при цьому фактором виробництва, споживання вартостей, але не бере участі у процесі збільшення вартостей, а відповідно не створює додаткової вартості. Інша частина затрат капіталіста, яку він авансує на придбання робочої сили і яка змінює свою вартість в процесі виробництва має назву змінного капіталу (V). Лише вин збільшує первинну вартість, тобто не тільки відтворює свій власний еквівалент, а й створює надлишок понад власну вартість, тобто додаткову вартість (м).
2. Виробничі фонди підприємств та їх кругообіг.
В процесі виробництва беруть участь матеріальні і особисті фактори виробництва – засоби виробництва і люди. Ці фактори утворюють первинну ланку суспільного виробництва – підприємство. Виробничі фонди поділяються на основні і оборотні, на продуктивні і фонди обігу, на грошову, продуктивну і товарну частини, а основні фонди – на активну й пасивну частини.
Виробничими фондами слід вважати речові і особисті фактори виробництва, що перебувають у власності або розпорядженні підприємства і служать матеріальною основою його виробничої діяльності. Вони перебувають у постійному русі. При цьому виробничі фонди проходить 3 стадії, тобто набирають 3 форми: грошову, продуктивну і товарну.
І стадія кругообігу полягає в перетворенні грошових фондів на продуктивні, тобто на засоби виробництва і виробничий персонал. Ця стадія полягає у купівлі засобів виробництва і найманні працівників; вона відбувається на ринку, у сфері обігу і позначається формулою:
Р
с
Г
Т
Зв
ІІ стадія кругообігу виробничих фондів полягає у утворенні продуктивних фондів на готову продукцію, товар.
Р
с
Г
Т В – во Т'
Зв
Ця стадія відбувається у процесі виробництва (В-во) і тут утворюється додатковий продукт, добавлена вартість (Т').
ІІІ стадія полягає у перетворенні товару на гроші. Вона відбувається у сфері обігу і позначається: Т' – – Г.
Загальну формулу кругообігу можна виразити так:
Р
с
Г
Т В – во Т' Г
Зв
Кругообігом виробничих фондів називається їх рух, у процесі якого вони проходять всі стадії, набувають 3 форми і у кожній з них виконують відповідну функцію.
Оборотом виробничих фондів підприємства називається їх кругообіг, взятий не як окремий акт, а як процес, що постійно відновлюється. Оборот фондів відбувається в часі. Час обороту фондів – це час від моменту авансування фондів у грошові формі до моменту повернення їх у тій же формі. Швидкість обороту фондів (число обертів за рік) визначається за формулою:
n = О / O1 , де
n – число обертів за рік,
О – 12 місяців (const),
О1 – час обороту фондів.
Продуктивна частина виробничих фондів, яка функціонує лише в сфері виробництва ділиться на основні і оборотні виробничі фонди.
До основних виробничих фондів належать засоби праці, тобто машини, будівлі, споруди, устаткування. До оборотних – предмети праці, а саме: паливо, сировина, допоміжні матеріали, комплектуючі і т.д.
Засоби праці беруть участь у процесі виробництва тривалий час і своєї натуральної форми не втрачають, тому їх вартість переноситься на новостворений продукт не відразу, а частинами протягом ряду періодів виробництва, в міру їх фізичного зношування.
Предмети праці у процесі виробництва втрачають свою натуральну форму, а їх вартість відразу переноситься на новостворений продукт і, після його продажу, повертається до підприємства протягом одного виробничого циклу.
До оборотних фондів належить також вартість робочої сили. Вона виступає в вигляді фонду заробітної плати.
Грошова та товарна форми виробничих фондів є фондами обігу.
Оборотні фонди та фонди обігу утворюють оборотні засоби. В процесі виробництва основні фонди поступово втрачають свою споживчу вартість. Отже, фізичне зношування полягає в поступовій втраті основними виробничими фондами своєї вартості в міру втрати споживної вартості.
Моральне зношування основних фондів полягає у втраті ними частини вартості в результаті НТП в машинобудуванні і будівництві.
Амортизацією називається процес перенесення вартості основних фондів на готовий продукт в міру фізичного зношення. Утворюється амортизаційний фонд, який використовується для заміщення зношених фондів. Нормою амортизації називається відношення щорічної суми амортизаційних відрахувань до величини основних виробничих фондів.
Розрізняють просте і розширене відтворення основних фондів. Просте відтворення забезпечується за рахунок амортизаційного фонду підприємства, а розширене – за рахунок додаткових капіталовкладень, чистого доходу підприємства.
Час обороту виробничих фондів складається із часу виробництва і часу обігу.
Час виробництва – це час, протягом якого виробничі фонди перебувають у сфері виробництва. Час обігу – час, протягом якого виробничі фонди перебувають у сфері обігу в товарній і грошовій формах.