ДОДАТОК Б

Приклади бібліографічного опису джерел інформації

Б.1 Опис джерела інформації складається з елементів, які становлять відомості про нього.

Б.2 Відомості про книги повинні включати: прізвище та ініціали автора; назву книги; призначення книги; найменування установи, яка надрукувала книгу; місце видання; видавництво; рік видання.

Прізвище автора зазначають у називному відмінку.

Якщо книга написана трьома та більше авторами, то указують прізвище одного автора, як правило, першого з них. При необхідності приводять прізвища усіх авторів, поділяючи їх комою.

Приклади:

1 Базакуца В.А., Сук О.П. Фізичні величини та одиниці: Навч. посіб-

ник. –: ХДПУ, 1998.

2 Евстратов В.А. Теория обработки металлов давлением.– Харьков: Выща школа, 1982.

3 Загальна хімія: Навч. посібник/А.М.Бутенко, В.І.Булавін, Т.П.Ярошок – К.: ІЗМН, 1997.

4 Державна система сертифікації України: Методи, правила, організація діяльності: Довідник / Койфман Ю.І., Кальман І.Г., Сердюков О.Я. – К.: В-во «Львів», 1995.

Б.3 Відомості про частину твору мають включати: відомості про складову частину; відомості про твір (документ), у якому вміщена складова частина; сторінки, на яких вміщена складова частина.

У відомостях про складову частину наводять прізвище, ініціали автора і заголовок складової частини. Відомості про твір (документ), у якому

вміщена складова частина, наводять за правилами, зазначеними у п.п. Б.2, Б.6, Б.8.

Приклади:

1Бирюлин В.И. Винтокрылые аппараты // Авиация в России.–М.,

1983.–С.213-231.

2 Герасимов С.А. О Григории Козинцеве, моем учителе // Козинцев Г.М. Собр.соч.: В 5 т.–Л., 1982.–Т.1.–С.3-12.

Б.4 Відомості про статтю повинні включати: прізвище та ініціали авторів; заголовок статті (за необхідності); найменування газети, журнала, збірника; місце видання (для збірників); рік видання; число і місяць (для газет); відомості про серію (якщо вона є); номер, випуск, том (для журналів, збірників); сторінки, на яких вміщена стаття (крім газет обсягом до 6 сторінок).

Приклади:

1Бенедіс Н., Романова С. Випробування нафтопродуктів: розробка та використання стандартних зразків складу та властивостей речовин

//Стандартизація, сертифікація, якість.– 2000. – № 1.– С.60-62.

2 Ладанюк А.П., Трегуб В.Г., Кишенько В.Д. Комп′ютерно-інтегро- вані структури управління технологічними комплексами неперервного типу // Механіка та машинобудування.–1999.–№ 1. –С.98-101.

3 Гроза В.Ф., Мусолова Л.Ф. Тяговые характеристики электромагнитов с поперечным движением якоря // Вестн. Харьк. политехн. ин-та. Автоматика и приборостроение, 1982.– № 18.– Вып. 8.– С.44-46.

Б.5 Відомості про стандарт чи технічні умови повинні включати: позначення документа; основний заголовок; дату введения.

Приклади:

1 ГОСТ 2.702-85. ЕСКД. Правила выполнения электрических схем.– Чинний від 01.01.85.

2 ДСТУ 2330-93 Передачі зубчасті фрикційні. Терміни та визначення. – Чинний від 01.07.95.

3 ТУ У 16-729.393-98 Трансформатори силові масляні. – Чинний від

01.01.99.

Б.6 Відомості про технічні документи (типові проекти, типові технологічні процеси, промислові каталоги, прейскуранти тощо) повинні включати: найменування; вид документа; організацію, яка видала документ; місце; рік випуску.

Приклади:

1 Оптовые цены на редукторы и муфты соединительные: Прейскурант № 19-08.–М.: Прейскурантиздат, 1990.

2 Прокладки осветительного шинопровода серии ШОС67 на 25 А: Типовий проект / Разраб. ГПИ Тяжпромэлектропроект.–М.: ЦИТП, 1988.

Б.7 Відомості про рецензії мають включати: прізвище та ініціали рецензента; найменування рецензії чи слово «Рецензія» у квадратних дужках; прізвище автора та найменування твору, що рецензується.

Приклад. Бару М.И., Барабаш А.Г., Гончаров Г.С. [Рецензия] // Экономика.–1989.–№1.–С.37.–Рец. на кн. Н.Н.Бодерского ″Трудовой стаж рабочих и служащих″.–Киев: Выща школа, 1990.

Б.8 Відомості про звіт про НДР повинні включати: найменування НДР у цілому та найменування звіту, якщо воно не збігається з наймен у- ванням НДР у цілому; слова "Звіт про НДР" та вид звіту у круглих дужках (проміжний, заключний); прізвище та ініціали керівника НДР; регістраційний номер; найменування організації, яка видала звіт; місце і рік складання звіту.

Приклад: Дослідження властивостей відмовостійкості й живучості локальних обчислювальних мереж. Підвищення властивостей відмовостійкості й живучості локальних обчислювальних мереж шляхом введення

тимчасової надлишковості: Звіт про НДР (кінцевий) / Харківський державний політехнічний університет (ХДПУ); Керівник О.М.Нікітін.– № ГР 1501424; Инв. № Б45274.–Харків, 1998.–90 с.

Б.9 Відомості про дисертацію повинні включати: прізвище автора; найменування теми; місце і рік захисту дисертації.

Приклад: Чумаков О.А. Удосконалення апаратно-програмного забезпечення мікропроцесорних засобів: Дис... канд.техн. наук.–Харків, 1988.– 312 с.

Б.10 Елементи відомостей про джерела інформації повинні мати умовні розділові знаки:

/ (косу риску) – перед відомостями про авторів; : (двокрапку) – перед відомостями, що відносяться до заголовка, а

також перед найменуванням видавництва чи видавничої організації; , (кома) – між прізвищами авторів, а також перед датою видання;

. – ( крапка і тире) – перед відомостями про видання; ; (крапка з комою) – перед переліком кількох робіт;

// (дві косі риски) – перед відомостями про документ, у якому вміщена складова частина;

( ) (круглі дужки) – при додаткових відомостях.

Б.11 Елементи, граматично пов’язані в одному реченні, не розділяють знаками. Для більш чіткого розділення елементів необхідно застосовувати інтервал в один друкарський знак після розділового знака, крім знака ″.–″ (крапка і тире). Перше слово кожного елемента починають з великої літери.

ДОДАТОК В Правила запису у таблицях

В.1 Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з великої літери. Підзаголовки граф – з малої літери, якщо вони становлять одне речення з з а- головком, та з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків та підзаголовків таблиць крапку не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф записують в однині.

В.2 Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. За потреби допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.

В.3 Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття заміняють літерними позначеннями, встановленими ГОСТ 2.321, чи іншими позначеннями, за умови, що вони пояснені у тексті або наведені на ілюстраціях. Показники з одним і тим же літерним позначенням групують послідовно у порядку зростання індексів. Приклад подано на рис. В.1.

Таблиця ___

Розміри у міліметрах

Рисунок В.1 В.4 Графа "Номер по порядку" у таблиці не допускається. За потре-

би нумерації показників, параметрів чи інших даних порядкові номери слід зазначати у першій графі (боковику) таблиці безпосередньо перед їх найменуванням. Перед числовими значеннями величин та позначенням типів, марок тощо порядкові номери не проставляють. Приклад подано на рисунку В.2.

Таблиця ___

Рисунок В.2 В.5 Текст, що повторюється у графах (за відсутності горизонтальних

ліній), допускається:

-заміняти лапками, якщо він складається з одного слова;

-заміняти словами "те ж саме", якщо він складається з двох і більше слів, при першому повторенні, а далі лапками;

-заміняти словами "те ж саме" з додаванням додаткових відомостей, якщо повторюється лише частина фрази;

-вказувати значення параметра один раз (на рівні середнього рядка), якщо воно однакове для кількох рядків.

В.6 Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, що повторюються, не допускається. Якщо цифрові або інші дані у графах не наводять, необхідно ставити прочерк (див. рис.В.2).

В.7 Якщо найменування у боковику записане у кілька рядків, то у сусідніх графах норми (кількість), виражені у числових значеннях, записують на рівні останнього рядка, текстовий матеріал починають на рівні першого рядка.

В.8 Цифри у графах, як правило, записують так, щоб класи чисел були один під одним, а числові значення мали однакову кількість десяткових знаків.

Дробові числа наводять у вигляді десяткових дробів, за винятком ро-

змірів у дюймах, які записують таким чином: 34″; 1 14″.

В.9 Слова "більше", "не більше", "менше", "не менше", "у межах" при зазначенні обмежувальних норм, вміщують у боковику або у заголовку графи поряд з найменуванням відповідного параметра чи показника після одиниці вимірювання, відділяючи їх комою.

В.10 Зазначаючи послідовні інтервали величин, що охоплюють усі величини ряду, перед величинами пишуть "від", "понад", "до". Наприклад: «від 1 до 10», «понад 40 до 120».

В інтервалах, які охоплюють не всі значення ряду, між значеннями бажано ставити тире. Наприклад: 4–10, 130–150.

Межі розмірів зазначають від менших до більших.

В.11 Числові значення, як правило, мають бути виражені у відповідних одиницях вимірювання. Вводити окрему графу "Одиниця вимірювання" не допускається. Позначення одиниць вміщують:

-над таблицею, якщо усі параметри або переважна частина граф мають однакову одиницю вимірювання (див. рис. 6.3, пункт 6.3.3); позначення одиниць інших параметрів дають у заголовках відповідних граф (див. рис. В.1);

-у заголовках граф, якщо усі параметри у графі мають однакову одиницю вимірювання (див. рис. 6.4, пункт 6.3.3);

-у боковику поряд з найменуванням параметра, відділяючи їх комою, якщо усі параметри у рядку мають однакову одиницю вимірювання (див. рис. В.2)

В.12 Умовні позначення кутових величин (градуси, хвилини, секунди) при числових значеннях проставляють у кожному рядку; за відсутності горизонтальних ліній зазначають лише у першому.

ДОДАТОК Г Правила оформлення діаграм

Г.1 Загальні положення

Г.1.1 Діаграми, що зображують функціональну залежність двох і більше перемінних величин у системі координат, виконують за правилами, встановленими Р 50-77.

Г.1.2 При виконанні діаграм слід враховувати вимоги до наступних елементів:

-осей координат;

-масштабів, шкал, координатної сітки;

-позначення величин та одиниць вимірювань.

Г.2 Осі координат

Г.2.1 Значення величин, які зв’язані функціональною залежністю, що зображується, відкладаються на осях координат у вигляді шкал (рис. Г.1).

Рисунок Г.1

Діаграми для інформаційного зображення функціональних залежностей допускається виконувати без шкал значень величин (рис.Г.2).

Рисунок Г.2

Г.2.2 У прямокутній системі координат незалежну перемінну, як правило, слід відкладати на горизонтальній осі (осі абсцис), залежну – на вертикальній осі (осі ординат).

Додатні значення величин відкладають на осях, як правило, управо та уверх від точки початку відліку, від’ємні – уліво та униз (рис. Г.3).

Рисунок Г.3

Г.2.3 У полярній системі координат початок відліку кутів (кут 0°) розташовують на горизонтальній або вертикальній осі (рис. Г.4).

Допускається застосовувати такі стрілки також і в діаграмах зі шкалами – за межами шкал (див. рис. Г.1) – або самостійні стрілки після позначення величини – паралельно осі координат (див. рис. Г.5).

Г.3 Масштаби, шкали, координатна сітка

Г.3.1 Значення перемінних величин слід відкладати на осях координат у лінійному (див. рис. Г.1, Г.3, Г.5) та (або) нелінійному (наприклад, логарифмічному – рис. Г.6) масштабах зображення.

Г.3.2 Діаграми без шкал виконують в усіх напрямах координат у лінійному масштабі зображення.

Рисунок Г.6

Г.3.3 Як шкали використовують:

-осі координат (див. рис. Г.1);

-лінії координатної сітки, що обмежують поле діаграми

(див. рис. Г.6);

-лінії, що паралельні осям координат (рис. Г.7).

У діаграмах, що зображують декілька функцій різних перемінних, а також у діаграмах, в яких одна й та ж перемінна повинна бути виражена одночасно у різних одиницях, можуть бути використані усі види шкал

(див. рис. Г.6, Г.7).

Рисунок Г.7

Г.3.4 Координатні осі, як шкали значень величин, що зображуються, повинні бути розділені на графічні інтервали одним з наступних способів:

-координатною сіткою (див. рис. Г.4, Г.5, Г.6);

-ділильними штрихами (см. рис. Г.1);

-сполученням координатної сітки і ділильних штрихів

(див. рис. Г.7).

Шкали, які розташовані паралельно координатній осі, розділяють тільки ділильними штрихами (див. рис. Г.7).

Ділильні штрихи, що відповідають кратним графічним інтервалам, допускається подовжувати (див. рис. Г.1).

Г.3.5 Числа при шкалах розміщують поза полем діаграми і розташовують горизонтально (див. рис. Г.1, Г.3 – Г.7).

Допускається за необхідності наносити числа при шкалах усередині поля діаграми (див. рис. Г.4).

Г.3.6 Багатозначні числа найкраще виражати як кратні 10n , де n – ціле число. Коефіцієнт 10n слід зазначати для даного діапазону шкали.

Г.4 Позначення величин і одиниць вимірювань

Г.4.1 Перемінні величини слід зазначати одним з наступних спосо-

бів:

-символом (див. рис. Г.2, Г.5, Г.7);

-найменуванням (див. рис. Г.1);

-математичним вираженням функціональної залежності

(див. рис. Г.3).

Г.4.2 У діаграмі зі шкалами позначення величин розміщують біля середини шкали ззовні, а одиниці вимірювання – між останнім та передостаннім числами шкали (див. рис. Г.5, Г.6). При відсутності місця допускається не наносити передостаннє число.

При об’єднанні символу величини з позначенням одиниці вимірювання їх розташовують у кінці шкали після останнього числа у вигляді дробу (див. рис. Г.7). У чисельнику дробу указують позначення перемінної величини, а у знаменнику – позначення одиниці вимірювання.

Г.4.3 У діаграмі без шкал позначення величин розміщують поблизу стрілки, якою закінчується вісь (див. рис. Г.2).

Г.4.4 Позначення у вигляді символів та математичних виражень розташовують горизонтально (див. рис. Г.2, Г.3, Г.5, Г.7), позначення у вигляді найменувань або найменувань і символів – паралельно відповідним осям

(див. рис. Г.1).

Г.4.4 Інші правила виконання діаграм – згідно Р 50-77.