Зубков М. Сучасна українська ділова мова
.pdfв) дієприкметник: прочитаний, малюючий, битий;
г) безособові форми на -но, -то: прочитано, мальовано,
бито; д) дієприслівник: прочитавши, малюючи, сміючись.
Усі дієслівні форми мають доконаний або недоконаний вид, є перехідними чи неперехідними. У них розрізняють дві основи: основу інфінітива й основу теперішнього часу. Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінна або незмінна й виступає тим чи іншим членом речення.
Перехідні й неперехідні дієслова
1. Після перехідних дієслів стоїть додаток, виражений іменником у 3. відмінку без прийменника: зустрічати (кого?)
друзів, кладуть (що?) асфальт, розглянувши (що?) проект, готуючи (що?) вечерю, виконано (що?) розпорядження, нагороджено (кого?) воїна.
Додаток, залежний від перехідного дієслова, може стояти і в Р. відмінку без прийменника:
а) якщо перед дієсловами є частка не: не розроблено (чого?)
заходів, не проклали (чого?) колії, не посадили (чого?) дерев, не запросили (кого?) депутата;
б) якщо дія переходить не на весь предмет, а тільки на його частину: принеси сіль (усю), принеси солі (частину), роз-
вантажити цемент (увесь), придбав цементу
(частину).
2.До неперехідних належать дієслова, що не мають при собі такого додатка: іти, працювати, дякувати (кому?),
турбуватися (про кого, що?).
3.Деякі дієслова, залежно від контексту, бувають то пере-
хідними, то неперехідними: малює картину, вишиває рушник, співає пісню - перехідні; Юрась малює і пише, а Ганна виши-
ває і співає - неперехідні.
Види дієслова
Дієслова можуть означати дію завершену й незавершену. Залежно від цього вони поділяються на дієслова доконаного та недоконаного виду.
1. Дієслова доконаного виду вказують на початок, кінець або одноразовість дії і відповідають на питання що зробити? що
зробив? що зроблю? (прочитати, прочитав, прочитаю). Дієслова заговорити, вилетів, рушимо, заспівавши
вказують на початок дії; прогуркотіти, прилетів, напишемо, сказаний, скошено, посивівши - на кінець дії; моргнув, гукнете, допоможуть, ударивши - на одноразовість дії.
Лише доконаний вид мають дієслова із префіксами від-, за-
, на-, по-, про-, роз-: відговорйти, віднести, заговорити, занести, наговорити, нанести, поговорити, понести, проговорити, пронести, розговорити, рознести.
2 . Дієслова недоконаного виду не вказують ні на початок,
ні на кінець дії або ж означають повторювану дію та
відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що буду
194
роби-
ти? (рити, рив, рию, ритиму, буду рити).
Дієслова говорити, гуркочуть, летів, пишемо, розглядуваний, сіяний, сидячи - не вказують ні на початок, ні на кінець дії; стукати, моргав, гукаєте, відвідуючи, ударяючи
- указують на повторюваність дії.
Лише недоконаний вид мають дієслова: бродити,
володіти, гидувати, гордувати, грабувати, змушувати, зоріти, імпонувати, квартирувати, лихоманити, літати, марити, морозити, намагатися, піклуватися, потребувати, прагнути, силкуватися, тріумфувати.
3. Форми одного виду творяться від форм іншого виду за допомогою різних засобів:
а) додаванням і відкиданням префіксів: світити - засві-
тити, дружити - подружити, вабити - привабити;
б) заміною, додаванням чи відкиданням суфіксів: повто-
рювати - повторити, допомагати - допомогти, грюкати - грюкнути, кінчати - кінчити;
в) чергуванням звуків у корені: збирати - зібрати,
надсилати - надіслати;
г) зміною наголосу: розкидати - розкидати, скликати - скликати, вслухатися - вслухатися;
д) зміною коренів: брати - взяти, ловити - упіймати, заходити - зайти.
4. Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду. До них належать дієслова із суфік-
сом -ува- переважно іншомовного походження: воєнізувати,
гарантувати, інтенсифікувати, наслідувати, організувати, телеграфувати, яровизувати, а також веліти, женити.
Змінювання дієслів у теперішньому часі та майбутньому часі доконаного виду
Дієслова в теперішньому часі та майбутньому часі доконаного виду змінюються за особами й числами. За характером особових закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.
1. До І дієвідміни належать дієслова, що в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають -е (-є), а в 3-й особі множини - закінчення -уть (-ють)
Особа |
|
Однина |
Множина |
||
1-ша |
пиш-у |
|
малю-ю |
пйш-емо |
малю-ємо |
2-га |
пйш-еш |
|
малю-єш |
пйш-ете |
малю-єте |
3-тя |
пйш-е |
|
малю-с |
пйш-уть |
малю-ють |
2 . До II дієвідміни належать дієслова, що в закінченнях
усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають -и (-Ї), а в 3-й особі множини - закінчення -ать (-ять)
|
|
Особа |
|
Однина |
|
|
|
|
1-ша |
ходжу |
мовчу |
|
сто-ю |
|
|
2-га |
ходиш |
мовч-йш |
|
сто-їш |
|
|
3-тя |
ход-ить |
мовч-йть |
|
стоїть |
|
|
|
|
|
|
|
Особа |
|
|
Множина |
|
|
|
|
|
|
195 |
|
|
|
1-ша |
хбд-имо |
мовч-имд |
стоїч-6 |
2-га |
хбд-шпе |
мовч-шпе |
стоїте |
3-тя |
хбд-ять |
мовч-ать |
стоять |
Примітка. За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.
Проста форма цих дієслів утворюється додаванням префікса до форми теперішнього часу: читаю - прочитаю,
кажу - скажу, глянемо - розглянемо, будують - збудують, їду -
поїду. Рідше вживаються безпрефіксні дієслова доконаного виду (переважно зі значенням одноразової дії): гукну, крикну,
сяду, гляну й под.
3. До архаїчної дієвідміни належать дієслова дати, їсти, повісти та префіксальні похідні від них. Дієслова давати, відповідати належать до І дієвідміни.
Особа |
|
|
Однина |
|
|
1-ша |
|
дам |
їм |
повім |
|
2-га |
|
даси |
їси |
повіси |
|
3-тя |
|
дасть |
їсть |
повість |
|
|
|
|
|
||
Особа |
|
|
Множина |
|
|
1-ша |
|
дамб |
імб |
повімо |
|
2-га |
|
дасте |
їсте |
повісте |
|
3-тя |
|
дадуть |
їдять |
|
|
1^1 |
Примітка. У 3-й особі множини дієслово повісти * та |
||||
похідні від нього не вживаються, їхнє значення передається іншими словами: повісти, розповісти - розкажуть, доповісти - повідомлять тощо.
4.Дієслово бути в теперішньому часі в усіх особах має форму є. Лише в художній літературі вживаються також архаїчні форми 2-ї та 3-ї особи: єсй, єсть, єсте, суть.
Умайбутньому часі дієслово бути має закінчення І діє-
відміни: буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть.
5.Для особових форм дієслова характерні такі особливості: а) ненаголошені е (є) та и (ї) в закінченнях звучать майже
однаково, а передавати слід голосний за належністю до дієвідміни: пишемо, читаємо, сушите, стоїте;
б) буквосполучення -шся у 2-й особі однини читається як
[с'с'а] - учишся, пнешся, смієшся; буквосполучення -ться
у 3-й особі однини й множини - як [ц'ц'а] - учиться,
учаться, сміються;
в) у 3-й особі однини дієслова II дієвідміни обов'язково мають у кінці звук [ т ' ] і робить, просить, бачить, гоїть;
г) у 1-й особі множини в кінці виступає звук о: біжимо,
будуємо, говоримо; форми без кінцевого о (біжим, будуєм,
говорим) припустимі лише в поезії та в розмовній мові.
1Примітка. Чергування постфіксів -ся, -сь у дієсловах теперішнього, минулого й давноминулого часу підпорядковано правилам милозвучності. Перед наступним приголосним слід уживати форми на -ся:
ознайомлююся з документацією, перед голосним — на - сь: двері відчинились одразу, колись навчалась у Сорбонні.
196
ІВинятки: — дієслова хотіти, сопіти, ревіти, іржати
належать до І дієвідміни, а дієслова бігти, боятися, стояти, спати - до II дієвідміни, хоч це й суперечить поданій вище умові;
—дієслово сукати може належати як до І дієвідміни
(сукаю, сукаєш, сукає...), так і до II дієвідміни (сучу, сучиш, сучить...);
—іноді дієслова, подібні звучанням і близькі за значенням,
залежно від їхнього звукового оформлення, можуть належати до різних дієвідмін (слати - стелю, стелеш...
стелють і стелити - стелю, стелиш... стелять).
)Увага! При дієвідмінюванні відбувається чергування приголосних в особових формах:
а) у І дієвідміні приголосні змінюються в усіх особах однини і множини теперішнього чи майбутнього часу, якщо є чергування в 1-й особі однини - Г>Ж, 3)Ж, к>ч,
х>ш, с>ш, т>ч, ст>щ, сющ (могти - можу, мазати маж і), пекти — печу, колихати — колишу, чесати - чешу, хотіти - хочу, засвистати - засвищу, полоскати - полощу);
б) у II дієвідміні звукові зміни маємо лише в 1-й особі однини - д>дж, т>ч, з>ж, с>ш, зд>ждж, ст>щ (води-
ти - воджу, тремтіти - тремчу, возити - вожу, просити - прошй, їздити - їжджу, мостити -мощу).
Виняток становить лише дієслово бігти (і похідні від нього: вибігти, перебити, забити і под.), у якому г чергується з ж в усіх особових формах: бігти - біжу,
біжиш, біжить, біжать (вибігти -вибіжу, вибіжиш і
под.).
Творення форм майбутнього часу недоконаного виду
Дієслова майбутнього часу недоконаного виду мають просту (історично - складену) і складену форми. Відмінюються вони за такими зразками:
Особа |
|
Однина |
|
|
1-ша |
казатиму |
|
буду |
казати |
2-га |
казатимеш |
|
будеш |
казати |
3-тя |
казатиме |
|
буде |
казати |
|
|
|
|
|
Особа |
|
Множина |
|
|
1-ша |
казатимемо |
|
будемо |
казати |
2-га |
казатимете |
|
будете |
казати |
3-тя |
казатимуть |
|
будуть |
казати |
1.У простій формі після т перед м завжди стоїть и (кінцевий голосний неозначеної форми).
2.Складена форма утворюється поєднанням особових форм дієслова бути з інфінітивом недоконаного виду.
3.Проста і складена форми мають однакове значення.
Творення форм наказового способу
1 . Аналітичні особові форми наказового способу 3-ї особи однини і множини доконаного і недоконаного виду
197
утворюються від особової форми дієслова (3-ї особи однини і множини) додаванням модальної частки хай (нехай): хай
(про)жив-е' -хай (про)жив-уть, нехай спить — нехай сплять.
2. Спеціальні форми наказового способу творяться від основи теперішного часу. Для цього від 3-ї особи однини відкидається закінчення -е або -ить: пйш(е), підкресл(ить),
помірку[(й)е], пробач(ить), а потім:
а) під наголосом та після збігу приголосних додаємо осо-
бові закінчення -и, -імо, -іть: пиши, пишімо, пишіть; підкресли, підкреслімо, підкресліть; ці закінчення збе-
рігаються й тоді, коли наголос переходить на префікс:
випиши, випишімо, випишіть;
б) приголосні д, т, з, с, л, н, ц, після яких зникає ненаголошений голосний, пом'якшуються: трать, тратьмо,
тратьте; злізь, злізьмо, злізьте;
в) зникає ненаголошений голосний також і після б, п, в, м,
ж, ч, ш, щ, р: поклич, покличмо, покличте; сип, сипмо, сипте; повір, повірмо, повірте; став, ставмо, ставте.
Усі ці форми мають у 1-й особі множини закінчення -мо, у 2-й особі множини - закінчення -те.
3. Для 1-ї особи однини форми наказового способу немає, хоча зрідка вживається розмовна аналітична сполука: хай я так живу або щоб я так жив (як формула божби).
Закінчення дієслів наказового способу
Число |
Особа |
Під наголосом та після |
|
В інших випадках |
|
|
|
збігу приголосних |
|
|
|
Однина |
2-га |
-и |
|
-(ь) □ |
|
Множина |
1-ша |
-імо |
|
-(ь)мо |
|
Множина |
2-га |
-іть |
|
-(ь)те |
|
Дієслова п и т и , б и т и , |
в и т и зберігають |
||||
кореневий голосний -и: пий, бий,г вий. ^Дієслово їсти має такі форми наказового способу: їж, їжмо, їжте, а доповісти,
розповісти - доповідай, розповідай.
Форма 2-ї особи множини вживається також при ввічливому звертанні до однієї особи: Порадьте, учителько, будь ласка.
Безособові дієслова
Ці дієслова, змінюючись за способами й часами, не змінюються, проте, за особами, родами й числами. Вони вживаються або у формі 3-ї особи однини, або у формі середнього роду та означають:
а) явища природи: розвидняється, дніє, похолодало, смеркає, замело;
б) стан людини: морозить, лихоманить, не спиться, хочеться, кортить;
в) уявлення про долю: щастить, таланить, фортунить;
г) міру наявності чогось: не вистачає, бракує.
198
Ці дієслова виступають у ролі присудків у безособових реченнях без підмета, але часто з додатком у Р., Д., 3. чи Ор. відмінках.
Безособова предикативна форма на
-но, -то
1. Незмінювана форма дієслова твориться від пасивних дієприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о: на-
писаний - написано, забитий - забито, зроблений - зроблено, розглянутий - розглянуто.
Ця форма, як і безособові дієслова, уживається в ролі присудка в безособових реченнях. При ній не буває підмета, але є прямий додаток, виражений 3. (чи Р.) відмінком без приймен-
ника: рішення прийнято, звіт заслухано, усі роботи розглянуто, помилок не помічено.
2 . Використовувати форму на -но, -то треба замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці.
Від форм пасивних дієприкметників вони відрізняються тим, що не змінюються і в реченні виконують тільки предикативну функцію: виступають головним членом безособового речення, наприклад: Усім надано рівні можливості.
Слід писати: Постанову прийнято одноголосно; а не Постанова прийнята одноголосно; але: Бійці були виснажені після важкого бою.
3. Безособова форма виражає дію, минулу недавно:
Останній урок закінчено, книжки здано. Якщо ж ідеться про давно
закінчену або майбутню дію, то додається допоміжне дієслово
було або буде: На нашому подвір'ї було посаджено кущі калини й горобини; Незабаром буде пущено нову лінію метрополітену.
Дієприкметник
Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які? Ця форма дієслова поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметниковими, а саме:
—як і дієслово, називає дію, має доконаний чи недоконаний вид, буває перехідним (пасивний) або неперехідним (активний);
—як і прикметник, називає ознаку предмета, має форму відмінка, роду й числа.
1.Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією того самого предмета: камінь лежить - лежачий камінь -(недоконаний вид); дерево засохло — засохле дерево
(доконаний вид).
2.Пасивні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета: контролюють ситуацію -
контрольована ситуація (недоконаний вид); застосували метод - застосований метод (доконаний вид).
Пасивні дієприкметники можуть називати ознаку предмета, зумовлену зворотною дією того самого предмета: дівчинка вдягліїся - удягнута дівчинка, бабуся посміхнулася - усміхнена бабуся.
199
