Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Зубков М. Сучасна українська ділова мова

.pdf
Скачиваний:
8638
Добавлен:
16.03.2016
Размер:
3.44 Mб
Скачать

Позначення м'якості приголосних

у словах іншомовного походження

 

адью, В'єнтьян, кондотьєр,

після приголосних Д, Т, 3, сЬ, л, н

 

Лавуазьс, конферансьє, льє,

перед я, ю,є, ї та йо

 

 

 

горельєф (але бельетаж), у

 

 

ПІСЛЯ Д, Т, 3, с, ц, л, н

 

 

 

дядько, гетьман, молотьба,

та буквосполучення дз у кінці слова

 

 

Севільї, донья, батальйон,

 

 

бязь, вісь, міць, крохмаль,

 

 

 

 

каньйон

та складу на позначення м'якості

 

 

синька, ґедзь; Редько,

відповідно до вимови після л перед

 

 

альбінос, альмагама, бандероль,

відповідних приголосних

 

 

Новохатько, Грузьке, Гдльцев,

приголосними та в кінці

 

 

ельф, Рафаель, спанібль, фільм

іншомовних слів

 

 

 

Люлько, Гринько

упіслябуквосполученняхлітер на позначенняльц, льчм'яких,

 

кулькад оготь—кульці, он,,синькасинього—, сьомийсиньці,

ньц, ньч, що

із льк,

 

 

трьох

приголосних передпоходятьу середині

 

нянька —няньчити, бринькнути

ньк

 

 

—бриньчати

складу

 

 

у суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-

 

Водолазький, криворізький,

 

 

 

 

волинський, Карпйнський,

 

Ь

 

не

 

 

 

 

Ставйцький, по-козацькому

у прізвищах із суфіксами зменшено-

 

Біленький, Махбнько,

пестливого забарвлення -еньк,

 

Федоронько, Галунька,

оньк-, уньк-, іньк- та ін.

 

Старунько, Колінько

після м'якого л перед

 

 

 

загальний, льняний, пальці,

приголосними

 

 

 

рибальство, Смольський,

 

 

 

 

спільний, убиральня

у Р. відмінку множини іменників

 

пісень, робітниць, штолень;

жіночого роду м'якої групи І відміни

вітань, клопотань, місць,

й середнього роду на -нн(я), -ц(е)

 

сердець і серць

II відміни

 

 

 

 

після приголосних (крім шиплячих,

 

вирішувалось, кохать, сидить,

р та й) у дієслівних формах дійсного

пишуть, любить, будьмо,

та наказового способу й у

 

киньте, підносься, учіться,

скорочених формах інфінітива і

 

мріялось

зворотної частки

 

 

 

 

на позначення роздільної вимови:

 

Ананьїн, Аркадьєв, Дьяконов,

після м'яких приголосних перед я,

 

Євгеньєв, Ільїн, Ільюшин,

ю, є, ї в російських прізвищах;

 

Третьяков

після губних б, п, в, м, ф

голуб, насип, любов, вісім, верф

після шиплячих ж, ч, ш, щ

ніж, ніч, розкіш, змагаєшся, борщ

після р у кінці складу

гіркий Сале Гбрький), секретар,

 

харківський, чотирма

між двома однаковими

зусилля, Ілля, клоччя, молоддю,

літерами на позначення

навчання, стаття, роздоріжжя Сале:

подовженого приголосного

підносься, кицьці, тратьте)

після н перед шиплячими та

Грінченко, інший, кінчик, конче,

суфіксами -ськ(ий), -

менший, панщина, тонший, (але:

ств(б)

женьшень, Маньчжурія, Покйньчереда);

 

тайванський, коростенський, панський,

 

уманський, Яблонський, громадянство,

 

панство

між приголосними, якщо

кінця, радість, радістю, якість, якістю

перший пом'якшується під

(але; цькувати, мільдью, різьбяр,

 

111

впливом другого

тьмяний, бо різьба, пітьма)

ПІСЛЯ д, н, т перед

п

д

 

 

 

суфіксами -ченк(о), -чук,

Федченко, Радчук, Федчйшин,

-чишин

безбатченко (але після л пишеться ь:

Михальченко, Ковальчук, Покальчйшин)

 

після л у суфіксах -алн(о), -

держално, пужално, сапилно, ціпилно

илн(о)

(але: держальце, пужальце, щпйльце)

скороченнях після ц та в ^яких

 

спец

 

прізвищах, що походять вигуків,

 

Буц, Гоц, Пац

 

звуконаслідуваних

 

 

 

 

СЛІВ

 

 

 

 

з іменниках чоловічого роду іншо-

абзац, кварц, палац, паяц, шпіц,

 

човного походження після ц

 

 

шприц

 

у неслов'янських прізвищах та

 

Гурвіц, Клаузевіц, Лівшиц, Мдріц,

 

географічних назвах після ц

 

 

Суец, хоча суецький (але Єлець)

 

у буквосполученнях лц, лч, нц,

 

балці, голці, матінці, монголці,

 

нч, що походять із лк, нк

 

 

рибалці, спілці; рибалчин,

 

 

 

 

спілчанський, матінчин

 

у буквосполученнях

 

 

боязкий, дерзкий, ковзко, різко,

 

-зк-, -ск-, які не є суфіксами

 

 

баский, жаский, Дамаск, хоча

 

 

 

 

дамаський, порско

 

на межі складних числівників

 

 

дев'ятсот, п'ятдесят,

 

 

 

 

шістнадцять

 

Увага! Не пишеться знак м'якшення в таких словах:

дяк, кутя, мадяр, нюанс, попадя; Касян, Наталя, Омелян, Севастян, Тетяна, Уляна; Дяченко, Дячук, Касяненко, Касянчук, Третяк, Уляненко, Улянчук.

Уживання апострофа

Апостроф пишеться

 

 

після 6, п, в, м, ф та р

б'єф, риб'ячий, комп'ютер, П'єта,

перед я, ю, є, ї

уп'ятьох, В'єтнам, в'юн, м'яч, прем'єр,

 

мереф'янський, торф'яний, ф'ючерсний,

 

Кир'ян, сузір'я

після префіксів та слово-

возз'єднання, з'явитися, об'єднати,

твірних частин, що закін-

під'їхати, дит'ясла, ін'юрколегія,

чуються на приголосний,

пів'ящика, пів'юрти, Мін'юст,

перед я, ю, е , ї

пан'європейський, між'ярусний,

 

 

транс'європейський, пост'ядерний

112

після к перед я

Лук 'ян

в іншомовних власних

Д'Арсанваль, Жанна д'Арк, 0'Генрі,

назвах після часток д

0'Кейсі

(від де) та о

 

в іншомовних словах

ад'єктшація,ад1ютант,ад)6нкт,

після префіксів,

диз'юнкція, ін'єкція, кон'єктура,

словотвірних частин,

кон'юнґація, кон'юнктура,

що закінчуються на

кон'юнктивіт, фельд'єґер; Г'юз,

Г'юм, г'юменршейшнз, Г'юстон,

приголосний, а також

Маг'я-Прадеш, Аліґ'єрі,

після Г, Ґ, Ж, К, X, ш

Джоґ'якарта, Руж'є, Ак'яб,Ак'яр,

перед я, ю, є

К'ю Клане Клен, к'янті, к'янт,

 

 

К'єркеґор, К'єза, секівриті, Ре'йк

 

явік, Монтеск 'є, акх 'яна, Донах "ю,

Увага! Апостроф пишеться в усіх похідних від цих

слів, коли наявний звук й і тверда, роздільна вимова.

Апостроф не пишеться:

коли перед губним звуком

дзвякнути, духмяний, мавпячий,

є приголосний (окрім р),

морквяний, свято, тьмяний,

що належить до кореня

різдвяний, різьбяр, цвях, Довбяга,

перед я, ю, є

Лихвяк, Ужвюк (але:

 

 

Карп'юк.Стеф'юк)

після м'якого р у власне

буряк, буря, кряче, брязкіт, рясно,

українських словах і після

рябий, ряжанка, крючок; бювет,

пом'якшених губних б, п,

бюджет, бюрґер, бюро, бюст,

в, м, ф у словах

бюрократ, рюкзак, бязь, Вязьма,

іншомовного походження

Мюнхен, Вюртенберґ, комюніке,

3 наступними я(а), ю(у),

купюра, пюре, пюпітр, мюзикл,

е(е)

фюзеляж, ревю, рюш, Рєпін,

 

 

Рязань та ін.

Увага! Апостроф не пишеться в усіх похідних від цих слів, коли відсутній звук й і немає твердої, роздільної вимови.

113

Подвоєння приголосних

Подвоєння відбувається в таких випадках:

1. Коли збігаються два однакових приголосних:

а) на межі префікса й кореня: вважати, ввічі, ввічливий,

віддаль, оббігати, піддашшя, піввійська, роззброїти;

б) на межі кореня та суфікса: годинник, денний, закон-

ний, корінний, туманний; в) на межі двох суфіксів: іменник, письменник, приймен-

ник (але священик);

г) на межі дієслівної основи та постфікса -ся: вознісся,

зрісся, обвйсся, пасся;

д) на межі двох частин складноскорочених слів:

деффак

(дефектологічний факультет), міськком (міський комітет), юннат (юний натураліст).

2.У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн-: здо-

ровенний, силенний, численний.

3.У прикметниках із наголошеними суфіксами -анн(ий), -

янн(ий), -енн(ий): невблаганний, незрівнянний, нескінченний Гале довгожданий, полонений).

А. У прикметниках на -енн(ий), -янн(ий) старослов'янсь-

кого походження: благословенний, блаженний, божественний, мерзенний, огненний, окаянний, священний, спасенний (але: свячений, хрещений).

5.В іменниках на -ість і прислівниках, утворених від прикметників із подвоєними нн: здійсненність,

невблаганність, невинність, невпинність, непримиренність, старанність, численність; здійсненно, невблаганно, невинно, невпинно, непримиренно, несказанно, старанно, численно.

6.В іменниках старослов'янського походження: богоявлен-

ня, вознесення, воскресіння, спасення, усікновення, усне ння й под.

7.У таких словах, як: бовван, гаття, лляний, овва, панна, ссати.

Увага! Подвоєння зберігається в похідних від наве-

дених слів: сйла-силенна, бовваніти, ссавці.

1. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім Р. множини), що закінчуються на

-я: насіння, колосся, волосся, зілля, гілля, бадилля, знаряддя, клоччя, роздоріжжя, сторіччя, піддашшя, а

також у похідних від них.

Якщо в Р. відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриттів, почуттів, життів;

114

Подвоєння приголосних

б) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого, жіночого та спільного роду І відміни (за винятком

Р. множини із закінченням -ей): баддя, Ілля, рілля,

стаття, суддя (але: кутя, свиня, попадя);

в) перед ю в Ор. відмінку іменників жіночого роду однини

III відміни, якщо в Н. відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: віссю,

даллю, міддю, міццю, намороззю, подорожжю, річчю, розкішшю;

г) перед я, ю у прислівниках типу навмання, спросоння,

зран-

 

 

 

 

ня, попідвіконню, попідтинню;

 

д) перед є, ю у

формах

теперішнього

часу дієслова

 

лити

 

 

 

 

(литися): ллє, ллю, ллєш, ллють, ллємо, ллєте,

 

ллється,

 

 

 

 

ллються та похідних.

 

 

2. Подовження не відбувається:

 

а)

у словах: отой, оцей, отут, отам, отепер, отоді,

 

піти,

 

 

дані,

 

даний (але: данник, подання);

 

б)

якщо в Ор. відмінку іменників жіночого роду НІ

 

відміни

 

 

 

 

м'який приголосний (зубний або шиплячий) стоїть не

 

між

 

 

 

 

двома голосними: більшістю, областю, жовчю,

 

Керчю,

 

 

 

 

фальшю, честю, радістю, кволістю, заздрістю,

 

вірністю,

 

 

 

 

молодістю, пошестю, швидкістю, смертю.

 

Викладене вище правило стосується також слів:

 

передмістя,

тертя,

повністю,

зап'ясток,

 

подільський (від Поділля), трипільський (від

 

Трипілля), поліський (від Полісся), але даккський (від

 

Дакка), прусський (від Пруссія), філіппінський (від

 

Філіппіни).

 

 

 

1.

Спрощення відбувається:

 

а) при відмінюванні та творенні слів, коли до існуючих звукосполучень жд, зд, ст, рд додається звук -н-, -л-, -ц- (тоді

середні проривні д, т випадають):

ж (д) н тиждень - тижні, тижнів, тижнями

115

Подвоєння приголосних

з (д) н

проїзд - виїзний, об'їзний, проїзний

с (т) н

якість - якісно, якісний; честь - чесний

с (т) л

лестощі - облесливий, улесливо, улесливість

с (т) ц

містити - місце, місцевість, місцина

р (д) ц

серденько - серце, серцевина, серцевий

А також у звукосполученні с(л)н випадає л: масло — масний, Масниця;

б) у групах приголосних зк, ск при творенні дієслів із

суфіксом -ну- та закінченням (випадає к):

з (к) н

брязк - брязнуло, брязнути, брязне с (к) н

тиск - тиснуло, тиснути, тисне

Винятки:

 

стл

кістлявий, пестливий, хвастливий

стн

шістнадцять, зап'ястний, хворостняк

стс

шістсот, буквалістський

скн

випускний, вискнути, рискнути, тоскно

При відмінюванні цих слів та творенні похідних від них залишаються проривні т, к.

2. Спрощення не відбувається:

а) у словах іншомовного походження, що мають кінцеві приголосні:

аґент - агентство, студент - студентський, гігант - гігантський, курсант - курсантський, парламент - парламентський

-ст баласт - баластний, контраст - контрастно, нацист - нацистський, компост - компостна, форпост - форпостний, пацифіст - пацифістський

116

б) у групах приголосних:

стц невістка - невістці, невістчин, стч артистка - артистці,

пустка - у пустці, хустка - у хустці.

Зміни приголосних при їх збігу

1. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються: а) -цьк- на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин

(а): донецький - Донеччина, вояцький - вояччина, козацький - козаччина, німецький - Німеччина, гайдамацький - гайдамаччина, турецький - Туреччина Сале галицький - Галичина);

б) -ськ-, -ск- на -щ- за аналогічних умов: полтавський -

Полтавщина, луганський - Луганщина, віск - вощина;

в) -ск-, -шк- на -щ- при творенні іменників та прикметників із суфіксом -ан- (-ян-): віск - вощанка - воща-

ний, піски - піщаний, дошка - дощаний;

г) -ск-, -ст- на -щ- при творенні форм дієслів II дієвідміни:

вереск - верещати, верещу, верещить і т. ін.; простити - прощу, прощаю, прощаєш і т. ін. (але: простиш, простять і т. ін.);

д) -зк- на -жч- за аналогічних умов: брязк - бряжчати,

бряжчу, бряжчиш і т. ін.;

е) -ськ-, -зьк- на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко,

-ук: Васько - Ващенко, Ващук, Іськд - Іщенко, Іщук, Онйсько - Онйщенко, Онищук, Кузько - Кужченко, Водолазький - Водолажченко.

Примітка. Зубні д, т перед свистячими й шиплячими

0на письмі зберігаються: учиться, коротший, льотчик, молодший, погодься.

2. При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ- від географічних назв і назв народів приголосні на стику їх із твірною основою змінюються, змінюючи й самі суфікси:

Приголосні

Суфікс

Змінюються

 

або групи

 

на

Приклади

приголосних

 

 

 

 

 

 

 

г ж

-ськ(ий)

-зьк(ий) -

Кривий Ріг - криворізький Рига -

 

 

дзьк(ий)

ризький

3 (ДЗ)

 

 

Прага - празький Запоріжжя -

 

 

 

запорізький Париж - паризький

 

 

 

Кавказ - кавказький француз -

 

 

 

французький Лодзь — лддзький

к

-ськ(ий)

-цьк(ий)

турок - турецький Ніцца -

ц

 

 

ніццький

 

 

 

ч

 

 

грек - грецький Суец - суецький

 

 

 

Вінниця - вінницький Гадяч -

 

 

 

гадяцький

с

-ськ(ий)

-ськ(ий)

Одеса - одеський

X

 

 

волох - волоський

 

 

 

 

 

 

 

117

 

ш

 

 

чех - чеський Сиваш - сиваський

 

 

 

 

латиш - латиський

©

 

 

 

Винятки: банґкдкський, баскський, даккський, ка- захський, ла-маншський, меккський, нью-йдркський, тюркський, цюрихський.

3. Якщо твірна основа закінчується на д або т, то у вимові відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються:

людський, людство, заводський, братський, братство, інтелі- гентський, багатство, кельтський, солдатський, солдатчина, рекрутчина, юннатський (юннат), але: хвацький (хват), міський (місто), соцький (сотня).

Примітка. Якщо в кінці твірної основи після при- 0голосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника цей

суфікс випадає: П'ятихатки - п'ятихатський, Звени-горддка - Звенигородський, Камчатка - камчатський.

4. У вищому ступені прикметників і прислівників:

а) г, ж, з із суфіксом (ий) дає сполучення -жч (ий):

дорогий - дорожчий, дорожче; дужий - дужчий, дужче; вузький - вужчий, вужче Сале легкий - легший, легше);

б) с змінюється на (ий): високий - вищий, вище.

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників ви-

щого ступеня: ближчати, вужчати, кращати й ін. та похідних від них іменників: підвищення від підвищити,

подорожчання від подорожчати;

в) к, ц (ь) - приголосні основи перед суфіксом -н- зміню-

ються на ч, утворюючи -чн-: безпека - безпечний, безпечність, безпечно; вік - вічний, вічність, вічно; молоко - молочний; кінець - кінечний; сонце - сонячний, сонячність, сонячно; серце - сердечний, сердечно; околиця - околичний; яйце - яєчня, яєчний.

Винятки: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, соняшник, торішній, сердешний (бідолашний).

Чергування приголосних

1. При словозміні та словотворенні

 

г—ж, К—Ч, X—ш

у Кл. відмінку

друг - друже, козак - козаче,

 

волох — волоше

при словотворенні

друг - дружба, дружний, дружній, дружно, вік

 

— вічність, вічний, вічно, пастух -

 

пастушка, пастуший

у дієслівних формах

берегти - бережу, ткати — тчу, колихати —

 

колишу

 

Г—3, Г—ДЗ, К—Ц, X—с

у відмінкових

нога - нозі, лузга - луззі, дзиґа - дзйдзі, Мекка -

формах іменника

Мецці, муха - мусі

при словотворенні

убогий - убозтво, грек — Греція,

 

Карабах - карабаський

 

118

2. У коренях дієслів

д—дж

водити - воджу, проводжати

т—ч

платити — плачу

зд—

їздити - їжджу, в'їжджати

п—

терпіти - терплю

ждж

 

тої

 

3—ж

возити — вожу, вивожу

м—

громити - громлю

 

 

мл

 

с—ш

висіти - вишу, вивішувати

ф—

графити - графлю

 

 

фл

 

ст—щ

розмістити - розміщу,

т—д

вести - водити,

 

розміщувати

 

виводити

б-бл

любити - люблю, полюбляти

в—вл

ловити - ловлю,

 

 

 

виловлювати

А Примітка. Утрачається елемент ва у формі тепері--*

шнього часу: купувати - купую, друкувати - друкує, марнувати - марнують, фарбувати - фарбую, готувати - готує Сале: співати - співаю, ховати - ховаю, бувати - буваю, убивати - убиваю, відчувати - відчуваю).

3. У різних частинах мови:

д—ж городити - огорожа, погода - погожий, переходити - перехожий, правда — справжній т—ч

освіта — освічений, плата — сплачений

71 Примітки: 1. ж, ч, ш, щ, т(ь) у Д. та М. відмінках іменників (ж. р.) та в дієсловах перед постфіксом -ся

зберігаються: діжці, книжці, дочці, юшці, квітці; не вріжся, не морочся, радишся, зморщся, спиться.

2.Глухі приголосні основи перед дзвінкими збері-

гаються: бороти - боротьба, молотити - молотьба,

просити - просьба; так само і дзвінкі перед глухими:

бабка, борідка, вогкий, дігтяр, кігті, книжка, легкий, нігті.

3.Дієслово лити має форми з ял: зіллє, виллє, наллє, ллє, лляти та ін.

А. Пишемо з т: натхненний, натхненник, натхен-ня,

зітхати (і спільнокореневі), хоча вони походять від слів

дихати, надихати.

5.Пишемо транскрипція, хоча затранскрибувати.

Чергування голосних

1. о, е у відкритому складі часто чергується з і в закритому складі.

Чергування відбувається а) при словозміні: Хар-ківХар-ко-ва, Київ — Кй-є-ва,

сіл — се-ла, радість — ра-до-сті, бать-ків — бать-ко- во-го, сім се-мй - сьома, Чернігів — Чер-ні-го-ва, кдж-но-го — (у) кож-нім, кло-піт — клб-по-ту, ніс — не-се, кб-рінь — кб-ре-ня, міць — мб-ці;

б) при словотворенні: бу-до-ва — будівник, зе-лд — зілля, воля — віль-ний, нога — під-ніж-жя, кло-піт-лй-

119

вий — кло-по-та-ння, сіль-ськйй — селянський, сімсот се-ми-річ-ний — сьб-мий.

1^1 Примітка. Деякі слова мають паралельні форми: '

брівка і бровка (край дороги, канави), клешня і клішня, хорт і хірт - стилістично нейтральні; народ і нарід, вільний

і вольний - стилістично забарвлені. Чергування не відбувається

1)при словозміні коли звуки о, е вставні або випадні:

дерти - драти, перти — прати;

в іменниках із суфіксами -ок, -очок, -оть, -ень, -ець фонема о або е вживається в суфіксі перед нульовим закінченням і зникає перед закінченням із голосним:

гурток — гуртка, кілок — кілочка, лікоть — лікті, травень - травня, кінець - кінця, але бюлетень — бюлетеня, дерен — дерну (дернина) хоча дерен — дерену (кизил);

у непохідних іменниках типу: день — дня, вітер -

вітру, сон — сну, але рот - рота, лоб - лоба, мох - моху, лев - лева;

2)у групах -ов-, -ор-, -ер- між приголосними в корені слів:

вовк - вовка, товк - товкти, шовк — шовку, торг — торговельний, хорт - хорта, червоний - червень, смерть

смертельний, але погорда - погірдний;

3)у повноголосих звукосполученнях -єре-, -еле-, -оло-, -

оро-: берег, дерева, ожеледь, велет, молот, голос, сорок, боровся.

Виняток становлять слова: моріг, оборіг, поріг, просторінь, сморід та форми Р. відмінку множини частини іменників (наголос на другий компонент): береза - беріз,

борода - борід, борона — борін, ворота - воріт, голова - голів, долото — доліт, дорога - доріг, сторона - сторін;

4)у Р. відмінку множини віддієслівних іменників середнього роду на -ення: доручень, передбачень, сходжень;

5)коли о, е входять до складу префіксів:

воз- возвеличити роз- розпис без- безхліб'я

6) коли о, е входять до складу суфіксів:

-енк-

Петренко

-очк-

у садочку -тель- мислитель,

цінитель -еньк- Сивенький

7)у словах іншомовного походження: атом, марафон, ма-

ренго, том, фактор, фантом, чек, шеф;

8)у Р. відмінку множини іменників жіночого роду І відміни

(істота - істот, межа - меж, установа - установ), а також в іменниках середнього роду віддієслівного походження:

значення - значень, відхилення - відхилень, твердження - тверджень;

9)в особових формах дієслів: виходь, дозвольте, ідеш, при-

везеш;

10)в абревіатурах, складноскорочених словах: колгосп, неп,

профком, радгосп, страйккдм, торгпред та ін.;

120