13.Становлення укр.Держ. В ході Визвльної війни.

Метою Б.Хмельницького та його соратників на початковому этапі нац-визвол.війни був козацький автономізм,надання Україні того ж статусу і прав як і Литві у складі Речі Посполитої. Але в ході розгортання нац-визв.змагань метою стало створення суверенної незалежної держави. У середовищі козацької еліти вперше в історії укр. сусп-політ. думки були чітко сформульовані фундаментальні основи нац. державної ідеї:

Після взяття під контроль значної частини українських земель та ліквідації в них польської адміністрації гостро стало питання про власну національну державність. Потрібно було забезпечити регулювання економічного життя, правопорядок, захист населення та території України.На організацію козаацької держави впливали 2чинники:

традиції та звичаї сусп. життя Запорозької Січі, яка стала своєрідним зародком новоствореної держави;

складне геополітичного становище, що зумовлювало постійну ситуацію надзвичайного стану в державі.

Тому укр.державність мала напіввійськоовий храктер і наз. Військо Запорозьке.

Функціонування держави виявилося в запровадженні власного територіального поділу, створенні та діяльності органів публічної влади; введенні своєї податкової системи.

територія Укр. була 200 тис. км² і охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя та Степу. проживало понад 3 млн осіб. Адміністративний поділ-полки та сотні(як і структура козацького війська). основним органом влади була Військова (Генеральна) рада,згодом вся влада перейшла до козац.старшини. глава і правитель-гетьман. Система органів публічної влади мала три рівні — генеральний, полковий і сотенний. Поповнення держ. скарбниці здійснювали із 4основних джерел: із земельного фонду, з прикордонного торгового мита, з доходів від промислів, торгівлі та з податків. Нац. армія: принципи Запорозької Січі,основа-реєстрове та запорозьке козацтво+повстале («покозачене») селянство та міське населення.  чисельність сягала 100— 150 тис. осіб.

На початковій фазі нац/-визв/ змагань переважають демократичні засади:

— функціонування Військової (Генеральної) ради, у якій право голосу мало все військо;

— виборність усіх посадових осіб від сотника до гетьмана;

— відсутність жорстких міжстанових розмежувань, що давало змогу міщанам і селянам «покозачитися» і стати частиною привілейованої верстви — козацтва.

З часом під впливом Б. Хмельницького та його однодумців набирають силу авторитарні начала:

--- поступове обмеження впливу «чорних» рад та витіснення їх старшинською радою;

— зосередження всієї повноти влади в руках гетьмана;

— домінування командних методів управління в державному житті;

— встановлення спадкового гетьманату.

Українська держава активно діяла на міжнародній арені, про що свідчать численні дипломатичні контакти з Росією, Туреччиною, Кримським ханством, Молдавією, Валахією, Семиграддям (Трансільванією), Швецією та іншими державами.

14.Переяславська рада

 Ще починаючи з 1648 p., Б. Хмельницький неодноразово звертався до Москви з проханням допомогти в антипольській боротьбі. Навіть загрожував війною, якщо не буде надано цієї допомоги. Проте Москва не хотіла розривати миру з Польщею і зайняла вичікувальну позицію. Та все ж бажання розширити сферу свого впливу, використати Україну як буфер проти Туреччини, залучити українські козацькі збройні формування для відвоювання в Речі Посполитої втрачених Росією територій сприяли тому, що російський цар після деяких вагань «в ім'я спасіння віри православної» погодився взяти Військо Запорозьке під свою опіку. Відповідну ухвалу про це прийняв 1 жовтня 1653 р. Земський собор. Юридично цей акт оформлено під час російсько-українських переговорів у січні—березні 1654 р. У Переяславі було узгоджено принципові засади майбутнього договору (антипольський військовий союз України та Росії, протекторат московського царя над Україною, збереження основних прав і вольностей Війська Запорозького) і здійснено усний акт присяги. Оскільки усі переяславські рішення були усними, кожна із сторін могла трактувати їх довільно.

Кожна із сторін бачила в ньому ефективний засіб для реалізації власних планів: Москва хотіла часткову залежність України перетворити на цілковиту, спочатку обмежити, а в перспективі скасувати українські автономні права та вольності; Чигирин же прагнув, використовуючи Росію як важіль, нарешті вирвати українські землі зі складу Речі Посполитої та розбудовувати власну незалежну державу. Укладення Переяславсько-Московського договору кардинально змінило геополітичну ситуацію в регіоні

отже,Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті 1654. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б.Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку згодом неодноразово порушували і врешті решт широка автономія українських земель і Запоріжжя звелася протягом 120 років нанівець.

15. Березневі статті 1654р Перебіг війни із Польщею усе більше переконував Б. Хмельницького в тому, що самим їм не звільнитися від польського панування. На середину 50х років виснаження людського та економічного потенціалу Гетьманщини безперервними війнами спричинили до вироблення політ елітою стійкого курсу на пошук зовн підтримки, як необхідної умови збереження козацької державності. На роль протекторату Гетьманщини претендували Османська імперія та Московська держава. Росія мала ту перевагу, що її з Україною об'єднували слов'янське етнічне походження та єдина православна віра Саме з нею в березні 1654р було укладено воєнно-політ договір, згідно з яким Гетьманщина переходила під протекцію і оборону московського царя. Відбулася присяга на вірність царю.Присяги з боку царя не відбулося,але він дав домовленість.Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України,згідно цих статей Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. На Гетьманщині без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи України. Україна зберігала свої збройні сили — 60-тисячне козацьке військо.Була встановлена платня реєстровим козакам. Вводилися москов воєводи до України. Здійснювалося укріплення київськой фортеці.В пункті про міжн відносини,укр. сторні заборонялося самостійно вести переговори з Польщею та Туреччиною. Березневі статті були так неясно сформульовані, що обидві сторони вкладали в нього різний зміст й кожна підходила до нього з урахуванням лише власних інтересів. Так чи інакше, цей договір 1)констатував відокремлення України від Речі Посполитої 2)означав міжнародно-правове визнання Укр держави 3)засвідчив внутріполіт суверенітет Укр. Держави, зберігав її основні політ інститути 4) суттєво змінював геополіт ситуацію у Сх Європі, посилював позиції У в боротьбі з Польщею.