Рекомендована література

1. Асмус В.Ф. Античная философия. М., 1976. С. 27-30.

2. Басов P.A. История греческой философии. От Фалеса до Арис­тотеля. М., 2002. С. 53-79.

3. Богомолов A.C. Античная философия. М., 1985. С. 64-75.

4. Брамбо Р. Философы Древней Греции. М., 2002, С.49-66.

5. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993. С. 38-52.

6. Конрад M. Нарис історії стародавньої філософії. Рим, 1974; С. 100-112.

7. Лосев А.Ф. История античной эстетики (ранняя класика). M., 1963. С. 273, 501-510.

8. Лурье С.Я. Очерки истории античной науки. М.-Л., 1947.

9. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней, С. 26-33.

10. Арзакян Ц.Г. К вопросу становления истории философии как науки // Вопросы философии. 1962. №6.

11. Асмус В.Ф. Некоторые вопросы диалектики историко-филосо­фского процесса и его познание // Вопросы философии. 1961, №1.

12. Баллер З.А. Преемственность в развитии культуры. М., 1969.

13. Волков Г. У колыбели науки. М., 1971.

14. Горський B.C. Соціальне середовище та історико-філософський процес. К., 1969.

15. Дильтей В. Типы мировоззрений и обнаружение их в метафи­зических системах. Новые идеи в философии. Сбор, 1, СПб., 1912.

16. Малинин В. А. Теория истории философии// Наука и ее про­блемы. М„ 1976.

17. Методологические проблемы истории философии и общест­венной мысли. М., 1977.

18. Ортега-и-Гассет. Что такое философия. М., 1990.

19. Пролеев С.В. История античной философии. М.: Ваклер, 2001. С. 3-25' -

20. Степанянц М.Т. Восток-Запад: диалог философов 11 Вопросы философии. 1989. №12.

21. Шинкарук В.И. Предмет та завдання історії філософії як нау­ки. К., 1957.

Методичні вказівки до виконання курсового проекту

Написання курсової роботи дозволить студентові поглиблено вивчити літературні джерела, проаналізувати та узагальнити їх основний зміст, розширити обсяг знань за обраною темою курсової роботи, співставити різні точки зору на одні й ті ж питання, вільно володіти основним змістом теми. Водночас написання курсової роботи сприяє розвиткові навичок самостійної творчої роботи студента, сприяє поглибленню і узагальненню знань, одержаних студентом, застосуванню цих знань у практичній діяльності.

Структура курсової роботи:

 

• титульний лист

• зміст (повинен відображати розділи курсової роботи і нумерацію сторінок)

• вступ (2–3 сторінки); у вступі потрібно добиватися стислості та чіткості розкриття матеріалу.

У вступі розкривається:

актуальність теми, тобто розкриття причин важливості дослідження обраної теми, а також яке наукове значення має дослідження обраної теми;

ступінь розробленості обраної проблеми у науковій літературі (короткий аналіз того, що, ким і як досліджено);

об’єкт дослідження;

предмет дослідження;

мета дослідження;

завдання дослідження;

структура курсової роботи, наприклад, курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури.

• основна частина;

Основна частина курсової роботи включає три розділи, кожен з яких поділений на відповідну до змісту кількість підрозділів, що послідовно розкривають визначені завдання дослідження. Кожний з розділів основної частини закінчується висновками.

3 розділи основної частини, поділені на підрозділи (оптимально 2 підрозділи (параграфи)) :

І розділ (8–10 сторінок)

ІІ розділ (8–10 сторінок)

ІІІ розділ (8−10 сторінок)

• висновки (2–3 сторінки)

• список використаної літератури і джерел

Приблизний обсяг курсової роботи – 35 сторінок комп’ютерного тексту (1,5 інтервал; шрифт Times New Roman № 14) без списку літератури. Сторінки роботи повинні мати поля: ліве – 30 мм, верхнє – 20 мм, праве – 10 мм, нижнє – 25 мм.

Усі сторінки роботи нумеруються від титульної до останньої. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, на ньому номер сторінки не ставиться, другою – сторінка, що містить «зміст», на ній також номер не ставиться, а наступна сторінка має вже номер 3 і далі по порядку. Порядковий номер сторінки розміщується посередині верхнього поля сторінки.

На сторінці із змістом роботи позначаються сторінки, на яких розпочинаються розділи чи підрозділи, а їхні заголовки чи підзаголовки мають бути виділені у тексті й відповідати змісту.