Тематика курсових робіт з історії античної філософії для студентів і курсу філософського факультету (спеціальність «філософія»)

1. Філософські підвалини у творчості Гомера та Гесіода.

2. Культурно-історичні передумови виникнення філософії в античному світі.

3. Від міфу до логосу. Становлення старогрецької філософії.

4. Платон про заняття філософією.

5. Справедливість як поняття етики та політики в античній культурі.

6. Філософські засади античної медицини.

7. Уявлення про час і простір у філософії досократиків.

8. Морально-етичні рефлексії «Семи мудреців» і їх вплив на формування етико-філософських ідей в античному світі.

9. Онтологічна проблематика у досократівській філософії.

10. Грецька натурфілософія як перша історична форма філософії природи.

11. Проблема першопочатку (архе) у грецькій філософії.

12. Поняття «космос» у грецькій філософії.

13. Ідея міри та гармонії у філософії піфагорейців.

14. Формування та розвиток гносеологічних ідей у досократівській філософії.

15. Елейська концепція буття.

16. Вчення про безперервне та нескінченне у творчості Зенона.

17. Атомістична теорія матерії Демокріта і її вплив на подальший розвиток наукового пізнання.

18. Філософія софістів як культурологічний феномен античного світу.

19. Вчення про логос у творчості Піфагора.

20. Діалектика Геракліта.

21. Пайдея: античне виховання і особистість.

22. Уявлення Піфагора про гармонію світу як гармонію чисел.

23. Розвиток ідей Сократа в філософії Платона.

24. «Сократичний поворот» у філософії.

25. Діалектичний метод Сократа і його мета.

26. Проблема людини в сократичних школах.

27. Особливості ідеалізму Платона.

28. Ідеальна держава Платона та її історичні форми (діалоги «Політик» та «Закони»).

29. Формування вчення про ідеї в діалогах Платона («Гіппій Великий» і «Протагор»).

30. Людина як мікрокосм у філософії Платона (діалоги «Федон» і «Федр»).

31. Соціально-політичні погляди Платона і Арістотеля: порівняльний аналіз.

32. Арістотелівська концепція «теоретичної» («першої») філософії у «Метафізиці».

33. Філософія природи Арістотеля і її головні наукові засади (трактат «Фізика»).

34. Філософська думка елліністичної доби у контексті попереднього розвитку грецької філософії.

35. Розвиток проблеми людини в елліністичну епоху.

36. Поняття щастя в етичних вченнях епохи еллінізму.

37. «Сад» Епікура і його нові ідеї.

38. Етичне вчення стоїцизму.

39. Порівняльний аналіз ідей Платона і неоплатонізму.

40. Генеза і структура плотінівської філософської системи.

41. Роль і значення неопіфагореїзму в елліністичній філософії.

Методичні вказівки щодо підготовки до семінарських занять

Семінар є видом навчального заняття, яке відбувається у складі академічної групи. Форми його проведення – дискусія, доповідь та обговорення. На семінарському занятті з історії філософії викладач організовує обговорення питань з визначених у робочій навчальній програмі тем, обов’язково підсумовуючи обговорення теми та оцінюючи участь у ньому студентів. Участь у семінарських заняттях враховують під час виставлення підсумкової оцінки з історії філософії.

На семінарах студенти вчаться самостійно працювати з книгою, бути вимогливими до своєї відповіді й до відповіді товариша. Семінарське заняття вимагає не механічного запам’ятовування, а свідомого засвоювання, активної пізнавальної діяльності всіх студентів.

Семінарові більше, ніж лекції, властиві ідейно-виховна й логіко-методологічна функції. Особливість філософського семінару в тому, що він є не лише формою закріплення знань, здобутих у процесі вивчення історії філософії, а й школою творчої самостійності студентів, у якій формується методологія наукового пошуку, удосконалюється культура мислення. Безперечно, що в процесі дискусії, обміну думками відшліфовується мислення майбутнього фахівця. Дискусія є дуже важливим елементом семінару, оскільки сприяє інтелектуальному напруженню, активності студентів, привчає їх мислити розкуто, вільно, творчо. Участь у дискусії, прагнення переконувати один одного будуть, можливо, першою серйозною спробою застосувати на практиці знання, здобуті на лекціях, із підручників та першоджерел. Дискусія на семінарі цінна також тим, що привчає студента до спілкування з аудиторією, адже виховувати в собі полемічну культуру – завдання кожного інтелігента.

Щоб підготувати відповіді на запитання семінару, потрібно використати лекції, підручники, першоджерела, додаткову літературу. Вибрати матеріал з декількох джерел, вибудувати відповідь логічно як завершений вислів, аргументувати її, наводити приклади. Це вимагає складніших умінь: аналізувати, систематизувати, узагальнювати вивчений матеріал.

Одним із найдоступніших засобів активізації розумової діяльності студентів є проблемне запитання. До кожної теми семінарського заняття викладач формує пакет запитань, які можна поділити на кілька типів: проблемні запитання, що узагальнюють знання студентів у сфері інших дисциплін; запитання, метою яких є повне засвоєння основних філософських понять і їхніх співвідношень; запитання, у яких передбачено зв’язок філософських знань з прак тикою аналізу дійсності.