3. Зв'язок історичного краєзнавства із спеціальними історичними дисциплінами

Історія і її складова частина — історичне краєзнавство — орга­нічно зв'язані з іншими суспільними та гуманітарними науками, незважаючи на специфіку кожної з них. У Програмі КПРС за-шачаїться, що складний, комплексний характер сучасних проблем вимагає поглиблення інтеграції суспільних, природничих і техніч­них наук, міждисциплінарних досліджень актуальних проблем⁸⁴. Питання про розгортання творчого співробітництва заслуговує на і пеціальну увагу.

На жаль, немає ще систематичного і постійного творчого кон-іакту істориків з дослідниками інших галузей наук. Звичайно ж, розвиток історичної науки значною мірою залежить від стану розробки проблем економістами, філософами, соціологами, право­виками, етнографами та іншими спеціалістами.

В папі час у кожній науці, в історичній також, діють дві тен- її. Одна — це спрямування до єдності, цілісності та взаємо-

36

37

РОЗДІЛ IV

Історичне краєзнавство у навчальних закладах урср

1. Історичне краєзнавство у вузах

Історичне краєзнавство посідає помітне місце в житті сучасної вищої школи, насамперед у підготовці майбутнього фахівця-істо-рика. Сьогодні простежується тенденція до перетворення крає­знавства із методичного прийому в загальнопедагогічний принцип, що істотно підвищує ефективність усього навчально-виховного процесу ', зокрема, допомагає студентам засвоїти діалектику за­гального і особливого, з'ясувати специфічні форми виявлення за­кономірностей історичного розвитку у конкретних умовах певного регіону. Вивчення історії рідного краю створює передумови для формування глибоких фахових знань, історичного мислення. Знан­ня історії, героїчних традицій краю збагачує людину духовно, сприяє формуванню марксистсько-ленінського світогляду, високих моральних принципів та ідеалів, прагнення продовжити величні справи своїх земляків-попередників, вихованню патріотизму, за­безпечує поєднання навчання з життям, з практикою соціалістично­го будівництва.

Значення історико-краєзнавчої роботи зростає у світлі «Основ­них напрямів перебудови вищої і середньої спеціальної освіти в країні». В законі наголошується на необхідності «формувати кадри, які поєднували б глибоку професійну підготовку та ідейно-політичну зрілість, були б виховані в дусі радянського патріотиз­му і пролетарського інтернаціоналізму» ².

У вузах республіки нагромаджено значний досвід історико-краєзнавчої діяльності, починаючи з перших років Радянської влади, коли у стінах вищої школи значною мірою зосереджували­ся дослідження в галузі місцевої історії, почали розроблятися і апробуватися нові форми і методи краєзнавчої роботи. Виразний краєзнавчий характер мала діяльність науково-дослідних кафедр історії та культури, створених у 20-ті роки при Катеринославсько­му, Харківському, Ніжинському, Кам'янець-Подільському, Київ­ському інститутах народної освіти. Викладачі й студенти залуча­лися до роботи краєзнавчих гуртків і товариств, що вносило в під­готовку майбутніх фахівців якісно новий елемент, розвивало на­вички колективної і дослідницької діяльності, поєднувало повсяк­денну академічну роботу студентів з освітою³.

Сформульовані в 20-ті роки принципи краєзнавчої роботи роз­виваються і творчо використовуються в сучасній вищій школі. Курс історичного краєзнавства (20 годин лекцій і 10 семінарських занять) було запроваджено на історичних факультетах педагогіч­них інститутів. Як спецкурс він викладається також у деяких уні­верситетах й інститутах культури. В РРФСР було вироблено про­граму курсу «Історичне краєзнавство», випущено посібники для студентів педінститутів.

Оскільки на Україні не було відповідних програм і посібників, то в 1972 р. було перевидано українською мовою програму курсу «Історичне краєзнавство» для педагогічних інститутів РРФСР.

Введення курсу «Історичне краєзнавство» мало велике значен­ня для систематичної краєзнавчої підготовки студентів- Тут поміт­не місце відводиться ознайомленню студентів з ленінськими поло­женнями про значення історії краю- Вичленовується місце історич­ного краєзнавства в системі дисциплін. Програма спрямовує на ознайомлення з розвитком історичного краєзнавства в країні, по­чинаючи з XVIII ст., причому головна увага приділяється радян­ському часові, дається поняття про основні групи джерел для ви­вчення місцевої історії, принципи діяльності музеїв, методи нала­годження історико-краєзнавчої роботи в школі. На жаль, програма не передбачає вивчення фактичного матеріалу, як і форм навчаль­ної роботи з історії рідного краю, недостатньо орієнтує майбутньо­го вчителя на практичне використання краєзнавчого матеріалу в школі. У плані практичних занять не передбачено екскурсії до міс­цевих музеїв та архівів, так само як і підготовку майбутніх учите­лів до проведення екскурсій, туристських походів з учнями. Кіль­кість годин для практичних і семінарських занять явно недостатня. Окремі положення — про усну народну творчість, етнографічні ма­теріали— в програмі та посібниках не зазначені. Не розкривають­ся особливості краєзнавства на Україні, не показана діяльність Товариства охорони пам'яток історії та культури.

Ряд недоліків мають і посібники з історичного краєзнавства — як у структурі, так і в змісті. Зокрема, «Историческое краеведение» за редакцією М. П. Мілонова (М., 1969) перенасичене фактичним матеріалом, недостатня увага приділена підготовці майбутнього педагога. Це було частково враховано авторами «Исторического краеведения» за редакцією Г. М. Матюшина (1-е вид. — М.,1975; останнє— 1987), яке позбавлене другорядних фактів, майже вдві­чі менше за обсягом; натомість розширено розділ про форми і ме­тоди історико-краєзнавчої роботи в школі; проте окремі питання щодо музейної справи, пам'яток фольклору висвітлено недостат­ньо. Викладачі та студенти користуються також посібниками для вчителів «Методика историко-краеведческой работьі в школе» за редакцією М. С. Борисова (М., 1982), «Роль історико-культурної спадщини в комуністичному вихованні учнів» за редакцією Ф. П. Шевченка (К., 1983) та ін.

Зазначимо, що місцевий матеріал досить широко використо­вується у процесі викладання суспільних та історичних дисциплін,

98

насамперед історії КПРС, історії СРСР, історії УРСР, археології, допоміжних історичних дисциплін. На відповідних кафедрах, як правило, створені своєрідні «банки» історико-краєзнавчої інформа­ції, опрацьовується краєзнавча бібліографія, а методичний «інстру­ментарій» систематично вдосконалюється через вивчення і запро­вадження передового педагогічного досвіду⁴. Якщо використання краєзнавчого матеріалу на лекціях має здебільшого підпорядкова­не значення і фрагментарний, ілюстративний характер, то на семі­нарах він часом висувається на перший план. Зокрема, значна час­тина студентських рефератів будується на місцевому матеріалі⁵.

Зрозуміло, курсом історичного краєзнавства краєзнавча робота в вузах не вичерпується. На його основі розгортається і поглиб­люється навчальна і пізнавальна робота, форми якої різноманітні. Так, значна увага вивченню рідного краю, виробленню у студентів навичок його організації приділяється в Полтавському педагогіч­ному інституті, особливо інтенсивно на історичному факультеті. На першому курсі читаються лекції за програмою з історичного крає­знавства. Навичок роботи над документами, музейними експоната­ми студенти набувають під час практичних занять в обласному державному архіві та краєзнавчому і меморіальному музеях.

Більш грунтовно студенти цього вузу знайомляться з прийома­ми роботи з документами на другому курсі, де читаються спецкур­си «Історія Полтавщини» та «Методика використання матеріалів з історії Полтавщини на уроках історії в школі». Крім того, окремі краєзнавчі теми викладаються в інших курсах. Наприклад, до кур­су історії СРСР включено тему: «Революція 1905—1907 рр. на Полтавщині». Студенти вивчають праці В. І. Леніна, його соратни­ків, діяльність яких пов'язана з Полтавщиною. Ведеться пошук до­кументів і матеріалів з історії краю в архівах, бібліотеках, під час екскурсій, туристських походів. Скажімо, готуючись до 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, студен­ти опрацювали понад 1,5 тис. справ в обласному архіві й вигото­вили фотокопії документів про героїчну боротьбу полтавчан з во­рогом, зібрали спогади учасників Великої Вітчизняної війни, ко­лишніх викладачів, випускників вузу. Студенти вивчають матеріа­ли про сучасне життя області, міста, інституту, використовують зібраний матеріал у курсових і дипломних роботах, у виступах на наукових конференціях.

Історико-краєзнавча робота є одним з елементів у навчально-виховному процесі в Сумському педагогічному інституті. Організа­ційним осередком студентів-краєзнавців є гурток, який складаєть­ся з проблемних груп. Ведуться дослідження революційного руху в країні, бойових традицій, трудового новаторства. Велика увага приділяється вивченню участі земляків у Великій Вітчизняній вій­ні. Створено музей бойової і трудової слави. Пізнавальна функція краєзнавства реалізується у вивченні навчальних дисциплін, на лекціях, семінарських заняттях, в курсі історичного краєзнавства.

Плідна пошукова і науково-краєзнавча робота ведеться в Ми­колаївському педагогічному інституті. Тут на історичному факуль-

теті працює школа екскурсоводів-краєзнавців. її слухачі набувають знань з історії Миколаївщини, оволодівають методикою проведен­ня екскурсій. В складі інститутського пошукового загону «Проме-тей» студенти знайомляться з історією рідного краю. Вивчаються, зокрема, яскраві сторінки історії Баштанської республіки. Спе­ціальна група студентів здійснює шефство над народним музеєм бойової слави моряків десанту Ольшанського.

Заслуговує на увагу досвід Кам'янець-Подільського педагогіч­ного інституту щодо використання краєзнавчого матеріалу при ви­вченні різних суспільних дисциплін, наприклад курсу історії КПРС. Розгляд подій в країні всебічно пов'язується з висвітлен­ням розвитку краю. Викладачами зібрано матеріал з історії облас­ної партійної організації, розроблена методика його застосування. Лекції насичуються даними про партійну роботу на Хмельниччині. Так, висвітлюючи створення ленінської «Іскри», лектор розповідає про транспортування газети через Теофіполь і Кам'янець, інші на­селені пункти прикордонного тоді району, діяльність соціал-демо-кратичних груп у краї. Класова боротьба, встановлення Радянської влади, громадянська війна, соціалістичне будівництво, боротьба з фашистськими окупантами — ось далеко не повний перелік про­блем лекційного курсу, при вивченні яких використовується місце­вий матеріал. У курсі історії СРСР і УРСР при вивченні історії соціалістичної реконструкції висвітлюється комплекс заходів по розгортанню нового будівництва та технічній реконструкції старих підприємств у Шепетівському, Кам'янецькому округах, розпові­дається про зростання трудового ентузіазму, мобілізацію коштів. На місцевому матеріалі показується і соціалістичне перетворення сільського господарства Поділля, говориться про створення перших МТС, називаються імена заспівувачів колгоспного руху.

Досвід вузів республіки свідчить: якщо обмежитись викори­станням місцевого матеріалу в загальних курсах або навіть курсом історичного краєзнавства, студенти неминуче матимуть лише урив­часті знання з історії регіону. На наш погляд, назріла необхідність читання спецкурсу або проведення спецсемінару у вузах. Це за­початковано вже у Чернігівському педінституті, де студентів озброюють систематизованими знаннями з історії краю від найдав­ніших часів до наших днів, готують їх до проведення передбаченої шкільною програмою з історії СРСР краєзнавчої роботи ⁶.

Останніми роками пожвавлюється краєзнавча робота в універ­ситетах, насамперед на історичних факультетах, що нині готують для шкіл республіки понад чверть вчителів історії. Проте в універ­ситетах (за винятком Ужгородського) не читається курс історич­ного краєзнавства і студенти одержують знання з цього предмета при вивченні суспільних та історичних дисциплін, на спецкурсах та спецсемінарах, при проходженні практики тощо. Так, на історич­ному факультеті Київського університету запроваджено спецкурс «Краєзнавство» для студентів, які спеціалізуються по кафедрі археології та музеєзнавства. Студенти вивчають історію, теорію

100

101

й методику краєзнавчої роботи. їх з першого курсу залучають до роботи наукових гуртків даного профілю.

У Донецькому університеті знання з історії краю студенти здо­бувають при вивченні відповідних тем курсів історії УРСР, СРСР і спецкурсів. Взяти хоча б тему курсу історії УРСР «Заселення Північного Причорномор'я і Приазов'я» або «Розвиток капіталіз­му на Україні», де йдеться про індустріальний розвиток Донецько­го басейну. Тема «Грудневе збройне повстання» знайомить із по­діями в Ясинуватій, Авдіївці, Горлівці. Певну підготовку історико-краєзнавчого плану набувають студенти при вивченні спецкурсів і спецсемінарів: «Історія Донеччини», «Джерела історії Донеччини», «Методика організації краєзнавчої роботи в школі» та інших, які ведуться на історичному факультеті. В Донецькому університеті краєзнавча робота не обмежується історичним факультетом. В аспекті літературного краєзнавства розгортається вона на філо­логічному факультеті. А для студентів романо-германської філоло­гії читається спецкурс «Історичне краєзнавство в школі».

Місцевий матеріал вводиться при проходженні історичних дис­циплін у Сімферопольському університеті. Адже Крим має багату історію, велику кількість пам'яток. Певні теми курсів доповнюють­ся та ілюструються даними з історії та економіки, культури Криму. В першу чергу це стосується тем, присвячених соціально-економіч­ному розвиткові країни, класовій боротьбі на різних етапах, вста­новленню Радянської влади, громадянській війні, соціалістичному будівництву, Великій Вітчизняній війні. Краєзнавчий матеріал у лекційних курсах робить виклад більш конкретним, доступним, посилює інтерес до вивчення вітчизняної історії, дисциплін суспіль­ного циклу. Краєзнавчі матеріали використовуються і при прове­денні семінарських занять з історії СРСР, до яких входять і питан­ня краєзнавчого змісту. До списку літератури включено відповідні праці краєзнавчого характеру. Викладачі університету розробили і викладають на історичному факультеті спецкурси: «Середньо­вічна Таврика», «Революційний рух на Чорноморському флоті (1895—1918 рр.)», «Крим у роки Великої Вітчизняної війни», «Со­ціально-економічний розвиток Криму в період соціалізму»; прово­дяться спецсемінари: «Методика краєзнавчої роботи в школі», «Основні проблеми соціально-економічного розвитку Криму (друга половина XVIII — початок XX ст.)», «Кримська війна 1853— 1856 рр.», «Джерела до історії кримського періоду життя і діяльно­сті видатних представників вітчизняної історії, науки і культури».

У Харківському університеті, де викладається спецкурс «Осно­ви краєзнавства», набула поширення практика залучення студентів до написання курсових і дипломних робіт на місцевому матеріалі: «Музейне будівництво в Харкові за роки Радянської влади», «Діяльність Харківського історико-філологічного товариства по збереженню і пропаганді пам'яток історії і культури», «Походжен­ня назв вулиць і площ Харкова» тощо.

Краєзнавчий матеріал при читанні лекцій та проведенні семі­нарських занять використовується в Ужгородському університеті.

Читається спецкурс «Розвиток і зміцнення дружби народів — тор­жество ленінської національної політики», окрема тема якого «Радянське Закарпаття в дружній сім'ї радянських народів-бра-тів» побудована на місцевому матеріалі. Тут, перш за все, ви­вчається визволення Закарпаття Радянською Армією у жовтні 1944 р., розглядається Карпатсько-Ужгородська та інші воєнні опе­рації, показується героїзм радянських воїнів, розповідається про підпільну та партизанську боротьбу на території краю. Висвіт­люється також хід соціалістичних перетворень, наводяться кон­кретні показники, розповідається про передовиків виробництва, працівників освіти, культури, науки, літератури, мистецтва області. Краєзнавчий матеріал широко вводиться в курс історії СРСР, в якому передбачено, зокрема, такі питання: «Закарпаття — слов'янська земля», «Приналежність Закарпаття до Київської Ру­сі», «Виникнення міст на Закарпатті», «Закарпаття в складі Га-лицько-Волинського князівства», «Участь закарпатців у Визволь­ній війні», «Економічні зв'язки Закарпаття з Росією та Україною в XVIII ст.» та ін.

Отже, в ряді університетів республіки склалися різноманітні форми краєзнавчої роботи. І все ж єдиної її системи тут нема. Не в усіх університетах навчальним планом передбачено вивчення курсу «Історичне краєзнавство». Негативно впливає відсутність програми і підручників з історичного краєзнавства для університе­тів. Лише з окремих спецкурсів університетами підготовлені мето­дичні посібники. Наприклад, у Донецькому університеті: «Донець­ка область у другій половині XIX — на початку XX ст.» (для вчи­телів і студентів), програма спецсемінару «Історичне краєзнав­ство», два методичних посібники для студентів-практикантів. Цьо­го, звичайно, замало.

Важливою формою залучення студентів до краєзнавства як в педінститутах, так і в університетах є проходження практики. Вже археологічна практика після першого курсу навчання надає можливість оволодіти певними навичками проведення археологіч­них розвідок, збирання та опрацювання матеріалу. Зібраний ма­теріал поповнює вузівський музей археології чи передається до інших краєзнавчих музеїв, а одержані знання і набуті під час практики навички застосовують як у навчальній роботі, зокрема при вивченні курсу «Археологія СРСР», так і у вчительській діяль­ності, наприклад при проведенні уроків по темі «Наш край», при організації позакласної роботи з історичного краєзнавства. Архео­логічна практика та набуті під час неї знання значно збагачують матеріал при викладанні, зокрема, історії в 5—7 класах по темах: «Трипільська культура», «Античні міста Північного Причорно­мор'я», «Скіфи», «Урарту», «Східні слов'яни», «Стародавня Русь» та ін.

В окремих вузах, зокрема Ужгородському університеті, прово­диться поряд з археологічною і етнографічна практика, під час якої студенти вивчають, збирають чи фіксують особливості жител, гос­подарських будівель, а також речей побуту, одягу тощо. На жаль,

102

103

така форма краєзнавчої роботи іншими вузами практикується рід­ко. Недостатня увага приділяється і збиранню фольклорних пам'я­ток. Цю роботу більше проводять на філологічних факультетах під час діалектологічної практики. Так, на філологічному факультеті Луцького педінституту здійснюється фольклорна і діалектологічна практика.

Вузи республіки подекуди практикують проведення занять в історичних, краєзнавчих музеях, архівах⁷. Студенти збирають до­кументи, речі, фотографії, здійснюють їх первісну обробку, а потім передають до вузівських чи краєзнавчих музеїв. Такі заняття на базі історико-краєзнавчого музею проходять у Полтавському пед­інституті по темах: «Великий Жовтень на Полтавщині», «Полтав­щина в роки громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції», «Полтавщина в роки соціалістичного будівництва». Увага крає­знавчій роботі приділяється і під час проходження педагогічної,, виробничої і навчальної практики- Завдання по ній включається до індивідуальних планів практикантів.

Для краєзнавчої підготовки студентів велике значення має їх участь в екскурсіях та турпоходах- У Сімферопольському універси­теті, зокрема, проводяться навчальні екскурсії по вивченню історії" СРСР. Для цього тут є багата база: обласний краєзнавчий музей, панорама героїчної оборони Севастополя, Керченський історико-археологічний музей, діорама на Сапун-горі, Бахчисарайський, Лі-вадійський, Алупкинський палаци-музеї, Судацька фортеця, Алуш-тинський музей С. М. Сергєєва-Ценського, Ялтинський будинок-музей А. П. Чехова та інші музейні установи. Ознайомлення з чис­ленними експонатами, що відображають різні події з історії Кри­му, сприяє поглибленню знань студентів з вітчизняної історії, уріз­номанітнює форми і методи краєзнавчої діяльності.

При проходженні теми «Кримська війна 1853—1856 рр» для студентів організовується автобусна екскурсія по пам'ятних місцях Криму. Напередодні поїздки читається проблемна лекція з цієї теми. Студентам пропонується вивчити матеріал, а також засвоїти маршрут екскурсії. Сама екскурсія починається з Сімферополя, що в час війни був центром по лікуванню та евакуації поранених, а також перевалочним пунктом на шляху до Севастополя. Робить­ся зупинка поблизу колишнього палацу Воронцова, в якому знахо­дився госпіталь, біля будинку, де працював М. І. Пирогов, біля квартири Л. М. Толстого. Зупинки використовуються для огляду експозицій та розповіді про події тих років. Продовжується ек­скурсія до місця першого зіткнення з армією союзників на висотах по березі р. Альми (сел. Вільно). Там збереглися пам'ятники, по­ставлені в ознаменування події. На кладовищах на північній окраї­ні Севастополя студенти знайомляться з пам'ятниками на могилах С. А. Хрульова, В. І. Тотлебена, М. Д. Горчакова. Потім огля­даються також місця Балаклаївської та Чорноріченської битв, Ма-лахів курган, пам'ятник В. А. Корнілову. Екскурсія завершується оглядом діорами «Штурм 6 червня 1856 року» на 4-му бастіоні. Така екскурсія сприяє поглибленню, конкретизації- знань.

Кафедрою історії СРСР і УРСР Ужгородського університету практикуються виїзні семінарські заняття-екскурсії, зокрема на тему «Музеї, замки, революційні місця Закарпаття» — дводенна автобусна поїздка за маршрутом: Ужгород — Мукачево— Берего­во— Виноградово — Хуст — Тячів— Великий Бичків — Рахів — Ясіня — Ужгород на тему «Підпільна і партизанська боротьба на Закарпатті в роки Великої Вітчизняної війни» — одноденна поїздка за маршрутом: Ужгород — Перечин — Туря — Ремети — Свалява — Довге — Чорний Потік — Мукачево — Ужгород. Сту­денти оглядають Мукачівський, Виноградівський, Хустський та ін­ші замки, музеї, розташовані в цих містах, пам'ятки архітектури Та історії, знайомляться з діяльністю партизанських з'єднань і за­гонів О. Тканка, В. Русина, Д. Усти, І. Прищепи, М. Перечинсько-го, ім. Ватутіна, ім. Суворова. Вони дізнаються про діяльність чер­воних слідопитів, оглядають шкільні краєзнавчі музеї, кімнати бо­йової та трудової слави. Відбуваються зустрічі з колишніми пар­тизанами, підпільниками, героями праці, передовиками виробницт­ва, вчителями. На порівнянні минулого і сучасного показано велич соціалістичних перетворень на Закарпатті. Особливо це прояв­ляється під час екскурсії до Закарпатського музею народної архі­тектури і побуту. Студенти роблять записи, які знадобляться їм як у навчанні, так і в майбутній педагогічній діяльності.

У позанавчальний час у вузах практикуються екскурсії по­рідному краю. Під час третього трудового семестру формуються спеціалізовані будівельні загони, передусім археологічного профі­лю, які досліджують місцеві старожитності. Студенти беруть актив­ну участь у походах по місцях революційної, бойової та трудової слави, в роботі пошукових загонів і експедицій, які вивчають, зо­крема, події Великої Вітчизняної війни ⁸.

Краєзнавчі підрозділи існують практично при всіх факультетах громадських професій. Так, у Миколаївському педінституті створе­но школу екскурсоводів-краєзнавців, в Івано-Франківському пед­інституті — групу краєзнавців у складі школи молодого лектора, в Чернівецькому університеті — школу краєзнавців. Викладачі і студенти вузів, учителі та учні-старшокласники, як правило, спільно працюють у краєзнавчих клубах⁹. Студентські клуби «Таврика» та «Краєзнавець» функціонують у Сімферопольському університеті.

Складовою частиною курсу, наміченого основними напрямами перебудови вищої школи, є посилення зв'язку навчальної роботи з науково-дослідницькою. І тут невичерпні можливості має історич­не краєзнавство. Передусім відзначимо широку розробку його проблем викладачами вузів. Активною була їх участь у підготовці «Історії міст і сіл Української РСР». Докладно про це розпові­дається в книзі П. Т. Тронька «Летопись дружбьі и братства» ^|0. Викладачі багатьох вузів взяли участь у створенні «Нарисів історії обласних партійних організацій», а також є авторами томів «Зво­ду пам'яток історії та культури Української РСР», які готуються у всіх областях республіки.

104

105

У вузах республіки ведеться робота по вивченню історії фабрик ї заводів, колгоспів і радгоспів- Зокрема, викладачі Запорізького університету підготували монографію по історії заводу «Запоріж-спецсталь». Науковці Миколаївського педінституту пишуть історію заводу «Дормашина», консультують працівників щодо комплекту­вання заводського музею. Історики, у тому числі студенти, Пол­тавського педагогічного інституту займаються вивченням колгоспів Полтавщини — «Червона Україна», ім. М. Горького, ім. Т. Г. Шев­ченка, ім. М. В. Гоголя ^п.

До науково-дослідницької роботи по історичному краєзнавству залучаються і студенти, насамперед ті, хто працює у проблемних групах або наукових гуртках, як у Полтавському, Сумському, Кам'янець-Подільському, Чернігівському педінститутах ^,2-

Поширеною формою залучення студентів до наукової діяльно­сті стало написання рефератів, робіт на конкурси з історії КПРС, ВЛКСМ, молодіжного руху. На історичних, філологічних факуль­тетах все більше курсових, дипломних робіт виконується на крає­знавчу тематику. Так, у Кам'янець-Подільському педінституті — по темах: «В. І. Ленін і Поділля», «Ленінська «Іскра» на Поділлі», «Партійні організації Поділля у боротьбі за встановлення Радян­ської влади»; у Луцькому: «Давня історія Луцька», «Боротьба трудящих Волині проти німецько-австрійських окупантів та геть-маніцини», «Комсомол на Волині — помічник партії в організації боротьби проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни». У Полтавському педінституті досліджується історія боротьби за владу Рад на Полтавщині, вивчаються соціаль­но-економічні процеси в краї. Спрямована і на місцеві проблеми тематика студентських робіт у Донецькому університеті. Тематика наукових рефератів для студентів факультету романо-германської філології до спецкурсу «Історичне краєзнавство в школі» складена по розділах: теорія краєзнавства («В. І- Ленін, КПРС про крає­знавство», «XXVII з'їзд КПРС про роль пам'яток у комуністично­му вихованні молоді», «Цілі й завдання історичного краєзнавства» та ін.); організація краєзнавчої роботи в школі («Позакласна ро­бота з історичного краєзнавства», «Організація і діяльність крає­знавчого музею в школі» тощо); теми по історії краю. В процесі підготовки реферату студент вивчає літературу, відбирає джерела, потім пише текст реферату, захищає роботу на одному з занять.

Вищого рівня узагальнень студенти досягають у курсових і в дипломних роботах на краєзнавчі теми: «Методика підготовки уроку на тему «Наш край», «Історико-краєзнавча робота в школі», з історії населених пунктів, промислових підприємств, колгоспів, радгоспів.

У Донецькому університеті, Ворошиловградському педагогічно­му інституті досліджується історія шахт, заводів. З використанням краєзнавчого матеріалу готується значна частина дипломних робіт студентів історичного факультету Сімферопольського, Харківсько­го, Запорізького, Київського та інших університетів. Іноді студент-

ські дослідження переростають у наукові статті, включаються до майбутніх дисертаційних робіт.

Одним з напрямів практичної допомоги вузів установам освіти, школам є їх діяльність у галузі розробки наукової методики з іс­торичного краєзнавства ¹³. Тільки за останні роки викладачі Івано-Франківського, Кам'янець-Подільського, Миколаївського педінсти­тутів видали ряд адресованих студентам і вчителям методичних розробок і рекомендацій з питань історичного краєзнавства ^и.

Частиною науково-організаційної діяльності вищих навчальних закладів у галузі історичного краєзнавства стало проведення на­укових та науково-методичних конференцій. Серед них слід від­значити республіканські наукові конференції з історичного крає­знавства ¹⁵.

Вузи республіки виступають організаторами регіональних (обласних) історико-краєзнавчих конференцій. Ряд подільських історико-краєзнавчих конференцій відбувся на базі Кам'янець-По­дільського інституту¹⁶. Обласні історико-краєзнавчі конференції проводять Івано-Франківський, Чернігівський педінститути. Конфе­ренція буковинознавців відбулася у Чернівецькому університеті, карпатознавців — в Ужгородському ¹⁷.

Колективи вузів — співорганізатори конференцій з нагоди 800-річчя Полтави, 200-річчя Сімферополя, 40-річчя возз'єднання Північної Буковини та ін. Як правило, наукові конференції прово­дяться і у зв'язку з ювілеями й самих вищих навчальних закла­дів ^І8.

На базі Чернігівського педінституту в 1983 р. було проведено міжвузівську студентську конференцію з історичного краєзнавства, у якій взяли участь студенти дев'яти вузів сусідніх областей УРСР, РРФСР, БРСР. Історико-краєзнавчий характер має значна части­на студентських наукових робіт, що надходять з вузів республіки на всесоюзні конкурси з суспільних та гуманітарних дисциплін ¹⁹.

Активну участь у вузівських конференціях беруть студенти Пол­тавського педінституту. Так, на конференціях 1984, 1985 рр. було заслухано виступи по темах: «В. І. Ленін і Полтавщина», «А. В. Лу-начарський і Полтавщина», «Перша російська революція на Пол­тавщині», «Комсомол Полтавщини за встановлення і зміцнення Радянської влади», «Перебудова народного господарства Полтав­щини на воєнний лад на початку Великої Вітчизняної війни» та ін.

Своєрідними осередками історико-краєзнавчої роботи стали створені у переважній більшості вузів республіки громадські музеї, передусім музеї історії вузів. Вони плідно працюють у Полтав­ському, Сумському, Ніжинському, Тернопільському педінститутах, Київському та Чернівецькому університетах, Сімферопольському сільськогосподарському, Донецькому політехнічному інститутах та ін²⁰. Великий вклад у комуністичне виховання студентської моло­ді вносять меморіальні музеї видатних діячів вітчизняної науки та культури, життя та діяльність яких були пов'язані з тим чи іншим вузом. До їх числа належать музеї А. С. Макаренка, В. О. Сухо-млинського, Ю. В. Кондратюка, М. В.Остроградського у Полтав-

ському, М. В. Гоголя —у Ніжинському, Я. О. Галана — у Терно­пільському педінститутах²¹. Вузівські музеї галузевого характеру (історії освіти при Івано-Франківському, спортивної слави при Чер­нігівському, археологічний при Ворошиловградському педінститу­тах та ін.) г² популяризують кращі традиції радянської вищой шко­ли. У ряді громадських музеїв спільно працюють викладачі, сту­денти, ветерани війни та праці. Матеріали цих музеїв знаходять застосування у навчальній та виховній роботі²³. Краєзнавча ро­бота розгортається у вузах різних профілів. В інститутах культури студенти знайомляться з загальними питаннями методики, органі­зації краєзнавчої роботи, з основними джерелами вивчення місце­вої історії, з історією краєзнавства в країні. Особлива увага приділяється розвитку історічного краєзнавства за Радянської вла­ди. Вони знайомляться також з діяльністю краєзнавчих музеїв. Перебуваючи на виробничій практиці, студенти вивчають крає­знавчу роботу бібліотек. Багато уваги приділяється ознайомленню з різними типами джерел — усних, писемних.

Студенти дізнаються про державні архіви, правила опра­цювання писемних пам'яток, правові норми охорони пам'яток істо­рії і культури, усвідомлюють роль етнографічних матеріалів для вивчення історії краю. В лекціях розкривається значення архітек­турних пам'яток. Студенти знайомляться з основними категоріями топоніміки. Складовою частиною спецкурсу в Київському інституті культури є історія Києва, а в Харківському, Львівському, Ровен-ському увага приділяється історії Харкова, Львова, Ровно- Набуті знання використовують при написанні рефератів на краєзнавчу тематику, курсових та дипломних робіт. Під час практики студен­ти читають лекції для населення з історії краю. Більш конкретно завдання і головні напрями краєзнавчої роботи бібліотек ви­вчаються в курсі цих вузів «Краєзнавча бібліографія».

На бібліотечному факультеті Київського інституту культури ви­кладався спеціальний курс «Історичне краєзнавство». З навчаль­ного 1985/86 р. він був замінений курсом «Історико-краєзнавча робота бібліотек УРСР», головна мета якого — озброїти майбутніх бібліотекарів знаннями та навичками з краєзнавчої діяльності.

У Кримському сільськогосподарському інституті прагнуть вво­дити місцевий матеріал органічно у навчально-виховний процес — у лекції з суспільних дисциплін, при вивченні аграрної політика тощо. Студенти залучаються до дослідження історії колгоспів, рад­госпів.

Сприяє краєзнавчій роботі діяльність первинних організацій То­вариства охорони пам'яток історії та культури. Вони ствооені у кожному вузі республіки. Так, у Донецькому університеті діє 12 факультетських організацій Товариства. Зокрема, на історично­му факультеті працюють близько 400 членів товариства. Ознайом­ленню з пам'ятками сприяє кінолекторій. Тут не обмежуються переглядом фільмів, а й створюють свої. На обласному конкурсі кінофільмів про пам'ятки факультетський кіноклуб «Спектр» зай­няв перше місце. Функціонує також народний університет «Пам'ят-

ки розповідають». Протягом двох років його слухачі — студенти факультету оволодівають програмою народного університету. Про рівень підготовки студентів з питань історичного краєзнавства мо­же свідчити хоча б такий факт: обласний краєзнавчий музей більш як наполовину укомплектований випускниками історичного факуль­тету. Працюють вони і в архівних установах, в організаціях То­вариства охорони пам'яток.

Якщо в краєзнавчій роботі в університетах простежується тен­денція готувати студентів до наукової роботи, то в педінститутах чіткіша орієнтація озброювати майбутніх учителів методикою ор­ганізації краєзнавчої роботи в школі.

На жаль, у вузах республіки ще не склалась цільна система діяльності в даному напрямі. Не розроблено програм з історичного краєзнавства, не видавалися й відповідні підручники чи посібники. Ряд важливих напрямів краєзнавства лишається поза увагою. Зокрема, знизилася увага до збирання етнографічного і фольклор­ного матеріалу. Відділ історико-краєзнавчих досліджень та секція координаційної ради «Історичне краєзнавство в УРСР» Іституту історії АН УРСР мають чітко координувати краєзнавчу роботу різних закладів і установ. Простежується нагальна потреба роз­роблення перспективного тематичного плану досліджень — для науковців, студентів, учителів.

Значущість краєзнавчої підготовки фахівця: учителя, агроно­ма, лікаря, інженера — посилюється великими завданнями, які по­ставила партія перед вищою школою на лютневому (1988 р.) Пле­нумі ЦК КПРС. Оновлення всіх сфер життя вимагає піднесення на новий якісний рівень навчання і виховання молоді у вузах, під­вищення їх ролі у підготовці висококваліфікованих спеціалістів, які в той самий час повинні бути носіями революційних традицій, відстоювати і проводити в життя політику партії. Особливе місце у розв'язанні цих завдань вищою школою відводиться вивченню історії. Як зазначалось на Пленумі: «Питання в тому, щоб написа­ти правдиву і повну історію, яка була б історією життя і боротьби народу. Це основне питання марксистсько-ленінської методології історичних досліджень» ²⁴.

На наш погляд, І Всесоюзна конференція з історичного крає­знавства, що відбулася у жовтні 1987 р. в м. Полтаві, у своїх рекомендаціях вірно вказала шляхи подальшого розвитку історич­ного краєзнавства у вузах. Йдеться про необхідність розробки про­грам і підручників з цієї дисципліни з урахуванням профілю на­вчальних закладів. Доцільно запровадити систематичний _ курс «Історичне краєзнавство» в усіх університетах, педагогічних інсти­тутах, інститутах культури та ін.

При підготовці істориків-краєзнавців слід посилити увагу до оволодіння ними методикою краєзнавчих досліджень, досвідом ор­ганізації музеїв і музейних кімнат, навиками роботи з краєзнав­чими джерелами. Необхідно розширити видання історико-краєзнав-чої літератури по великих регіонах республіки; зорієнтувати ши­року громадськість на посилення уваги до вивчення історичних

108

109

пам'яток, етнографічного і фольклорного матеріалу; рекомендува­ти вузам, особливо у яких є історичні факультети, створити музеї: історії вузу, бойової, трудової слави, археологічні, етнографічні, літературно-краєзнавчі; активніше залучати студентів до наукової роботи з історічного краєзнавства, що сприятиме поєднанню на­вчання з наукою та життям. Назріла потреба у створенні при кафедрах вітчизняної історії, які найбільш активно працюють в га­лузі історичного краєзнавства, проблемних лабораторій. Необхідно й надалі практикувати проведення за участю вищих навчальних закладів республіканських і регіональних (обласних) наукових історико-краєзнавчих конференцій, у тому числі студентських. Слід активніше здійснювати міждисциплінарний підхід до проблем крає­знавства, розробки комплексних тем за участю істориків, філоло­гів, природознавців. Реалізація цих завдань сприятиме дальшій активізації краєзнавчої роботи, дозволить підняти її науково-мето­дичний рівень, збільшити вклад вищої школи у розвиток історично­го краєзнавства, піднесення навчально-виховної роботи у вузі на рівень завдань, поставлених перед вищою школою XXVII з'їздом КПРС та лютневим (1988 р.) Пленумом 1ДК КПРС про перебудову середньої та вищої школи.