Ііі. Журналістські тексти:

1. Барри Э. Комедия про шпиона многих русских покоробила // Время – 2008. – 24 сентября.

2. Владимир Познер: «Я не понимаю, что такое оппозиционный журналист» / по материалам «МК» // Время. – 2012. – 20 сентября.

3. Генкин А. «Доза» обходится дорого сначала наркоману, а потом – обществу // Время. – 2012. – 13 ноября.

4. Медведь С. Украинцам запрещают дымить в ресторанах // Комсомольская правда. –– 2011. –– 12 декабря.

5. Наумов Б. Правильно ли мы учим детей в школе? // Время. – 2012. – 5 декабря.

6. Спасская Н. Новое поколение выбирает «Pepsi» … для раскручивания болтов // Время. – 2013. – 26 февраля.

7. Спасская Н. Сергей Бобрусь: о «Времени» и о себе. // Время. – 2013. – 5 февраля.

8. Сыч В. 10 шагов навстречу здравому смыслу // Корреспондент. – 2013. – № 7 (546). – 22 февраля.

9. Я. Тарасенко Есть ли фигурное катание в нашей стране? // Время. – 2013. – 28 февраля.

10. Тарасенко Я. Правильное питание и питьевой режим – залог отличного самочувствия осенью // Время. – 2012. – 5 октября.

1. Списки літератури слід подати за новими правилами, які діють в Україні п’ять років і за якими ми вимагаємо оформляти бібліографії від студентів. Я не розумію, чому тут два списки літератури, на с. 12–13, набраний петитом, і на с. 18–20, набраний звичайним шрифтом. Нормою є один список літератури, оформлений за правилами бібліографічного опису.

Я не розумію призначення тексту, яким відкривається методичка. Узагалі, я розчинився в певному хаосі. Якщо розділ називається «Аналіз тестів», то в ньому й повинно бути розміщено аналіз текстів, але тут розміщується теоретичний розділ про фікціональність реклами. Як це? Цей розділ повинен бути віднесений до інших теоретичних розділів, а під заголовком «Аналіз текстів» має міститися розгляд текстів. Можливо дати кілка текстів із дотриманням стандарту «об’єктивності», бо в студентів складеться враження, що стандарти дотримуються рідно, а порушуються часто, оскільки приклади на користь порушень переважають один до чотирьох.

У есе, яке мені подала Даша Фурсова з аналізом «Вестника М ГУ», вона розглянула передову статтю до номера Я. М. Засурського, де він говорить російським журналістам відкритим текстом: «Якщо будете брехати, то ви станете не потрібні суспільству, вас замінить громадянська журналістика». Це він говорить у статті, яка присвячена висвітленню в ЗМІ російських і французьких виборів президентів.

Я думаю, що ми, як журналістикознавці не повинні кивати на рекламу як на порушення журналістських стандартів, бо реклама –– це не журналістика, а відтак у неї свої стандарти, які передбачають неповному, неточність, відсутність збалансованості й неупередженості. Для показу дії механізму цих порушень можна використати рекламні тексти, але про це треба виразно сказати: реклама не є журналістикою, ми беремо з неї приклади з ілюстративною метою, бо вона демонструє взірці маніпулятивного дискурсу. Але краще, коли такі приклади взяті з журналістики, де їх вистачає. Навіщо обминати термін «піарналістика», він тут доречний. Я можу принести збірник із статтею на цю тему О. П. Короченського.

Я зараз не бачу завершеності цього тексту, його внутрішньої логіки (виправданості двох списків літератури, вставки теоретичного тексту про рекламу в розділ під назвою «Аналіз текстів»). Я вважаю, що цей текст потребує доопрацювання й розгортання тої думки, що він частина якогось більшого курсу чи якоїсь іншої вмотивованості потреби в такій методичній праці. Треба визначитися й із жанром: це програма курсу, методичні матеріали, плани лекцій (тоді яких –– назви, –– з якої навчальної дисципліни) та ін.

Усі методичні матеріали розпочинаються з «Пояснювальної записки», складеною за відповідною формулою. Відсутність такої частини істотно впливає на сприйняття всього матеріалу.