2.4. Сучасні практики формування та дослідження престижу та іміджу соціальної роботи у світі та Україні

Проблема престижності соціальної роботи як професії, її імідж в очах широкої громадськості є об'єктом дослідження науковців у США, Великобританії, Канаді, Німеччині, Словаччині та ін. Безумовно, це пов'язано з реалізацією ефективної соціальної політики, основні напрями якої безпосередньо мають відношення до діяльності фахівців із соціальної роботи. Робота членів даного професійного співтовариства практично в різних країнах земної кулі часто залишається непоміченою більшою частиною населення, так як безпосередньо зачіпає інтереси соціально депривованих соціальних груп. Але не можна і применшувати всю складність і значимість цієї професії в цілому для соціального спокою, що актуалізує емпіричні дослідження в даному напрямку.

Імідж соціальної роботи вивчається на мікро - та макрорівнях соціальної взаємодії. З одного боку, досліджуються уявлення про професії серед різних цільових аудиторій або соціальних груп громадськості, клієнтів, потенційних працівників – студентів факультетів соціальної роботи, членів професійного співтовариства, з іншого боку, імідж професії вивчається в контексті соціально-економічних, історичних і культурних умов, в яких відбувається професіоналізація соціальної роботи.

Часто результати досліджень соціологів використовуються в діяльності державних служб. Наприклад, у 2001 р. Міністерств охорони здоров'я Великобританії почало активну інформаційну роботу з метою підтримати рекрутингову компанію по набору персоналу у сферу соціальної роботи. Більшою мірою це було необхідно у зв'язку з висновками соціологів, які в процесі дослідницької практики встановили, що широка громадськість досить негативно сприймає діяльність в сфері соціальної роботи. Було проведено дослідження за допомогою методики контент-аналіз, що дозволило проаналізувати пресу Великобританії – з точки зору репрезентації соціальної роботи і формованого образу соціального працівника як спеціаліста. Згідно з отриманими даними з 2000 статей позитивний контекст мали лише 30 історій, пов'язаних із соціальною роботою, як професійною сферою діяльності. На підставі проведеного дослідження був зроблений висновок, що засоби масової інформації збіднюють образ цієї професії, завдають їй шкоду, привласнюючи іміджу фахівця негативні оцінки.

У Великобританії соціальна робота в масовій свідомості населення сприймається як погано оплачувана професійна діяльність, пов'язана з проблемними сім'ями і важкими підлітками. Крім того, основний акцент в уявленнях населення при побудові негативного образу даної професії робився на помилках фахівців, які мають місце в реальній практиці. Як доказ правомірності своїх тверджень жителі Великобританії вказували на інформацію з телевізійних новин та преси. Безумовно випадки вилучення дітей з сімей з втручанням соціальних працівників зафіксовані в новій історії Великобританії, але в більшій мірі ці поодинокі випадки пам'ятає більшість населення із-за підвищеної уваги до них з боку мас-медіа. Оскільки практика соціальної роботи в Англії вже сформована, то і в засобах масової інформації сформувалися певні медіа-шаблони або кадри, наприклад, всі ті ж випадки несправедливого вилучення фахівцями соціальної роботи дітей з рідних сімей. Фіксуються саме ті ситуації, які викликали у свій час громадський резонанс і за висновком англійських соціологів повсюдно експлуатуються журналістами. Ситуація, що склалася, призводить до того, що формуються негативні стереотипи сприйняття професії «соціальна робота». Внаслідок чого сучасна молодь не бачить перспективного кар'єрного розвитку в цій професійній сфері діяльності [154, c. 61–84].

У практиці взаємодії кінопродюсерів та органів державної влади виявлені приклади, коли політичні ініціативи або державні програми, повинні були знайти своє відображення в популярних мелодрамах, коли чиновники спеціально зверталися до кінодіячів з проханням підтримати урядові компанії, наприклад, сформувати певний позитивний образ ВІЛ-інфікованих, вчителів і т. д. В даному розрізі мова йде про амбівалентності досліджуваної проблеми, коли в процесі вирішення соціально значущих питань можна втратити довіру телеглядачів. Однак, сприйняття інформації аудиторією через телесеріали, істотно відрізняється від новинних передач і документальних фільмів тим, що на поточний момент реалістична картинка, яка вибудовується на екрані, наповнена емоціями і часто стає предметом додаткових дискусій серед населення і створені в кіно образи, продовжують своє життя в реальному світі, в процесі активного обговорення людьми [155, c. 133-142].

Дослідники виявили профіль телевізійного образу соціального працівника і порівняли його з реальними соціально-демографічними характеристиками професійної групи. Наприклад, було встановлено, що в телевізійних серіалах соціальними працівниками представлені білі чоловіки, тоді як у реальній практиці, в соціальних службах Великобританії працюють переважно жінки (80 %), що ж до етнічної належності, то насправді у сфері соціальної роботи 9 % фахівців африканського походження. Телевізійний образ соціального працівника дозволяв представляти професіонала як досить модно одягнену людину, що істотно протиставлялося образу клієнта, який потребує допомоги. Крім того, згідно виділеної специфіки діяльності, основні художні сюжети присвячені вирішенню проблем дітей та підлітків. Ця тенденція відповідає домінуванню даної тематики та традиційних новинних мас-медіа, що в комплексі суттєво впливає на спотворення професійного поля діяльності професіоналів, звужуючи багатоплановість напрямків соціальної роботи. У роботі використовувався контент-аналіз, який дозволив не тільки чітко виділити характеристики образу соціального працівника, але і проаналізувати соціокультурний та ситуаційний контекст, в якому цей образ формувався. Цікаво відзначити, що сюжетна лінія більшою мірою свідчить про те, що соціальні працівники не представлені на екрані як фахівці, що працюють в тандемі з фахівцями інших професій: медиками, юристами, вчителями. Це призводить до своєрідної ізоляції професії як на екрані, так і в житті, до асоціації цієї діяльності з життєво неприємними ситуаціями, такими як важкі захворювання, втрата близьких, розлучення і т. д. Крім того, поява на екрані спеціалістів по соціальній роботі пов'язана з вирішенням якихось конкретних завдань у сюжетній лінії телесеріалу, коли ж проблема вирішується, представники цієї професії йдуть з екрану. В результаті, в образі залишається уявлення лише про функціональність цих професіоналів, залишаються поза увагою характеристики внутрішніх переживань соціальних працівників, пов'язаних з емоційними переживаннями і наслідками роботи з психологічно важкими життєвими ситуаціями клієнтів.

Професійна роль спеціаліста, по відношенню до клієнтів, показана як пасивне посередництво між професіоналами та клієнтами. На екрані турботливий образ фахівця, який підтримує у важкій ситуації своїх клієнтів, безпосередньо пов'язаний з бюрократичним змістом діяльності, з оформленням документів, виконанням ряду процедур. Іншими словами, протиставляється емоційна сторона професії і бюрократизація діяльності, контрастує емоційність і раціональність, система протистоїть інтересам окремої особистості [156, c. 312-325].

У США сфера соціальної роботи вивчається через аналіз художніх і документальних кінострічок різного періоду. Наприклад, дослідники розглядали образи соціальних працівників, які створювалися в кінофільмах ще до Другої світової війни. У стратегії якісного аналізу добре проглядалися архетипи (негативний і позитивний) жінок соціальних працівників. Характер і зміст створюваних образів залежали від політичної ідеології, від ставлення до жінки в культурно-історичний період, ніж від реальних знань про професію. У цьому зв'язку, в цілому ряді досліджень встановлено, що негативний образ промальовувався в американському кіномистецтві в 1940-1950 рр. В 1960-ті рр. він став більш плавним, так як експлуатувався в боротьбі проти расизму. У 1990-ті рр. соціологи встановили, що 86 % сюжетів, які репрезентують в американських ЗМІ соціальну роботу, були позитивними. У 2002-2004 рр. була проведена ціла серія соціологічних досліджень американських фільмів, на предмет вивчення іміджу працівників соціальної сфери. Зокрема, дослідники встановили, що згідно репрезентації ЗМІ, соціальні працівники в Америці, були представлені як європейці з середнім рівнем доходу. Вони працюють, як правило, в сфері захисту інтересів дітей та часто проявляють свою некомпетентність. Більшою мірою вчених цікавив аналіз вигаданих ситуацій, які далекі від реальної професійної практики сфери соціальної роботи, але можуть суттєво впливати на формування в суспільстві уявлень про професійне співтовариство, про цілі професійної діяльності та її результативності. Вище описані дослідження репрезентації професії, в засобах масової інформації, можливо і доцільно проводити у соціально-культурних умовах, коли професія вже має певні традиції, існує в суспільстві досить тривалий час і інституційно закріплена [157, c. 11–13].

Крім цього, формування професійного іміджу в інформаційному просторі відбувається по різних каналах, відповідно увагу вчених привертають інші аспекти цього процесу. Наприклад, у Німеччині вивчалися форми і методи інформаційної роботи працівників соціальних служб з різними цільовими аудиторіями. Крім класифікації технологічних аспектів, тобто аналізу вибору форми публікацій (інформаційні бюлетені, флаєри, постери, річні звіти, інтернет-сайти і безпосередні контакти), У. Штрауб [159, c. 82] оцінив і зміст інформаційного контенту друкованих видань. Він вивчив друковані видання, в яких зустрічалися замітки, витяги із звітів про соціальну роботу з дітьми та молоддю у Німеччині (100 статей, що вийшли в 2002 р.). Дослідник виділив ряд істотних проблем, які серйозно впливають на формування невизначеного, розмитого іміджу соціальної роботи як професії в Німеччині. Він зміг відстежити розрізненість матеріалів, які не відбивають різноманіття підходів та напрямів роботи, наочно продемонструвати, що нудний непрофесійний підхід до надання даних в газетах сприяє формуванню уявлень про професію соціальна робота як про рутинну, безсистемну діяльність. Емпіричним шляхом, в ході соціологічного опитування, було виявлено спочатку упереджене ставлення до ЗМІ з боку членів професійного співтовариства, несистемне використання фахівцями можливостей піару в професійній діяльності [158].

Проблема довіри населення до соціальної роботи як соціального інституту, багато в чому перетинається з проблемою довіри громадян соціальним працівникам як професіоналам, здатним надавати допомогу своїм клієнтам на високому професійному рівні. В даному контексті професійний імідж соціальної роботи розглядається, як правило, в таких країнах, як Іспанія, де ця професія отримала загальновизнаний статус набагато пізніше, ніж в інших європейських державах. Дослідники підкреслюють, що характер соціальних професій, таких як соціальний працівник і соціальний педагог, багато в чому пов'язаний з постійною взаємодією фахівців і представників маргінальних груп. «Суть соціальної роботи до кінця зможе зрозуміти лише той, хто був у ситуації соціального виключення». Цей очевидний факт сприяє закриттю професійної діяльності, її культурної ізоляції. Однак в умовах кризи, ідеології «держави загального добробуту», ризикують опинитися в ситуації соціального виключення все більше число людей, коли без довіри до професії «соціальна робота», неможливо буде обійтися. При цьому, в реальності, про соціальну роботу як про професію, сьогодні багато хто навіть не має уявлення [160, c. 70].

В різних країнах соціальна робота як професія має різну історію. У США, Канаді та деяких європейських країнах професія налічує понад 100 років. У Скандинавії та деяких країнах колишнього соціалістичного строю, більше 50 років. Незважаючи на різницю в історії становлення, можна стверджувати, що чітко простежується залежність сприйняття професії, довіри населення різних країн до соціальної роботи від соціальної політики держави по відношенню до своїх громадян [170, c. 201-211].

У. Штрауб також зазначає, що проблема сучасного стану професії соціальна робота полягає у відсутності орієнтації на майбутнє, де в умовах економічних катаклізмів з'являється необхідність реструктурування соціальної роботи, що супроводжується скороченням фінансування, при якій не можна не демонструвати широкій громадськості результати ефективної діяльності, щоб підтримувати певний рівень довіри до професії і зберігати її репутаційні активи [159, c. 78].

Аналізуючи поточний стан справ у Європі, сьогодні можна говорити про те, що економічна криза спричинила і кризу соціальних професій.

На порядок денний виходить професійна активність членів професійного співтовариства, розвиток соціальних працівників як професійної групи, сильного професійного співтовариства, здатного захищати свою значимість, розвивати сферу професійної діяльності у відповідності з вимогами часу. Соціальна робота змінюється разом з трансформаціями самого суспільства, а сприйняття цієї професії залежить від її змісту та результативності [171, c. 595–606]. [172, c. 72].

У 1999-2000 рр., вивчаючи громадську думку, хорватські соціологи встановили, що рівень знань населення про зміст діяльності соціальних працівників був досить високим, і в цілому люди позитивно ставилися до того, що робили і роблять ці фахівці. У 2006 р. було проведено дослідження серед студентів, які отримують освіту за спеціальністю соціальна робота в Хорватії і Словенії (опитано 340 студентів двох країн). Соціологи розглянули образ професії, який формується в співтоваристві потенційних професіоналів двох новостворених країн (Хорватія і Словенія) з позиції прив'язки виявлених результатів до специфіки соціально-політичного курсу розвитку. Використовувалася методика опитування, де замірялися 96 прикметників, які характеризують різні аспекти ставлення респондентів до соціальної роботи, до її змісту. На першому місці за значенням з усіх аналізованих факторів серед студентів обох країн виявився «захист прав клієнта», на другому – характеристика «невдячна робота». По схожості відповідей думки двох груп студентів збіглися і були віднесені до 3-го рангу щодо визначення «цінності професії для суспільства» [173, c. 519-529].

Автори виділили ряд істотних відмінностей по відношенню до професії, які пояснювалися різницею політичних курсів цих країн. У Словенії соціальна робота розвивається в більшій мірі через державні інститути, що дає майбутнім соціальним працівникам більше впевненості в матеріальній забезпечуваності майбутнього поля діяльності і стабільності професійної групи. Але політичні настрої Словенії завжди відрізнялися і виділяються сьогодні публічною критикою. Саме в цьому регіоні жителі першими почали критикувати соціалістичний лад. Після розпаду Югославії в Словенії почалася активна демократизація, тоді як Хорватія взяла курс на консервативний націоналістичний режим. Саме тому, на думку дослідників, словенські студенти більш критично налаштовані до професії і наголошують, що соціальна робота пов'язана з адміністративними практиками, з великою кількістю непотрібних процесуальних дій, а також набагато частіше погоджувалися з характеристикою «марна справа». При цьому сьогодні хорватські студенти менш вимогливі до змісту своєї майбутньої професійної діяльності та ліберальніші до її адміністративних функцій [172, c. 72].

.

Наприкінці ХХ ст.в Україні відбувся перехід від окремих елементів передового досвіду соціальної роботи до державного рівня вирішення проблем, створення центральної системи служб соціальної допомоги (ЦСССДМ) населенню з розгалуженою інфраструктурою й відповідним кадровим забезпеченням. Сучасний науковець, практик у соціальній сфері, І. Я. Ткач [174] запропонувала розглядати становлення та розвиток центрів СССДМ у незалежній Україні, умовно поділяючи на такі періоди:

• період формування та становлення системи ЦСССМ (1992–1993 рр.); пошук і розробка специфічних для соціальної роботи методів та форм діяльності (1994–1997 рр.);

• подальша розбудова змісту і форм соціальної роботи. Моніторинг діяльності системи центрів соціальної допомоги (1998–2000 рр.);

• перехід системи центрів СССДМ у нову якість шляхом модернізації діючої системи, систематизації методологічної бази надання соціальних послуг населенню, виділення ролі соціального працівника (2001–2003 рр.);

• формування комплексного підходу у вирішенні соціальних проблем населення, відпрацювання нормативно-правових документів;

• урізноманітнення системи спеціалізованих формувань, розширення діяльності соціальних служб на різновікові групи населення (2004–2007 рр.);

• пошук шляхів реформування системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, активізації соціальної роботи в громаді, створення комунальних соціальних закладів з юридичним статусом, формування мінімальних соціальних стандартів (2007–2008 рр.);

• затвердження Стратегії розвитку системи соціальних послуг для сім’ї, дітей та молоді на 2009–2014 роки (наказ профільного Міністерства сім’ї молоді та спорту від 04.11.2008 р. № 4414), метою якої є підвищення якості та доступності професійних соціальних послуг безпосередньо в громадах.

Соціолог С. М. Вакуленко прийшла до висновку, що система соціальних послуг на сьогодні не в змозі достатньою мірою задовольняти потреби суспільства та цільових соціальних груп. Незважаючи на те, що держава постійно збільшує обсяги фінансування, показники охоплення населення соціальними послугами знижуються, а навантаження на соціальних працівників зростає. [175]. Тому необхідні зміни не окремих складових, а системи в цілому, принципів її організації та функціонування. Це стосується зокрема і недержавних громадських організацій, здатних запропонувати різні інноваційні форми надання соціальних послуг, зокрема послуг, стандарти яких не відпрацьовані, але потреба в яких сформована у представників різних цільових груп. Крім того, повинні бути розроблені загальні принципи та стратегії оцінки ефективності роботи як соціальної служби в цілому, так і її окремих підрозділів, окремих співробітників, надійні інструменти, які можна застосовувати в різних типах служб, що мають різне територіальне розташування, щоб мати інформацію, яку можна порівняти, доступну для узагальнення й аналізу. Слід звернути увагу і на вкрай низький престиж соціальної роботи в суспільстві, недостатній рівень оплати праці соціальних працівників, незважаючи на загрозу безпеці життєдіяльності (спілкування з алко- і наркозалежними, хворими на ВІЛ-СНІД, звільненими з місць позбавлення волі та ін.). Враховуючи на вищезазначене, повинна бути розроблена відповідна система заходів, спрямованих на трансформацію системи соціальних послуг. Необхідний перехід від пострадянської системи соціального обслуговування, яка все ще діє в Україні, до міжнародних стандартів надання соціальних послуг.

Також з метою модернізації системи соціальних послуг необхідно:

• привести українське законодавство в соціальній сфері у відповідність з міжнародними нормами та стандартами. У зв’язку з цим потрібно продовжити роботу над створенням проекту вітчизняного Соціального кодексу, використовуючи досвід інших держав;

• активізувати розвиток інфраструктури соціальних послуг і їх модернізацію;

• створити повноцінний ринок соціальних послуг;

• збільшити чисельність постачальників соціальних послуг і покращити їх якість;

• розробити конкретні соціальні стандарти на послуги;

• викласти чіткі вимоги щодо здійснення моніторингу, контролю, санкцій, використання комплексної оцінки потенціалу заявника й умов його роботи;

• передати повноваження з надання соціальних послуг з державного на регіональний і місцевий рівні.

Для підвищення ефективності діяльності системи соціальних служб необхідна, передовсім, координація діяльності державних і суспільних структур, їх тісна співпраця у реалізації стратегічних напрямів соціальних реформ: відновлення довіри суспільства до державної політики (шляхом скасування пільг для тих, хто цього не потребує); запровадження механізмів розподілу результатів економічної діяльності, які б стримували подальшу соціальну та економічну поляризацію суспільства (введення в дію закону про податок на багатство, який так і не набув сили). Модернізація сфери соціального забезпечення повинна відобразитися в адресних допомогах, соціальних послугах та успішній соціалізації людей з обмеженими можливостями, сприяння ефективній зайнятості та створення нових робочих місць. Джерелом для нової якості соціальної політики може бути лише зростання економіки, підвищення її продуктивності як результат впровадження Програми модернізації країни. А глибока модернізація сфери соціального забезпечення означає перехід до створення можливостей долання наслідків. Це означає курс на європейські стандарти [176].

Отже, сфера соціальної роботи сьогодні є предметом дослідження соціологів різних країн. Дослідники розглядають різні аспекти іміджу професії, використовуючи цілий ряд відмінних методик, дають характеристику соціальних процесів, які справляють істотний вплив на розвиток даної сфери діяльності. Це реально свідчить про зацікавленість широкої громадськості, наукових і професійних спільнот, позитивні тенденції професіоналізації соціальної роботи, її розвитку, удосконалення змісту діяльності, відповідності мінливим соціальним, політичним та економічним умовам. В рамках крос-культурного аналізу видно, як – за аналогією з рядом класичних професій – в різних країнах приблизно в одному напрямку зі схожими проблемами і труднощами йде не тільки закріплення професії, її розвиток, але і формування ідентичності професійного співтовариства.

Також перспективним є вивчення завдань громадянського суспільства в підтримці та реалізації державних програм у галузі соціальної роботи, їх модернізації й популяризації серед населення.