8. Основні риси політичних ідеологій. „Посткласичні” ідеологічні течії у 21 ст.

Ідеологія — система поглядів, в якій осмислюються і оцінюються відношення людей до дійсності та один до одного, виражаються інтереси різних соціальних класів, груп, спільнот.

Лібералізм — політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод і обмежує сфери діяльності держави. Зародився у 17 ст. і оформився до с. 19 ст. В основі – ідеї таких видатних мислителів, як Дж. Локка, Ш.-Л. Монтеск'є, І. Канта, А. Сміта та інших. Базова цінність — свобода. Основні риси: першість належить окремому індивіду, а не суспільству; людина всі закони і цінності створює сама; основою особистої свободи і відповідальності є приватна власність; лібералізм схильний до парламентського ладу; негативно ставиться до економічних і соціальних функцій держави; необхідність розподілу влади, політичний плюралізм і верховенство закону; характерне забезпечення основних політичних прав та свобод громадянам, повага гідності людської особистості; всенародне обговорювання законів, зміцнення місцевого самоврядування; обґрунтування демократичної сутності елітаризму, необхідності конкуренції еліт; компроміс у розв'язанні найважливіших політичних проблем.

Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. Зародився у 18 ст., родоначальником вважається Е. Берк, послідовники: Л. де Бональд, Дж. Адамс, А. Гамільтон та інші. Базова цінність - сім'я, релігія, мораль. Основні риси: орієнтування на державний авторитет; песимізм в оцінці людської природи; зневіра у можливість соціальної рівності між людьми; приватна власність - гарант особистої свободи і соціального порядку.

Комунізм. Представники Т. Мор, Т. Кампанелла, Сен-Семіон, Фур'є, Оуен тощо. Зародився у 16 ст., а оформився у 19 ст. Базова цінність — рівність, народовладдя. Основні риси: недооцінка, заперечення індивідуальної економічної свободи, конкуренції та неоднакової нагороди за працю, їх замінює політичне регулювання економічних та соціальних процесів; тотальне державне регулювання норм і принципів соціальної рівності і справедливості; домінування політики над економікою; приниження ролі усіх соціальних класів і верств за винятком пролетаріату; інтернаціоналізм, «експорт ідеології» за межі країни.

Соціал-демократизм - ідеологія, яка ґрунтується на принципах соціального партнерства і компромісу політичних сил. Виник наприкінці 19 ст., один із лідерів Е. Бернштейн. Базові цінності - свобода, солідарність, справедливість. Основні риси: рівність усіх форм власності; захист прав та інтересів меншин; значна роль державного регулювання економіки: підвищення податків з високих доходів, розширення соціальних програм, націоналізм.

Фашизм — ідейно-політична течія, що сформувалася на основі синтезу сутності нації як вічної і найвищої реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; екстремістський політичний рух, різновид тоталітаризму. Базова цінність — раса. Основні риси: войовничий антидемократизм і антикомунізм, расизм, шовінізм; тотальне знищення противника й колонізація захоплених земель; наявність сильної влади, заснованій на політичному пануванні авторитарної партії, яка забезпечує тотальний контроль над особою і всім суспільством; провідна роль культу вождя; мілітаризація усі сфери суспільного життя; переслідування та фізичне нищення інакомислячих.

„Посткласичні" ідеологічні течи:

Сепаратизм - прагнення до відділення, загострюванню, це рух за окремі частини держави і створення нового державного утворювання чи за надання частиш країни автономії, (рух у Східному Пакистані і утворення Бангладешу, у 2009 сюди може примкнути Південний Судан, рухи в північно-східній Індії). Має вузько класові інтереси національної верхівки, перешкоджає єдності сил, право на самовизначення здійснюється збройними методами, багато чисельними рухами. Сепаратистський рух доволі рідко досягають поставленої мети, частіше за все отримуючи автономію конкретної групі.

Неофашизм – різноманітні варіанти відтворення елементів ідео¬логії і політичної практики фашизму, соціальну базу яких станов¬лять маргінальні верстви населення.

Вперше термін з'явився в Італії після закінчення Другої світової війни. Основні риси: крайній політичний націоналізм; відкриту ворожість принципам ліберальної демократії, антикомунізм, расизм; використання терористичних форм діяльності.

Глобалізм - ріст ролі зовнішніх факторів (економічних, соціальних, культурних) всіх країн-учасниць цього процесу, формування єдиного світового ринку (ринків) без національних бар'єрів і створення єдиних юридичних умов для усіх країн. Зародився в 16-17 ст. Глобалізація в політиці – послаблення національних держав через передання більшості повноважень міжнародним організаціям, з однієї сторони, а з іншої - виробництвам за рахунок зниження державного втручання в економіку і зниження податків.

Антиглобалізм (альтерглобалізм) - спільна назва суспільних організацій, рухів і ініціативних груп, які ведуть боротьбу з соціальними, економічними, політичними і екологічними наслідками глобалізації. Виступають не проти глобалізації як об'єктивного процесу, а проти конкретної сучасної моделі глобалізації, проти конкретного типу такого суспільства. Боротьба йде в основному проти глобальної нерівності, домінування транснаціональних корпорацій, формування однополярного світу, забруднення довколишньої середи. Зародився у Франції.

Неонацизм — слідування націонал-соціалістичній ідеології після 1945 р. Багато неонацистів проповідують версію антиглобалізму і расизму. Вони не афішують своїх лідерів, а в якості символічної особистості використовують Гітлера. Деякі з них приймають ідею демократії (як варіант „білої спадковості").