19. Характерні риси та різновиди тоталітарних політичних режимів. Загальне і особливе комуністичних і фашистських політичних режимів.

Тоталітаризм (totalis, лат. – повнота, цілісність, всезагальність) – політичний режим, що здійснює абсолютний контроль над усіма сферами суспільного життя.

Характерні риси:

1. Загальна ідеологія. Ідеологія становить офіційну теорію, що дає відповідь на всі питання життя людини, включає тлумачення історії, економіки, майбутнього розвитку суспільства. Спостерігається інформаційна монополія влади над інформацією, контроль ЗМІ. З політичної та культурно-духовної сфери будь-яким способами витісняються ідейні опоненти, «ненадійні». Тоталітарні ідеологія просякнута патерналізмом – ідеологічний патронаж вождів над малоінтелігентною масою. Тоталітарна ідеологія є революційною, оскільки обґрунтовує необхідність формування нового суспільства і «нової людини».

2. Монополія однієї політичної партії. Лише існування цієї партії є легальним, інші політичні партії та суспільні рухи забороняються. На чолі стоїть лідер, навколо особи якого створюється культ: Муссоліні – в Італії, Гітлер – у Німеччині, Мао Цзедун – у Китаї, Сталін – у СРСР, Кім Ір Сен – у Кореї, Чаушеску – у Румунії. Крім «фюрерства» або «вождизму» для тоталітаризму характерний бюрократизм: партійні кадри мають дотримуватись хоча б зовні ідеологічних канонів і вимог.

3. Контроль за економікою. В умовах тоталітарного режиму економіка та виробництво перебувають під жорстоким централізованим контролем держави. Це призводить до дефіциту товарів народного споживання та продовольства. Обмежується, а в перспективі й ліквідується приватна власність, ринкові відносини, упроваджуються командно-адміністративні методи управління.

4. Соціальна детермінованість. У соціальній сфері створюється структура, яка декларує зверхність певного класу, нації, раси. Обов’язковим атрибутом тоталітаризму є наявність внутрішнього чи зовнішнього ворога.

Історично першою та класичною формою тоталітаризму став комунізм, воєнно-комуністична система радянського типу, створена 1918 року. Комунізм – це тоталітаризм лівого толку. У ньому передбачається повне знищення приватної власності та відповідно будь-якої автономії особистості й абсолютна влада держави. Сталінізм базувався на розподільчій плановій економіці та маргінальних народних масах. У 30-ті рр. в СРСР склався мобілізаційний режим, що спирався на три опори:

• віра колективу в харизматичного лідера;

• соціалістична модель легітимності влади (формальні вибори при наявності однієї партії);

• ідеологізоване багатоярусне адміністративне управління.

Фашизм виник в Італії (1922 р.). за його основу була взята ідея відродження колишньої могутності Римської імперії. Фашизм претендував на забезпечення колективної ідентичності на соціокультурній та етнічній основі. Його економічна програма була запозичена в немарксистського німецького соціалізму, ведення урядової політики – з ленінського стилю диктатури, корпоративізм як універсальний шлях спасіння був британського походження. Оригінальним інгредієнтом була театральність і зовнішня видовищна атрибутика режиму.

Націонал-соціалізм розповсюдився в Німеччині після першої світової війни. На озброєння була взята теорія переваги арійської нації (міф француза Гобіно) й обґрунтування знищення «неповноцінних» або небезпечних для арійців народів. Риси:

• прагнення до завоювання життєвого простору, що був невеликий, перенаселений й небагатий на природні ресурси;

• радянські методи управлення, що передбачали однопартійність, насильницьку інтеграцію суспільства, переслідування інакомислячих;

• вироблення нової людини (план поліпшення людської природи отримав назву «євгеніка», знищення інвалідів, евтаназія тяжкохворих, стерилізація «небезпечних» жінок і чоловіків).

Фашизм та націонал-соціалізм представляють праву гілку тоталітаризму. Головні відмінності основних різновидів тоталітарних режимів чітко виражені в їх політичних цілях: побудова комунізму, відродження Римської імперії, утвердження світового панування арійської раси. Вони виявляються в соціальних преференціях: робітничий клас, нащадки римлян, германська нація. У комуністичних системах агресивність спрямована перш за все всередину, проти власних громадян (пошук «класового ворогу»), у національно-соціалістичних та фашистських – назовні, проти інших народів.