Склад протикашельових препаратів, які найчастіше застосовуються в лікуванні пневмоній.

Глікодин (сироп)	Декстраметрофан Терпингідрат Левоментол	Інстаріл	Сальбутамол Бромгексін Фенилефрін (протигістамінний засіб 1-го покоління)
Тусін плюс	Гвайфенезін Декстраметрофан	Салмоділ	Сальбутамол Бромгексін
Тусін	Гвайфенезін	Проспан	Екстракт листів плюща
Бронхолітин	Глауцин Ефедрин Олія базиліка	Ереспал	Фенспирід
		Мукалтін	Суміш полісахаридів з алтею ллікарського
Амброксол плюс	Амброксол Тербуталін (неселективний адреноміметик) Гвайфенезін Ментол	Фервекс від кашлю	Амброксол
		Фервекс від сухого кашлю	Декстраметрофан Парацетамол Кислота аскорбінова
Пертусін	Екстракт чабрецю Калій бромід Спирт етиловий	Колдрекс бронхо	Гвайфенезін
Зедекс (сироп)	Бромгексін Декстраметрофан Аммонію хлорид	Стоптусін	Бутамират Гвайфенезін

У гострому періоді у дітей порушений апетит, отже, відновлення апетиту — перша ознака поліпшення при важких процесах з тривалою лихоманкою. Вітаміни вводять тим дітям, які неправильно харчувалися до захворювання, інші засоби призначають за наявності відповідних показань. При правильному виборі антибактеріального препарату швидке поліпшення стану хворого дозволяє відмовитися від застосування інших засобів.

Важливим є дотримання питного режиму (1 л/доби і більше), при цьому використовують чай, соки, відвари або регидратаційні розчини, розбавлені наполовину. Особливістю лікування важких форм захворювання є обмеження внутрішньовенного введення рідини, оскільки пневмонія супроводжується масивним викидом антидіуретичного гормону, який обумовлює олігурію. Зниження ОЦК (на 20–30%) також є компенсаторним механізмом, який не вимагає негайної корекції. При необхідності проводиться інфузійна терапія в об'ємі не більше 15–20 мл/кг/добу.

Наявні в літературі рекомендації щодо «загальнозміцнюючого» лікування, як правило, не грунтуються на доказових результатах. Застосування при пневмонії засобів так званої патогенетичної терапії — від вітамінів до імуномодуляторів, а також «дезінтоксикаційних», «стимулюючих» і інших аналогічних препаратів, зокрема переливання плазми, крові, γ-глобуліну, гемодезу, не тільки не покращує результат лікування, але часто є причиною ускладнень і суперінфекції, до того ж це істотно підвищує вартість лікування. Такі засоби слід використовувати за строгими показаннями. Наприклад, білкові препарати вводяться при гипопротєїнемії, кров — при різкому падінні гемоглобіну (50 г/л), залізо і вітаміни — при анемії і астенізації дитини в період реконвалесценції.

При адекватному лікуванні більшість неускладнених пневмоній розрішуються за 2–4 тижні, ускладнені — протягом 1–2 місяців. Затяжний перебіг діагностується при відсутності зворотної динаміки протягом від 1,5 до 6 місяців.

Крок 2. Загальна лікарська підготовка. 2005 - 2006