Основні діагностичні критерії ісс у дітей

ГОСТРИЙ УРЕТРИТ (УРЕТРАЛЬНИЙ СИНДРОМ)	місцеві запальні зміни виділення з уретри різко виражені болі й печіння по ходу уретри, що підсилюються з початком сечовипускання загальний стан, як правило, не страждає температура тіла нормальна бактеріурія – 104 і більше мікробних тіл в 1 мл сечі нейтрофільна (більше 50 %) лейкоцитурія – більше 4• 103 в 1 мл
ГОСТРИЙ ЦИСТИТ	розлад сечовипускання (часті й хворобливі) імперативні позиви до сечовипускання біль наприкінці акту сечовипускання й інших проявів дизурії біль або дискомфорт у зовнішніх полових органах і внизу живота, що підсилюються при пальпації й наповненні сечового міхура відсутність ознак загальної інтоксикації температура тіла, як правило, не вище 380 С виражена лейкоцитурія нейтрофільного типу значна бактеріурія – 103 -105 і більше мікробних тіл в 1 мл сечі в середній порції сечі або 103 і більше мікробних тіл в 1 мл сечі, узятої катетером або будь-яка кількість мікробних тіл в 1 мл сечі, узятої методом надлобкової пункції свіжа еритроцитурія, «термінальна» гематурія незначна протеїнурія - не більше 0,99 г/л біохімічні показники крові в нормі імунологічні показники крові в нормі у загальному аналізі крові: незначні лейкоцитоз, зрушення формули вліво й прискорення ШОЕ дані УЗД, микційної цистографії імунологічні дослідження на виявлення Chlamidia tr., Mycoplasma ur., а в осіб пубертатного віку, при наявності полових контактів - Trichomonas vag., Gardnerella vag.
ГОСТРИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ	Виражено симптоми загальної інтоксикації постійна або інтермітуюча лихоманка часто вище 380 С, нерідко «безпричинна» болю в поперековій області, у животі, може бути «гострий» живіт у дітей раннього віку: загальне занепокоєння, ознаки ураження центральної нервової системи - затемнена свідомість, судороги, менінгеальні симптоми; відсутність апетиту, блювота, понос бактеріурія – більше 104 мікробних тіл в 1 мл сечі лейкоцитурія (більше 50 % нейтрофілів), лейкоцитарні циліндри протеїнурія менш 1 г/л іноді одиничні малозмінені еритроцити в сечі лейкоцитоз більше 9 • 109 \ л, зрушення формули вліво, ШОЕ більше 15 мм\год зниження функціонального стану нирок по тубулоінтерстиціальному типі, зниження відносної щільності сечі дані УЗД, екскреторної урографії

Особливості клінічної картини пієлонефриту в дітей раннього й старшого віку

ОЗНАКИ	Діти першого року життя	Діти старшого віку
Дебют захворювання	Перевага симптомів загальінфекційного характеру	Сполучення симптомів загальінфекційного характеру, болючого й дизуричного синдромів
Симптоми інтоксикації	Виражені аж до нейротоксикозу	Залежать від характеру плину, віку, наявності обструкції
Менінгеальні знаки	Можливі	Украй рідко
Лихоманка	Фебрильна, рідше субфебрильна, можливі безпричинні підйоми температури	Фебрильна, рідше субфебрильна, часто безпричинні підйоми температури
Зригування, блювота	Часті зригування, можлива блювота	Блювота при вираженій інтоксикації
Болю в животі, поперековій області	Еквівалент болю – занепокоєння	Присутні
Порушення сечовипускання	Прискорене або рідке, аж до гострої затримки сили	Нетримання сечі, рідке або прискорене, безболісне
Кишковий синдром	Нерідко, частіше в дебюті захворювання	Рідко
Гепатолієнальний синдром	В 1/3 дітей	Рідко

Діагностика ІСС ґрунтується на клінічному й бактеріологічному дослідженні сечі. Для ІСС насамперед характерна бактеріурія. Ріст більше 100 000 колонієстворюючих одиниць у свіжовиділеної сечі є основною відмінністю справжньої бактеріурії від простої контамінації. У дітей раннього віку повторний висів того самого збудника, незалежно від його кількості, повинен розглядатися як бактеріурія.

Варто підкреслити, що діагноз ІСС пов'язаний з труднощами одержання зразків сечі без контамінації. Чим молодша дитина, тим вище ризик забруднення сечі. У дітей грудного віку проводять збір сечі в сумку (bag collection) або ловлять струмінь сечі в контейнер ( clean-catch). Для старших же дітей можуть бути отримані зразки середнього струменя сечі без контамінації (як у дорослих). З огляду на низьку надійність бактеріологічного дослідження свіжовипущеної сечі, за кордоном для підтвердження діагнозу ІСС широко використовується надлобкова пункція сечового міхура.

Після постановки точного діагнозу ІСС і стерилізації сечі наступним кроком у веденні хворих є дослідження сечового тракту. Кожній дитині з ІСС показано УЗД органів сечової системи. Далі в дітей раннього віку (особливо першого року життя) варто обов'язково виконати мікційну цистографія. У дітей дошкільного й молодшого шкільного віку показаннями для проведення мікційної цистографії є рецидивуючий плин ІСС, зміни верхніх відділів сечової системи за даними УЗД або радіоізотопного дослідження нирок, обтяжений по МСР або рефлюкс-нефропатії сімейний анамнез. Для більш детального вивчення стану органів сечової системи можуть бути використані методи діагностики, що дозволяють оцінити внутрішньониркову гемодинаміку (допплерографія ренальних посудин), стан і ступінь ураження ниркової паренхіми (динамічна й статична нефросцинтиграфія), слизової нижніх сечових шляхів (цистоскопія). Оглядова рентгенографія черевної порожнини проводиться для уточнення наявності конкрементів, spina bifida occulta. Екскреторна урографія дозволяє уточнити розміри нирок, структуру, функцію, форму чашечок, діаметр сечоводів. У ряді випадків необхідне застосування комп'ютерної й магнітно-резонансної томографії. Рентгенологічні методи дослідження виконуються через 1-2 мес. після успішного лікування, тому що незначні зміни, у тому числі помірно виражені пєєлоектазія, МСР, можуть служити тимчасовим проявом гострої запальної реакції.

Ускладнення. Серед ускладнень варто виділити сепсис, апостематозний нефрит (інтерстиціальний нефрит, що характеризується формуванням множинних гнійних вогнищ, особливо в кірковому шарі нирки), карбункул нирки, паранефрит, піонефроз і некроз ниркових сосочків. Ускладнення більше характерні для дітей раннього віку.

Диференціальна діагностика

	Гострий пієлонефрит	Гострий гломерулонефрит
Зв'язок із захворюванням	у гострий період бактеріального або вірусного захворювання	через 2-3 тиж після стрептококової інфекції
Температура тіла	постійна або інтермітуюча лихоманка часто вище 380 С, нерідко «безпричинна»	на тлі нормальної температури тіла
Дизурічні явища	Як правило, передують	Не характерні
Набряки або пастозність тканин, артеріальна гіпер-тензія	Не характерні	У більшості хворих
Загальний аналіз сечі	Значна бактеріурія, лейкоцитурія (більше 50 % нейтрофілів), лейкоцитарні циліндри, протеїнурія менш 1 г/л	Протеїнурія більше 1 г/л, гематурія, циліндрурія. Кількість лейкоцитів незначна, переважно лімфоцити. Бактеріурія відсутня.
Аналіз сечі по Зимницькому	Без змін	зниження концентраційної здатності нирок
Кліренс креатиніну	Нормальний	Знижений

Крім того, необхідно проводити диференціальну діагностику гострого пієлонефриту із сепсисом (якщо пієлонефрит не став наслідком сепсису), а також гострим апендицитом, що при атиповому розташуванні червоподібного відростка може супроводжуватися дизуричними явищами при відсутності симптомів подразнення очеревини. В останньому випадку для встановлення правильного діагнозу велике значення мають дослідження per rectum, що дозволяє виявити хворобливий інфільтрат у правій здухвинній ділянці, і повторні аналізи сечі. При стійкій відсутності бактеріальної флори в сечі показане її дослідження на мікобактерії.

Лікування

Лікування спрямоване на боротьбу з інфекційним процесом, інтоксикацією, відновлення уродинаміки й функцій нирок, підвищення реактивності організму.

У гострий період необхідно:

- постільний режим,

- дієта з обмеженням екстрактивних речовин, з метою форсування діурезу в раціон доцільно включати свіжі фрукти й овочі з діуретичними властивостями (кавуни, дині, кабачки, огірки). Рекомендують збільшити прийом рідини на 50% у порівнянні з віковою нормою.

- при важкому плині захворювання показана трансфузійна, регідратаційна й дезінтоксикаційна терапія.

Антимікробні засоби - антибіотики й уроантисептики займають центральне місце в лікуванні ІСС у дітей.

Всім хворим гострим пієлонефритом призначають антибіотики.

• Більшості хворих стартову антибактеріальну терапію призначають емпірично, оскільки результати бактеріологічного дослідження й визначення чутливості мікробної флори можуть бути отримані тільки через 48-72 ч, а починати терапію треба невідкладно.

• При важкому плині захворювання терапію починають із парентерального введення антибактеріальних препаратів (переважно бактерицидних).

• При відсутності ефекту від лікування через 3 дні емпіричної терапії проводять її корекцію зі зміною антибіотика відповідно до антибіотикограми

Захворю-вання	Препарати вибору	Спосіб введення	Тривалість курсу
Гострий уретрит	Уроантисептики: нітрофурантоін, фуразидін, ко-тримоксазол	перорально	5 днів	При захворюваннях, що передаються статевим шляхом - відповідна терапія
Гострий цистит	«Захищені» пеніциліни [амоксіцилін+клавуланова кислота (наприклад, амоксіклав, аугментін), ампіцилін+сульбактам (наприклад, уназін), тикарцилін із клавулановою кислотою, піперацилін з тазобактамом] Уроантисептики: нітрофурантоін, фуразидін, ко-тримоксазол, нітроксолін	перорально	5-7 днів	При наявності факторів ризику (цукровий діабет іммобілізація пацієнта, прийом кортикостероїдів), а також дівчаткам до 5 років – призначають уроантисептики в профілактичній дозі – 1\3 – 1\4 від звичайної добової дози, однократно на ніч на протязі 1-6 місяців
Пієло-нефрит	«Захищені» пеніциліни [амоксіцилін+клавуланова кислота (наприклад, амоксіклав, аугментін), ампіцилін+сульбактам (наприклад, уназин), тикарцилін із клавулановою кислотою, піперацилін з тазобактамом] Цефалоспорини Препарати резерву - цефепім, карбапенеми Група фторхінолонів (норфлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин) використовується в педіатрії лише у виняткових, дійсно обґрунтованих випадках за життєвими показниками)	При вираженій важкості плину мікробно-запального процесу - «східчаста» терапія: 3-5 днів парентеральне введення з наступним перекладом на пероральний шлях введення препарату цієї ж групи	Визначається строками повного придушення мікробної флори сечі й активності пієлонефриту. Критерії ефективності: -нормалізація t тіла; -ліквідація бактеріурії; -нормалізація аналізів сечі; - нормалізація аналізів крові. При стандартній схемі лікування - 2-3 тижні. Мінімальний курс - 14 днів	При відсутності ефекту або при рецидивуючому процесі - курс 6 тижнів. У дівчаток після закінчення основного курсу при ОП - уроантисептик 1\3 - 1\4 від звичайної добової дози, однократно на ніч протягом 1 місяця. При вторинному процесі у випадку рецидиву - ця ж доза довгостроково до 2 років, зі зміною препарат кожні 3-6 місяців. Схема лікування гострого первинного пієлонефриту узгоджується з нефрологм, вторинного - з урологом.

Згідно з вищевикладеним до основних груп антибактеріальних засобів, застосовуваних для лікування пієлонефриту в дітей, ставляться наступні.

Ізоксазолілпеніциліни (оксацилін, клоксацилін, диклоксацилін, флуклоксацилін) стійкі до пеніцилінази, але мають вузький спектр дії (переважно проти стафілокока). Амінопеніциліни (ампіцилін, амоксицилін) активні у відношенні грампозитивної (крім пеніциліназоутворюючого стафілокока) і грамнегативної флори (за винятком анаеробів, що не ферментують бактерій, клебсіели й індолпозитивних штамів протея). Карбоксипеніциліни (карбеніцилін, тикарцилін), крім того, діють на деякі штами синьогнійної палички, а уреідопеніциліни (азлоцилін, мезлоцилін, піперацилін) — також на синьогнійну паличку й клебсіелу. Однак у зв'язку з розвитком резистентності до цих препаратів їхнє призначення раціонально тільки в сполученні з інгібіторами бета-лактамаз (клавулановою кислотою, сульбактамом, тазобактамом) або з іншими антибіотиками (аміноглікозидами).

Цефалоспорини активні у відношенні грампозитивної і грамнегативної флори, у т.ч. анаеробної. До них стійкі метицилін-резистентні штами стафілокока, ентерококи, лістерії, хламідії й мікоплазми. Існує кілька класифікацій цефалоспоринів. Найпоширенішої є класифікація по поколіннях ( I-IV). Для клінічної практики більш зручна класифікація парентеральных цефалоспоринів по групах, запропонована D.J. Williams в 1987 р. 1-а група (цефазолін, цефалотін) — з'єднання з високою активністю у відношенні грампозитивних коків. Препарати стабільні до стафілококової пеніцилінази, але гідролізуються бета-лактамазами грамнегативних бактерій. Ця група повністю відповідає I поколінню цефалоспоринів. 2-а група (цефуроксім, цефамандол, цефотаксім, цефподоксім, цефтріаксон, цефодизім) — з'єднання з високою активністю у відношенні грамнегативної флори (у т.ч. кишкової палички, протея, клебсіели). 3-я група (цефоперазон, цефтазидім, цефсулодін, цефепім, цефпіром) — з'єднання з додатковою активністю у відношенні синьогнійної палички й інших неферментуючих грамнегативних бактерій (ацинетобактер).4-а група (цефокситін, цефотетан, цефметазол) — з'єднання з високою активністю у відношенні бактероїдів і близьких до них анаеробних бактерій.

Пероральні цефалоспоріни підрозділяються на три покоління. Препарати I покоління (цефалексін, цефадроксіл, цефрадін) по спектрі дії подібні з парентеральними цефалоспоринами 1-ї групи. Препарати II покоління (цефаклор, цефуроксім аксетіл) відрізняються більшою стійкістю до дії бета-лактамаз, вироблюваних грампозитивними мікроорганізмами, гемофільною паличкою й моракселою, але не ентеробактеріями. Препарати III покоління (цефіксім, цефтібутен) слабко діють на стафілокок, але значно активніше у відношенні грамнегативних бактерій, хоча антисиньогнійною активністю не володіють.

Монобактами (азтреонам) і карбапенеми (іміпенем/циластатін, меропенем і ін.) призначені для лікування важких нозокоміальних грамнегативних інфекцій, у т.ч. викликаних синьогнійною паличкою, а глікопептиди (ванкоміцин, тейкопланін) — для лікування інфекцій, викликаних метицилін-резистентним стафілококом або ентерококом.

Аміноглікозиди діляться на три покоління природних і напівсинтетичних антибіотиків. Вони характеризуються широким спектром дії, особливо на грамнегативну флору й стафілокок, але не роблять впливу на анаероби. Препарати I покоління не діють на синьогнійну паличку, препарати II покоління (гентаміцин) - лише частково. Внаслідок надзвичайно широкого застосування гентаміцину багато мікроорганізмів виробили до нього стійкість. Природні аміноглікозиди III покоління (тобраміцин, сизоміцин, дібекацин, сорбістін А) подібні з гентаміцином. Напівсинтетичні аміноглікозиди III покоління (амікацин, нетилміцин, арбекацин, ізепаміцин) відрізняються високою активністю у відношенні синьогнійної палички, ентеробактерій і стафілокока. Найменшою нефротоксичністю з них відрізняється нетилміцин.

Нітрофурани (найменш токсичним препаратом є фуразидін) і оксихіноліни (нітроксолін) мають широкий спектр дії у відношенні грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, а також деяких найпростіших і грибків. Нітрофурани малотоксичні й можуть застосовуватися довгостроково.

Нефторовані хінолони — похідні нафтірідіна (оксолиниєва, налідіксова й піпемідієва кислоти) — активні проти грамнегативних бактерій, причому найбільшою ефективністю з них володіє піпемідієва кислота, що діє й на синьогнійну паличку. Дітям до 2 років вони не рекомендуються.

У гострому періоді пієлонефриту при вираженому синдромі ендогенної інтоксикації показана інфузійно-коригуюча терапія. Склад і обсяг інфузійної терапії залежить від стану хворого, показників гомеостазу, діурезу й інших функцій.

Імуномодулююча терапія проводиться при стиханні мікробно-запального процесу. У якості імуностимуляторів у різних клініках використовуються метилурацил, апілак, пентоксил, продигіозан, левамізол, лізоцим, віферон.

У лікуванні пієлонефриту застосовують антиоксидантні засоби (віт. А, Е, ессенциале), препарати, що поліпшують нирковий кровотік (еуфілін за показаннями), а також вітаміни (віт. В6).

Терапія обструктивного пієлонефриту проводиться разом з дитячим урологом. Вирішується питання про показання до оперативного втручання. I-II і III ступеня МСР багато років піддаються консервативному веденню, в основі якого лежить головним чином тривала профілактика уросептиками. Заходи, спрямовані на нормалізацію функції нижніх сечових шляхів, є частиною лікування хворого із МСР. В останні роки показаннями до оперативного лікування МСР служать високий ступінь рефлюкса ( IV-V) і безперервно-рецидивуючий плин пієлонефриту.

Після антибактеріальної терапії можна призначити збори трав, що володіють антисептичною, регенераторним і сечогінною властивостями. Показано лужну мінеральну воду (Смірновська, Єсентуки 20 і ін.).

Профілактика. З метою профілактики ускладнень ІСШ сімейним лікарям і/або дільничним педіатрам серед спостережуваних дітей необхідно виділяти групи ризику по ІСШ, особливо в новонароджених і грудних дітей і при необхідності консультувати таких дітей у дитячого уролога й нефролога. У цю групу повинні бути включені всі діти із пренатально встановленими обструктивними уропатіями, зі спадкоємною схильністю до ІСШ, затримкою росту й гіпертензією, недоношені, діти із множинними стигмами дисембріогенеза, що часто хворіють, діти з наявністю вогнищ хронічної інфекції поза системою сечовиділення (гайморит, вульвовагініт, пневмонія й ін.), діти із цукровим діабетом. Такі діти повинні негайно обстежитися вже при першому виявленні ІСШ або розвитку інфекційного захворювання інших систем організму (ГРВІ, пневмонія, сепсис, гостра кишкова інфекція й ін.). У спектр діагностичних процедур обов'язково включати оцінку струменя сечі (діаметр, переривчастість, частішання або порідшання ритму спонтанних сечовипускань), рутинний огляд дитини з дослідженням геніталій і обов'язковим виміром артеріального тиску. Зміни в аналізах сили, навіть помірне порушення функції нирок і підвищення артеріального тиску, як правило, говорить про морфофункціональні зміни в нирках.

Прогноз

Прогноз для життя сприятливий, видужання відбувається в 80% випадків. Летальні випадки рідкі, в основному в дітей раннього віку при розвитку таких ускладнень, як сепсис, апостематозний нефрит, карбункул нирки, запалення паранефральної клітковини. Всі діти, які перенесли гострий пієлонефрит, не менш 3 років перебувають на диспансерному обліку із щомісячним контрольним дослідженням сечі, ті, що страждають хронічним пієлонефритом - до моменту передачі в дорослу поліклініку. Бактеріологічний посів сечі необхідно досліджувати через 6 тижнів після закінчення лікування для того, щоб переконатися, що сеча стерильна. З огляду на тенденцію ІСС до рецидивування, доцільно даного дослідження робити спочатку щомісяця, а потім з 3-місячним інтервалом протягом 1-2 років, навіть якщо в дитини немає ніяких симптомів.

Тести:

1. До найбільш частих збудників інфекційно-запальних захворювань сечовидільної системи відносять:

А. S. pneumonia В. β-гемолітичний стрептокок групи А

C. E. coli Д. Паличка Афанас'єва-Пфейффера (гемофільна паличка)

2. Дитина 5років, надійшов у клініку зі скаргами на слабість, блювоту й біль у животі, не пов'язану із прийомом їжі, підвищення температури до 37,5°С. За 2 тижні до цього перенесла ГРВІ, під час якої в загальному аналізі сечі відзначалися сліди білка, лейкоцитурія (до 40 у п/з), мікрогематурія., мала місце полакіурія. Об'єктивно: шкіра й видимі слизові оболонки чисті, рожеві. Живіт м'який, помірно хворобливий над фланками. Печінка й селезінка не збільшені. Симптом Пастернацького позитивний праворуч. Який найбільш імовірний попередній діагноз?

А. Глистяна інвазія

B. Гострий апендицит

C. Гострий гастрит. Ацетонемічний синдром

D. Дискінезія жовчовивідних шляхів

E. Гострий пієлонефрит

3. У дитини 5-и місяців має місце підвищення температури тіла - 39,2°С, млявість, блідість, відмова від їжі, однократна блювота, занепокоєння, плач під час сечовипускання. При фізикальному обстеженні стан дитини важке, вага обумовлена вираженими симптомами інтоксикації, фізикальних змін з боку внутрішніх органів не виявлено. Сеча мутна. Яке додаткове дослідження в першу чергу допоможе встановити діагноз?

А. Аналіз крові на цукор B. Загальний аналіз крові C. Загальний аналіз сечі

D. Аналіз сечі на цукор з добової кількості E. Копрограма

4. У дитини 5-и місяців має місце підвищення температури тіла - 39,2°С, млявість, блідість, відмова від їжі, однократна блювота, занепокоєння, плач під час сечовипускання. При фізикальному обстеженні стан дитини важке, вага обумовлена вираженими симптомами інтоксикації, фізикальних змін з боку внутрішніх органів не виявлено. Сеча мутна. Яке додаткове дослідження в першу чергу допоможе встановити діагноз?

А. Аналіз крові на цукор B. Загальний аналіз крові C. Загальний аналіз сечі

D. Аналіз сечі на цукор з добової кількості E. Копрограма

5. Ведучим шляхом попадання збудників у миски нирок, при наявності порушення уродинаміки вважають:

А. Гематогенний В. Лімфогенний С. Контактний Д. Висхідний (уриногенний).

6. Для гострого пієлонефриту найбільш характерні наступні зміни з боку сечі:

А. Виражена циліндрурія. В.Виражена лейкоцитурія

С. Колір сили по типі «кольору пива». Д. Значна гематурія.

Д. Висока протеїнурія.

7. Яка активність пієлонефриту свідчить про хронізацію процесу:

А. більше 3 місяців В. Більше 6 місяців С. Більше 1 року

8. Дитині 7 місяців. Доставлений у дитячий стаціонар зі скаргами на занепокоєння, підвищення температури тіла до фебрильних цифр, блювоту у важкому стані. Після проведення загальноклінічних методів досліджень установлений діагноз гострого пієлонефриту Які з інструментальних методів досліджень можливо провести в даної дитини в цій стадії захворювання:

А. Екскреторна урографія Д. Радіоізотопне дослідження бруньок

В. Мікційна цистографія Е. Ангіографія

С. УЗИ бруньок

9. Для діагностики інфекції сечових шляхів має значення:

А. Визначення сечовини в крові С. Визначення рН сечі

B. Бактеріологічний посів сечі D. Проба по Зимницькому.

10. До антибактеріальних препаратів, що мають виражену нефротоксичність відносять:

А. Оксацилін D. Кларитроміцин

В. Левоміцетин Е. Ко-тримоксазол

С. Канаміцин

11. Бактеріурією вважають, якщо в 1 мл сечі, отриманої при катетеризації сечового міхура, є в наявності E.coli у кількості (мінімум):

А.10³ У. 10⁴ С. 10⁵ D. 10⁶ E. 107.

12. У дівчинки 4 років із загостренням вторинного обструктивного пієлонефриту, на тлі міхурово-сечовідного рефлюкса І ступеня із сечі виділена E.coli у титрі 10⁷ мікробних тіл в 1 мл сечі. Який антибактеріальний препарат найбільше доцільно призначити в цьому випадку?

А. Ампіцилін B. Цефуроксім C. Цефазолін D. Азитроміцин E. Норфлоксацин

Відповіді на тести по темі ИМП

1	С
2	Е
3	С
4	D
5	D
6	B
7	В
8	С
9	В
10	С
11	А
12	В

Завдання

Дитині 6 мес. Дівчинка доставлена в лікарню каретою швидкої допомоги зі скаргами на підвищення температури тіла до 38,5⁰ С, напади занепокоєння, зниження апетиту, блювоту, рідкий стілець, плач під час сечовипускання.

З анамнезу відомо, що дитина народилася від ІІ вагітності, ІІ фізіологічних пологів на 39 тижні. Мати в І триместрі вагітності перенесла грип, токсичну форму. Маса тіла при народженні 2.650 р. Перебуває на штучному вигодовуванні.

Занедужала гостро, спочатку виникли напади занепокоєння під час сечовипускання, потім підвищилася температура тіла до 38,8⁰ С та інші симптоми.

При об'єктивному обстеженні стан дитини важкий. Важкість стану обумовлена вираженими симптомами інтоксикації. Дитина млява, бліда. Шкіра й слизові оболонки бліді, чисті. Велике джерельце запале, 1,5 см на 1 см. М'язовий тонус і тургор тканин знижені. Звертають на себе увагу стигми дизембріогенезу: аномалія форми черепа, вушних раковин, гіпертеларизм, широке перенісся. У легенях дихання пуерильне, хрипів немає. Тони серця ослаблені, ритмічні. ЧСС – 150 за 1хв, ЧД – 42 за 1 хв. Границі відносної серцевої тупості в межах вікової норми. Живіт помірно роздутий, під час пальпації живота дитина неспокійна. Нижній край печінки виступає з- під краю реберної дуги на 2,5 см. Стілець рідкий, жовтого кольору, 3 рази в добу. Під час сечовипускання дитина проявляє ознаки занепокоєння.

У загальному аналізі крові лейкоцити 25 · 109/л, ШОЕ – 47 мм/год. В заг. аналізі сечі: сеча мутна, білок - 0,99 г/л, лейкоцити – покривають все поле зору, значна бактеріурія.

Література

1. В. Г. Майданник. Педіатрія: Підручник для студентів вищих мед. учб. закладів III-IV рівнів акредитації. 2-е вид

2. Н.П. Шабалов. Дитячі хвороби: Підручник ю 5-е видання У двох томах: Питер, 2002.

3. М.С.Ігнатов,Ю.Е.Вельтищев «Дитяча нефрологія»

4. А.П. Волосовец, С.П. Кривопустов «Антимікробна терапія інфекцій сечової системи в дітей.

17