• Імуноглобулін g

• Біоглобулін

• Вейноглобулін (бімолекула IgG)

• Гаммавенін (IgG без Fc-фрагменту)

• Інтраглобулін (IgG, покритий b-протолактамом)

• Сандоглобулін (IgG, стійкий до рН 4,0)

Схема введення сироваткових препаратів за методо Безредко

1. Вводять внутрішньошкірно в згинальну поверхню передпліччя 0,1 мл сироватки, розведеної 1:100. Облік результатів проводять через 20 хв. Проба вважається негативною, якщо діаметр набряку (гіперемії) у місці ін’єкції менший 1 см. Проба позитивна, якщо діаметр дорівнює 1 см і більше.

2. У випадку негативної шкірної проби нерозведену сироватку у кількості 0,1 мл вводять підшкірно у ділянку середньої третини плеча. При відсутності місцевої або загальної реакції через 30-60 хв внутрішньом’язево вводять необхідну дозу сироватки, підігріту до температури 36⁰С.

1.4.2. Перелік теоретичних питань:

1. Сироваткові препарати, призначення.

2. Класифікація сироваток за механізмом дії, способом отримання, за призначенням..

3. Принципи отримання сироваткових препаратів. Гомологічні та гетерологічні сироватки.

4. Сучасні методи отримання сироваткових препаратів. Поняття про гібридоми.

5. Імуноглобуліни. Класифікація. Призначення.

6. Сучасні імуноглобуліни, їх застосування в медичній практиці.

7. Способи введення сироваткових препаратів. Побічні реакції.

1.4.3. Джерела навчальної інформації

Основна

1. К.Д.Пяткін, Ю.С. Кривошеїн. Мікробіологія. К. 1982 - 186-187

2. К.Д. Пяткин, Ю.С.Крившеин. Микробиология. М. 1980. -с.215-217.

3. В.Д.Тимаков. Микробиология. М. 1983 - с.229-230.

4. А.И. Коротяев, С.А.Бабич. Медицинская микробиология, иммунология и вірусологія. Санки-Петербург, 2002, с. - 224-227.

5. И.Л.Дикий, И.Ю.Холупяк. Микробиология. Харьков, 1999. - с.192-195.

6. И.Л.Дикий. Микробиология. Руководство к лабораторным занятиям. Харьков 2002. с.224-231.

7. О.С.Климнюк, І.С. Ситник. Практична мікробіологія, Тернопіль, 2004. с.- 167-177.

9. М.Н. Лебедева. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии. М. 1973. с. 130.

11. Лекції.

Додаткова

Словник по мікробіології, вірусології, імунології та інфекційним захворюванням. Заг. ред. проф.. Палій, К. 2004.

0. Орієнтовна основа дії (ОДД)

Етапи приготування інактивованої нагріванням аутовакцини

1. Накопичення біомаси культури мікроорганізму.

2. Перевірка чистоти культури (мікроскопія).

3. Приготування маточного завису культури у фізіологічному розчині.

4. Інактивація мікробного завису.

5. Контроль стерильності вакцини.

6. Титрування (стандартизація) вакцини.

7. Консервування вакцини.

8. Дослідження нешкідливості.

9. Розливання вакцини в ампули.

10. Складання вихідних даних.

1.7.Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

1.7.1. Методика проведення заняття.

1. Подовжити виготовлення інактивованої нагріванням стафілококової аутовакцити. Перевірити вакцину на стерильність після 24-годинної інкубації. За умов відсутності видимих ознак росту дослідження продовжують.

2. Провести стандартизацію вакцини за допомогою оптичного стандарту мутності. Для цього мірно додати піпеткою фізіологічний розчин, постійно порівнюючи його із стандартом. Отримані дані занести в таблицю. Визначити титр вакцини.

Кількість вакцини (мл)
Кількість доданого фізіологічного розчину (мл)
Загальна кількість фізіологічного розчину (мл)

Титр вакцини дорівнює_________________ бактерій/мл.

3. Провести консервування вакцини 0,5 % карболовим розчином. Додати розчин карболової кислоти до стандартизованої вакцини у співвідношенні 1:10.

До вакцини добавлено_________ мл карболової кислоти.

4. Розлити вакцину шприцем в стерильні ампули по 1 мл та запаяти над вогнем газового пальника, скласти етикетні дані.

Місце виготовлення вакцини:
Назва вакцини:
Вид вакцини:
Титр вакцини:
Дата виготовлення:
Термін придатності:

4. Ознайомитись із колекцією сироваткових препаратів, вивчити їх види та призначення. Отримані дані занести в таблицю.

Препарат	Група (класифікація)	Призначення	Спосіб введення
Сироватки
Імуноглобуліни

Автор: доцент, к.м.н. З.М.Прокопчук