8. Матеріали для самоконтролю:

Додаток 1:

1. У біотехнологічних процесах при отриманні лікувально-профілактичних препаратів використовується процедура введення людських генів у геном бактерій за допомогою бактеріофага. Як називається цей процес?

А. Трансляція.

В. Трансформація.

С. Трансдукція.

D. Кон’югація.

Е. Делеція.

2. Резистентність бактерій до антибіотиків зумовлена наявністю у їх клітині автономного генетичного елементу, передача якого здійснюється під час кон’югації. Як називається автономний генетичний елемент бактеріальної клітини?

А. Пріо.

В. Ent-плазміда.

С. Col-плазміда.

D. Транспозони.

Е. . R-плазміда

3. Культуру стафілококу на тривалий час залишили при кімнатній температурі. З цієї культури бактеріолог приготував мікропрепарат і пофарбував його за методом Грама. При мікроскопії мікропрепарату були видні грамнегативні коки, які розташовувались попарно та невеликими скупченнями. Який варіант мінливості виявив бактеріолог?

А. Модифікацію.

В. Кон‘югацію.

С. Мутацію.

D. Трансдукцію.

Е. Трансформацію.

4. Для отримання генноінженерного інсуліну створено штам E.coli, який містить ген,

що детермінує синтез цього гормону. Найбільш доцільним при створенні

штаму-продуцента є застосування вектора, який спричинює руйнування клітини

E.coli після виконання заданої функції. Яка це генетична структура?

A.Бактеріофаг

B. Плазміда

C. Ізольований фрагмент РНК

D. Ізольований фрагнмент ДНК

E.Транспозон

5. В ході трансдукції ДНК переноситься із однієї клітини до іншої з допомогою бактеріофагів. Є три типи трансдукції:

A. неспецифічна, специфічна, абортивна;

B. неспецифічна, інтегральна, абортивна;

C. специфічна, абортивна, вірулентна;

D. вірулентна, неспецифічна, специфічна;

E. реплікація, картирування, інтеграція.

Автор: доц.,к.м.н. Римша О.В.

Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів медичного факультету при підготовці до практичного заняття №9

1. Тема заняття: Вплив фізичних і хімічних факторів на мікроорганізми. Методи стерилізації.

2. Мета заняття:

Загальна: Уміти визначити ефективні методи знищення небезпечних мікроорганізмів на предметах оточуючого людину середовища, медичному обладнанні, ушкоджених і неушкоджених зовнішніх покривах тіла людини.

Конкретна: 1.Вміти пояснювати основні механізми впливу фізичних та хімічних факторів на життєздатність мікробних клітин. 2.Уміти класифікувати методи дезінфекції, асептики та антисептики, засоби хімічної стерилізації, дезінфекції та антисептики. 3.Вміти обрати метод стерилізації або засіб дезінфекції в залежності від об’єкту, який їм підлягає. 4.Уміти оцінити ефективність методів стерилізації та антисептики.

3. Базові знання, навички, необхідні для вивчення теми.

Знати характер та механізми впливу на біологічні об’єкти термічного фактору, зневоднення, атмосферного та осмотичного тиску, високоенергетичних опромінень, концентрації водневих іонів у оточуючому середовищі.

4. Основні теоретичні питання, що підлягають вивченню.

   1. Класифікація мікроорганізмів в залежності від температурного оптимуму росту і розмноження. Витривалість мезофільних бактерій до дії підвищеної температури.

   2. Вплив на мікроорганізми висушування, променевої енергії, атмосферного та осмотичного тиску, концентрації водневих іонів. Представники хвороботворних мікроорганізмів серед галотолерантних, ацидофільних та алкалофільних.

   3. Поняття асептики, антисептики. Класифікація методів асептики та антисептики.

   4. Визначення понять «дезінфекція» і «стерилізація». Види дезінфекції.

   5. Методи стерилізації. Характеристика термічних методів стерилізації, технічне обладнання, необхідне для їх здійснення в умовах лікувальних закладів.

   6. Променева та газова стерилізація, сфери їх застосування.

   7. Класифікація засобів хімічної антисептики та дезінфекції.

   8. Механізм дії на бактеріальну клітину поверхнево-активних антисептиків, приклади найбільш широко вживаних у медичній практиці. Препарати на основі декаметоксину.

   9. Методи контролю стерильності об’єктів та оцінки ефективності антисептиків і дезінфектантів.

5. Зміст теми.

В залежності від температурних параметрів, у межах яких ріст і розмноження відбувається найкраще, усі мікроорганізми поділяють на три групи: психрофіли, мезофіли, термофіли. Усі представники резидентної мікрофлори тіла людини і більшість патогенних для людини мікроорганізмів належать до мезофілів.

Антисептика - сукупність способів знищення і пригнічення життєдіяльності потенційно небезпечних для людини мікроорганізмів в ранах, на шкірі, слизових оболонках та у порожнинах тіла з метою попередження розвитку і лікування інфекційних процесів.

Асептика - комплекс антимікробних заходів деконтамінації об’єктів зовнішнього середовища, націлених на запобігання попадання мікроорганізмів в організм людини.

Дезінфекція – сукупність способів повного, часткового чи селективного знищення патогенних для людини мікроорганізмів на об’єктах зовнішнього середовища з метою розриву шляхів передачі збудників інфекцій з джерела інфекції до сприятливого організму.

Стерилізація - сукупність фізичних і хімічних способів повного вивільнення об'єкту стерилізації від усіх видів життєздатних форм мікроорганізмів.

Методи асептики і антисептики за характером впливу об’єднують у наступні групи:

• механічні методи (первинна хірургічна обробка і дренування ран, використання вакуумних відсмоктувачів, фільтрування повітря операційного блоку);

• фізичні методи (дія високих температур, УФ-опромінення, γ-опромінення, ультразвук);

• хімічні методи – використання хімічних речовин з бактерицидною дією (антисептиків, стерильянтів, дезінфектантів).

Класифікація антисептиків і дезінфектантів за хімічною структурою:

Галоїдвмісні сполуки. З їх числа медичне застосування мають препарати хлору і йоду.

Окислювачі. До цієї групи належать перманганат калію, перекис водню.

Солі важких металів. В якості антисептиків використовують препарати срібла.

Альдегіди: формальдегід, глютаровий альдегід.

Спирти. Найбільш широко в медичній практиці використовується етиловий, пропіловий та ізопропіловий спирти.

Кислоти і луги. Серед сполук цього ряду найвищу протимікробну активність виявляють сильно дисоційовані органічні кислоти, а саме надмурашинна та надоцетова.

Барвники. До аналінових барвників, які здавна використовуються як протимікробні засоби, належить діамантовий зелений, метиленовий синій та етакридину лактат.

Поверхнево-активні речовини. З числа сполук з подібною структурою в медичній практиці застосовуються: бензалконію хлорид, цетавлон, N-цетилпиридинію хлорид, роккал (катамін АБ), етоній, біглюконат хлоргексидину, декамін, декаметоксин.

Методи оцінки ефективності антисептиків і дезінфектантів та контролю стерильності. Ефективність антисептиків і дезінфектантів, а також визначення ефективних експозицій знезаражування розчинами хімічних речовин певних концентрацій проводять методом штучно контамінованих культурами мікроорганізмів тест-об’єктів.

Для проведення мікробіологічного контролю стерильності виконують висів шматочків матеріалів або змивів з поверхні предметів, що підлягали стерилізації, на поживні середовища, які дають змогу виявити аеробних і анаеробних бактерій і грибів. Непрямий контроль ефективності стерилізації здійснюють шляхом контролю роботи стерилізуючого обладнання по зміні кольору хімічних індикаторів при підтриманні певної температури. З певною періодичністю проводиться біологічний контроль ефективності стерилізації, шляхом розміщення всередину предметів, що стерилізуються, біотестів, виготовлених з термовитривалих спороутворюючих бацил.

6. Практичні роботи, які виконуються на занятті.

   1. Знайомство з зовнішнім виглядом, облаштуванням та особливостями роботи сухожарової шафи та автоклава у стерилізаційній кафедри.

   2. Дослідження ефективності знезаражуючої дії розчинів хімічних речовин методом штучно контамінованих культурою мікроорганізмів батистових тест-об’єктів. Попередньо стерилізовані шматочки батисту штучно контамінують культурою бактерій шляхом занурення у завис на 1 хв.. Кожен контамінований батистовий тест-об’єкт переносять у окремі флакони, які містять розчини: 0,05% хлораміну, 70% етилового спирту, 3% перекису водню, 5% карболової кислоти, 0,1% декаметоксину, 0,9% розчину хлориду натрію (контроль). Витримують тест-об’єкти у розчині протягом 3 хв.. По завершенні експозиції знезаражування кожний тест-об’єкт дотримуючись правил асептики переносять у окрему пробірку з рідким поживним середовищем (МПБ). Ефективність знезаражування тест-об’єктів тим чи іншим розчином оцінюють за наявністю/відсутністю росту у поживному середовищі на наступному занятті.

7. Рекомендована література.

Основна:

Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. заклад / За редакцією В.П.Широбокова / Видання 2-е. – Вінниця : Нова Книга, 2011. – С. 132-138; 164-167.

К.Д. Пяткін, Ю.С. Кривошеїн. Мікробіологія. В.Ш. 1992.

В.И. Покровский, О.К. Поздеев. Медицинская микробиология. ГЭОТАР Медицина, Москва, 1998, стр. 137-143.

А.А. Воробьев. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. М., МИА, 2004, стр.95-99.

В. Д. Тимаков, В.С. Левашев, Л.Б. Борисов. Микробиология. М. Медицина 1993. с. 141-145

Крок-1. Загальна лікарська підготовка. Київ, Медицина 2004

Г.К. Палій і співавт. Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Київ: «Здоров’я», 2004.

Додаткова:

А.М. Королюк, В.Б. Сбойчаков. Медицинская микробиология. С.Петербург, 1999.

З.Н. Кочемасова и соавт. Санитарная микробиология и вирусология. М., Медицина, 1987.

Л.Б. Борисов и др. Руководство к практическим занятиям по микробиологии. М., 1984.

М.Н. Лебедева. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии. М., Медицина, 1973.

В.В. Тец Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. М., Медицина, 2002.