32. Великі й малі соціальні групи. Вивчення згуртованості малої групи (соціометричний метод Дж. Морено)

До великих соціальних груп належать класи, етнічні групи, нації, територіальні спільності, великі корпорації й т.п. Та к групи нарахо­вують мільйони чоловік їх поєднують соціальні ознаки, а не факт безпосереднього спілкування. Такі групи можуть складатися на основі декількох соціальних ознак. Наприклад, професійні групи поєдну­ють людей за системою ознак характер і зміст праці рівень освіти, кваліфікація, престиж положення в суспільстві, певні спільні риси свідомості.

Історичні великі соціальні групи, наприклад, етнічні, існують протя­гом багатьох сотень або тисяч років Вони мають власну назву, історію закономірності розвитку й цікаві тим, що можуть персоніфікувати кон­кретне суспільство або ж істотно впливати на його характер.

Малою групою називають невелику кількість людей, які добре зна­ють один одного й постійно взаємодіють між собою Приклад - шкільний клас виробнича бригада, спортивна команда й т п

Найчастіше вказують на такі ознаки малої групи:

1. Обмежена кількість членів групи. Якщо група перевищує «кри­тичну масу», то розпадається на підгрупи, фракції.

2. Стабільність складу Мала група, на відміну від великої, тримаєть­ся на індивідуальній неповторності й незамінності учасник в.

З Внутрішня структура Вона включає систему неформальних ро­лей і статусів, механізм соціального контролю, санкції, норми й правила поведінки.

4. Кількість зв язків збільшується в геометричній прогресії, якщо кількість членів зростає в арифметичній.

5. Чим менша за розмірами група, тим інтенсивніші в ній взає­модії. Чим більша група, тим частіше відносини втрачають особистісний характер, формалізуються й перестають задо­вольняти членів групи.

6. Розміри групи залежать від характеру діяльності групи.

7. Приналежність до групи стимулюється надією знайти а ній задоволення особистих запитів Мала група, на відміну від великої, задовольняє найбільшу кількість життєво важливих потреб людини.

8. Взаємодія в групі лише тоді стійка, коли вона супроводжується взаємним підкріпленням її учасників. Якщо хтось перестає вносити необхідний вклад на доказ потреб інших, його виганяють з групи

9. Група надає кожному максимум доступних переваг, оскільки яв­ляє собою об'єднання корисних один одному індивідів Кожний з них одержує від перебування в даній групі більше користі, ніж у будь-який іншій.

Специфічним і особливо ефективним при вивченні малих груп є метод соціометрії Термін «соціометрія» (від лат. societas — спільність, суспільство й metha — виміру) позначає вимір міжособистісних відно­син у групі Основна заслуга в створенні методології соціометричних досліджень належить американському соціопсихологу Дж. Морено (1892—1974)

Взаємини між членами групи з'ясовують на основі таких процедур

— вибір (вираження бажання індивіда співробітничати з іншим індивідом),

— відхилення — негативний вибір (небажання індивіда співробітничати з іншим індивідом);

— зневага (один індивід залишає іншого поза власною увагою) Після створення програми дослідження розробляється соціометричний критерій, тобто питання, які задають всім членам групи з метою з'ясувати відносини між ними

Результати опитування заносяться в соціоматрицю що дає компак­тну первинну інформацію й спрощує математичну обробку зібраних даних.

Навіть візуальний аналіз соціоматриці багато чого може дати для розуміння взаємин у групі: хто лідер, хто аутсайдер, кого частіше ви­бирають, кого відхиляють, а кого взагалі не помічають