29. Займенник. Загальна характеристика. Розряди займенників

Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Є 9 розрядів займенників:

1) Особові

2) Зворотній (себе)

3) Присвійні (мій, твій, наш, ваш, свій, їхній)

4) Питальні (хто? що? який? чий? котрий? скільки?)

5) Відносні (хто, що, чкий, чий, котрий, скільки)

6) Заперечні – з часткою –ні (ніхто, ніскільки)

7) Неозначені (аби-, де-, -сь – разом; хтозна, казна, бозна, будь, небудь – через дефіс)

8) Вказівні (цей, той, такий, стільки)

9) Означальні (сам, самий, інший, кожен, жоден, всякий, кожний)

30. Дієслово. Загальна характеристика. Категорія виду, стану, особи, числа, часу, способу. Дієслова перехідні та неперехідні.

Дієслово – це самостійна частина мови, яка означає дію чи стан і відповідає на питання що робити? що зробити?

Має п’ять основних форм: 1) інфінітив, 2) способові форми; 3) дієприкметник; 4) форма на –но, -то; 5) дієприслівник.

Вид визначається у більшості дієслів, які можуть складати видові пари. Доконаний вид – питання що зробити? Недоконаний вид – питання що робити? Одновидові дієслова можуть бути лише доконаного чи недоконаного виду (повчитися, знайти, насидітися, поплакати; поважати, стежити, гордувати, прагнути).

Дієслівна категорія стану — це граматична категорія, яка виражає відношення між дією, дійовою особою (суб'єктом дії) і предметом (об'єктом), на який спрямована дія. У сучасній українській мові розрізняється активний і пасивний стани. Окрема група — зворотні дієслова, в яких пасивне значення формується постфіксом -ся.

Активний стан мають усі перехідні дієслова, які означають дію, спрямовану на прямий додаток — іменник у формі знахідного відмінка без прийменника: «Естафету гострого й дотепного слова Остапа Вишні сьогодні високо і впевнено несуть в Україні його учні» (газ.); «Нині ми всі обстоюємо плюралізм поглядів» (газ.).

Пасивний стан мають неперехідні дієслова з постфіксом -ся, співвідносні за своїм лексичним складом і граматичним значенням з дієсловами активного стану. Вони означають дію, спрямовану на об'єкт, що виступає в реченні у функції підмета. Реальна дійова особа в таких пасивних конструкціях виконує роль додатка, вираженого іменником у формі орудного відмінка без прийменника: «Спеціальні питання обговорюються депутатами в секціях»(газ.); «Кожен новий гол радісно зустрічався вболівальниками»(газ.).

Три особи в однині та множині.

Теперішній, минулий, майбутній часи.

Дійсний спосіб. Дієслова дійсного способу означають реальні дії, які відбуваються чи відбувалися, або ірреальні, які відбуватимуться в майбутньому і не мають модального значення. Категорія дійсного способу тісно пов'язана з категорією часу, вона існує тільки в його формах: у теперішньому й майбутньому часі — в особових, у минулому — в родових.

Наказовий спосіб виражає наказ, заклик, прохання, спонукання до виконання якоїсь дії. Дієслова наказового способу не мають категорії часу, але мають категорію особи. Творяться прості особові форми наказового способу від основ теперішнього часу.

Умовний спосіб виражає дію ірреальну, тобто не ту, що вже відбулася або відбудеться, а лише бажану або можливу за певних умов. Дієсловам умовного способу категорія часу не властива.

Перехідні дієслова вимагають З.в. без прийменника або Р.в., що позначає частину цілого чи має заперечну частку –не (читати книгу; випив молока).