- •8. Особливості християнського світогляду
- •9.Давньоруська культура: стан освiти, лiтература,лiтописи
- •10. Архітектура київської русі
- •11. Аналiз норм звичайного права. Мерилоправедное
- •12. Руська правда ярослава мудрого правда ярославичей
- •13. Особливості формування української культури в XIII—xvст
- •16. Братський рух в україні та його роль у розвитку української культури
- •18. Полемічна література в україні. Іванвишенський
- •19. Укр культура у другыйполовины 17-18ст. Овсыта, наука. Лит-ра, театр, образотворче мистецтво, музика
- •20. Культурні процеси на українських землях у склади Габсбургив 19-20 ст
- •22 Кирило-мефодіївське товариство та його роль у культурному розвитку України
- •23 Розвиток української культури в Російській імперії
- •24 Стан української культури в роки революції та громадянської війни
- •25 «Українізація» 20-х років як соціокультурний процес
- •26 Український театр 20 років. Л. Курбас
- •27 Наївне мистецтво у творчості маріїприймаченко
- •28 М. Хвильовий в українській культурі 20-х років
- •29 Літературна дискусія 1925-28 років та її наслідки
- •32 О. Довженко та український кінематограф
- •33 Українська культура в повоєнний період
- •34 Відлига в українській культурі
- •35 Українська культура в період загострення кризи радянської системи
- •37 Петріківський розпис вишиванка
- •39 Розвиток культури усрр в роки перебудови 1985-1991
- •40 Проблеми культурного відродження в умовах державної незалежності
- •41 Ландшафтне та паркове мистецтво
- •Олександрія
- •Софіївка
- •Заповідник "Асканія-Нова"
- •42 Замкова архітектура україни історія та сучасність
18. Полемічна література в україні. Іванвишенський
Помітною постаттю в літературі наприкінці ХVІ — на початку ХVІІ ст. є Іван Вишенський (близько 1550–1621), про якого ви дізналися з однойменної поеми Івана Франка. Про життя цього письменника знаємо дуже мало. Він народився під Дрогобичем, недалеко від Львова. Точні дати народження й смерті невідомі, про те, ким були його батьки, як минало дитинство і де він здобув освіту, відомостей немає. У зрілому віці Іван Вишенський жив у містах Волині, Галичини й Поділля. Десь у тридцять п’ять років він переїхав на святу гору Афон, що в Греції, і вів аскетичний спосіб життя. Звідси Іван Вишенський надсилав в Україну послання, у яких виступав проти покатоличення й ополячення України, переконливо заявляючи, що український народ ніколи не скориться кривавим гнобителям. На Афоні письменник прожив понад сорок років: мешкав у кількох монастирях, потім осів у скиті — невеликому житлі ченців-самітників, розташованому віддалік від основних монастирських будівель. Заховавшись від усього світу, він дав обітницю мовчання, проте не дотримався її: відчувши тугу за рідною землею й зваживши на заклики українських братств, Іван Вишенський у 1604 р. прибуває в Україну. Проживши два роки у Львові та інших містах, він повертається на Афон. Тут він наказав замурувати себе в кам’яній печері. У молитвах і роздумах приблизно в сімдесятирічному віці Іван Вишенський помер.До нас дійшло шістнадцять творів письменника, здебільшого це послання.
Що це за жанр?
Послання — це віршований або прозовий твір, написаний у формі листа чи звертання до однієї чи кількох осіб.
«Послання до єпископів» — це єдиний твір, який був надрукований за життя автора, він уважається кращим зразком української полемічної літератури.
Полемічні твори були спрямовані проти Брестської унії 1596 р. і вищого православного духівництва, яке зрадило віру. Унія несла нашому народові посилення соціально-політичного гніту з боку Польщі. На захист національно-релігійної належності стали українські письменники тієї доби: Герасим Смотрицький і його син Мелетій, Іван Вишенський, Захарія Копистенський, Петро Могила. Основою полеміки між католиками й православними були релігійні розходження, але її учасники порушували й важливі соціально-етичні питання.
У «Посланні до єпископів» І. Вишенський з гострою сатирою викриває моральну ницість єпископів, які зображені жадібними й жорстокими феодалами. Саме в цьому посланні особливо помітні барокові елементи, зокрема в мові твору, це — нагромадження паралелізмів, сміливі антитези, неймовірне скупчення формальних прикрас. Специфічною рисою мови письменника є творення неологізмів (індивідуально-авторських слів): «Ти ще єси… кровоїд, м’ясоїд, волоїд, скотоїд, звіроїд, свиноїд… , ще єсипериноспал, подушкоспал, ще єситілоугодник… перцелюбитель, шафранолюбитель…» Іван Вишенський уперше в українській літературі так сміливо виступив на захист простолюду.
Братства по Україні існували не лише в містах, а й у селах. У діяльності братств відзначалися не тільки чоловіки, а й жінки.Високоосвіченакиянка Лисавета Гулевичівна заснувала Київське братство, згуртувавши навколо нього кращих письменників того часу, її діяльність високо цінував і підтримував гетьман Петро Сагайдачний. Благородство й гуманізм звучать у таких її словах: «Хіба наші люди вміють лише наймитувати, гнути спину та битися на шаблях і веслувати на чужих галерах? А хіба піїтика, філософія, риторика, граматика, геометрія не доступна українцям?»