- •8. Особливості християнського світогляду
- •9.Давньоруська культура: стан освiти, лiтература,лiтописи
- •10. Архітектура київської русі
- •11. Аналiз норм звичайного права. Мерилоправедное
- •12. Руська правда ярослава мудрого правда ярославичей
- •13. Особливості формування української культури в XIII—xvст
- •16. Братський рух в україні та його роль у розвитку української культури
- •18. Полемічна література в україні. Іванвишенський
- •19. Укр культура у другыйполовины 17-18ст. Овсыта, наука. Лит-ра, театр, образотворче мистецтво, музика
- •20. Культурні процеси на українських землях у склади Габсбургив 19-20 ст
- •22 Кирило-мефодіївське товариство та його роль у культурному розвитку України
- •23 Розвиток української культури в Російській імперії
- •24 Стан української культури в роки революції та громадянської війни
- •25 «Українізація» 20-х років як соціокультурний процес
- •26 Український театр 20 років. Л. Курбас
- •27 Наївне мистецтво у творчості маріїприймаченко
- •28 М. Хвильовий в українській культурі 20-х років
- •29 Літературна дискусія 1925-28 років та її наслідки
- •32 О. Довженко та український кінематограф
- •33 Українська культура в повоєнний період
- •34 Відлига в українській культурі
- •35 Українська культура в період загострення кризи радянської системи
- •37 Петріківський розпис вишиванка
- •39 Розвиток культури усрр в роки перебудови 1985-1991
- •40 Проблеми культурного відродження в умовах державної незалежності
- •41 Ландшафтне та паркове мистецтво
- •Олександрія
- •Софіївка
- •Заповідник "Асканія-Нова"
- •42 Замкова архітектура україни історія та сучасність
9.Давньоруська культура: стан освiти, лiтература,лiтописи
Літературні та археологічні джерела засвідчують існування у східних слов’ян писемності ще до прийняття християнства. Болгарський письменник Храбр у праці «О письменах» говорить про два види письма – примітивні піктографічні знаки (риски і зарубки), та грецьке й латинське письмо, що не передавало багатьох слов’янських звуків. Писемність у дохристиянські часи була поширена у зовнішньополітичній, економічній і торгівельній сферах суспільного життя, а також у язичницькому культі.
Проникнення християнства на Русь зумовило виникнення у східних слов’ян письма, якого потребувала держава і церква. Це письмо називалось «кирилиця», воно прийшло на Русь разом із писцями і богослужебними книгами із Болгарії. Поступово воно витіснило стару писемність. Пам’ятки давньоруського письма можна побачити на різних предметах та виробах – пряслицях, горщиках, корчагах, голосниках, ливарних формочках та інших предметах домашнього вжитку. Вони свідчать, що писемність була поширена серед простого люду.
Важливими писемними пам’ятками є знайдені у Новгороді, Звенигороді та інших містах, берестяні грамоти – переписка городян про господарські справи.
Оригінальними пам’ятками давньоруського письма є графіті ХІ – ХІV ст., що містяться на стінах Софійського собору, Кирилівської церкви, Видубицького монастиря, Успенського собору Печерського монастиря, церкви Спаса на Берестові та Золотих воріт. Цікавими пам’ятками є стилі (залізні, бронзові і кістяні писала) для письма на воскових дощечках, бересті і штукатурці. Вони дають повне уявлення про грамотність прихожан соборів та широких верств населення Київської Русі. Усі ці пам’ятки вказують на те, що писемність у Київській Русі була не тільки привілеєм князів і духовенства, але і надбанням широких верств міського населення.
Розвиток освіти у Київській Русі грунтується на власних національних традиціях та використанні античного і болгаро-візантійського досвіду шкільного навчання. Поширенню грамотності сприяло запровадження християнства. Після церковної реформи Володимира Великого виникла потреба у навчанні та вихованні освічених людей. Вони були потрібні не тільки для впровадження нового християнського культу, але й для функціонування органів державного управління та розвитку торгівлі. Тому шкільна освіта за князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого набула державної ваги. Утворилися три типи шкіл: палацова школа підвищеного типу, школа «книжного вчення»для підготовки священників та світська (приватна) школа домашнього навчання, переважно для купецького і ремісничого населення.
У школах вивчали основи письма, читання, арифметику, спів, музику, поетику, риторику, іноземні мови (передусім грецьку і латинську). Вищу освіту визначали філософія і риторика. Центрами освіти були міста Київ, Новгород, Полоцьк, Чернігів, Галич та Володимир-Суздальський. Освітнім центром у Києві був собор Святої Софії. Тут складено літописний звід 1037 р., написано і виголошено «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, сформовано основи першого збірника законів Київської Русі «Руська Правда», створено «Ізборник» Святослава» 1076 р., написано у 1056–1057 рр. відоме «Остромировеєвангеліє». Тут містилася книгозбірня Ярослава Мудрого, переписувалися книги.
Освітнім і художнім центром був також і Печерський монастир, у якому знаходились художня і книгописна майстерні. У його стінах була створена визначна пам’ятка історії Київської Русі «Повість минулих літ» та ін.
Утворення шкіл і поширення писемності були пов’язані з соціальними та культурними вимогами давньоруського суспільства.