- •1.1. Дослідження міжнародних та національно-правових норм як джерел правової регламентації легалізації документів для дії за кордоном
- •1.2. Роль двосторонніх договорів про правову допомогу у правозастосовчому аспекті щодо скасування вимоги легалізації документів для дії за кордоном.
- •2.1.Порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном
- •2.2. Апостиляція
- •2.3 Нострифікація
- •3.2. Напрямки вдосконалення національних нормативних актів щодо процедур та критеріїв оцінки і визнання кваліфікацій
- •Список використаних джерел
- •Легалізація документів в Австрії
- •Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан
- •Легалізація документів в Іспанії
Список використаних джерел
1. Конституція України
2. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – ст. 422.
Кожен, хто має ділові відносини з закордоном, чи стосується це бізнесу або особистих справ, часом стикається з необхідністю подавати в офіційні установи або приватні компанії документи, що підтверджують статус або ті чи інші права. Таким документам необхідно пройти процедуру легалізації. Засвідчення справжності документів (легалізацію) в Латвійській Республіці здійснює Консульський Департамент Міністерства закордонних справ.
У Латвійській Республіці засвідчення справжності документів регулює ряд конвенцій і міждержавних угод, а також «Закон про легалізацію документів» і «Правила про легалізацію публічних документів». У 2004 році Латвія приєдналася до Конвенції про скасування легалізації документів між членами Європейського Союзу. На жаль, крім Латвії Конвенція працює тільки у 6 країнах. Починаючи з жовтня 2010 року Латвія, Бельгія, Данія, Франція, Ірландія, Італія, а нещодавно і Естонія зобов’язалися не пред’являти до документів зі згаданих країн вимог до легалізації. Тобто офіційний документ, який походить від Латвії можна подати в будь-яку із цих країн без будь-якої додаткової легалізації, але при цьому вимоги до перекладу на місцеву мову зберігаються.
Однак Латвія на цьому не зупинилася і в листопаді 2010 року в односторонньому порядку скасувала вимоги до легалізації офіційних документів з усіх країн Європейського Союзу. Це означає, що офіційні документи, видані в будь-якій країні Європейського Співтовариства з відповідним перекладом, повинні прийматися у всіх латвійських державних, судових установах та приватних компаніях, що здійснюють державне управління.
Якщо документ призначений для використання в державі, яка є членом Гаазької конвенції 1961 року, то справжність цього документа повинна бути засвідчена спеціальним штампом «Апостиль» у Консульському Департаменті Міністерства закордонних справ.
Слід зазначити, що Латвія не єдина, хто приймає документи без легалізації. Наприклад, Великобританія також до багатьох документів не пред’являє вимоги легалізації. Законом передбачено, що у випадку, коли в установи виникають сумніви щодо документа, вона перевіряє його справжність через Міністерство юстиції, зв’язуючись з іноземною установою, що видала документ.
Латвія уклала ряд двосторонніх угод з Росією, Україною, Білорусією, Молдовою, Узбекистаном, мета яких – полегшити визнання документів. Але на практиці ці договори не працюють. Причому як з одного, так і з іншого боку.
Легалізація документів в Австрії
Згідно з австрійським цивільно-процесуальним кодексом іноземні документи (довідки цивільного стану, свідоцтва, судові документи, договори та ін.) з країн, з якими не укладено двосторонні угоди про завірення документів, або які не вступили до Гаазької конвенції про завірення документів, для того, щоб бути дійсними в Австрії, повинні повторно проходити процедуру легалізації компетентним австрійським представницьким органом за кордоном (дипломатична процедура легалізації). В основному для Австрії легалізуються і підтверджуються тільки оригінали документів, а не готові переклади документів.
Казахстан вступив до Гаазької угоди з легалізації документів, таким чином, достатньо апостиля на документі.