Укр.в період відбудови і відлиги / Повоєнна відбудова України-18 / Післявоєнна відбудова України-2

Радянізація західних областей України

• 1946 – 1947 рр. – розгорнуто радянізацію всіх сфер соціально-економічного й культурного життя західноукраїнських земель.

• Продовження політики радянізації в цьому регіоні; особливість: відбувалась вдруге, у Закарпатській Україні – вперше.

• 7 травня 1945 р. – постанова ЦК КП(б)У та уряду СРСР «Про заходи з відбудови і дальшого розвитку господарства Львівської, Станіславської, Дрогобицької, Тернопільської, Волинської, Чернівецької областей на 1945 р.»

• Грудень 1945 р. – ЦК ВКП(б)У створив спеціальний відділ по західних областях України.

Складові радянізації Західної України:

• Проведення індустріалізації (відбудова, реконструкція та вдосконалення традиційних галузей – нафтогазової та лісозаготівельної; розвиток нових галузей – машинобудівної, металообробної, приладобудівної та ін.; великі капіталовкладення та швидкі темпи розвитку промисловості, повільний розвиток харчової та легкої промисловості, націоналізація промисловості та транспорту);

• Колективізація (конфіскація великих маєтків, передача цих земель безземельним та малоземельним селянам; суцільна колективізація, під час якої було колективізовано 93 % господарств; організація політвідділів МТС; застосування примусових методів — шантаж, залякування; неврахування місцевої специфіки тощо);

• Заходи в культурно-освітній сфері (ліквідація неписьменності, створення мережі освітніх закладів різних рівнів, посилення русифікації, заідеологізованість навчально-виховного процесу, введення безкоштовної освіти, безкоштовне медичне обслуговування);

• Направлення зі східних регіонів України на постійну роботу фахівців, партійних функціонерів; створення мережі більшовицьких і комсомольських організацій.

• Депортація західноукраїнського населення до віддалених районів СРСР.

Доля української греко-католицької церкви (УГКЦ)

• Партійне керівництво СРСР вбачало в УГКЦ можливого ворога, який створював ідеологічне підґрунтя національно-визвольної боротьби в західних областях.

• 1 листопада 1944 р. – смерть митрополита А. Шептицького, обрання його наступником Й. Сліпого.

• 1945 р. – підготовка детальної інструкції з ліквідації УГКЦ (схвалена Й. Сталіним); арешти вищих ієрархів УГКЦ; закриття церковних освітніх установ, розгром митрополії та єпархіального управління, арешт і висилка до Сибіру понад 2 тис. священнослужителів.

• 1946 р. – закритий судовий процес над ієрархами УГКЦ на чолі з митрополитом Й. Сліпим.

• 8 – 10 березня 1946 р. – Львівський собор (неканонічний), прийняв рішення про скасування Берестейської церковної унії 1596 р., розрив з Римом і проголосив возз’єднання греко-католицької церкви з російською православною; проводились репресії щодо священиків, які не приєдналися до нової церкви; УГКЦ змушена була піти в підпілля.

Йосиф Сліпий:

• Визначний український церковний діяч, патріарх Української греко-католицької церкви, з 1965 р. – кардинал; після смерті митрополита А. Шептицького 1 листопада 1944 р. став митрополитом галицьким, архієпископом львівським та єпископом кам’янець-подільським; 11 квітня 1945 р. він разом з усіма іншими єпископами Української греко-католицької церкви, що перебували у Галичині, був заарештований.

• Тривалий час доля митрополита була невідомою, і лише в березні 1946 р. було оголошено, що митрополит звинувачений у «ворожій діяльності проти УРСР, співпраці з німецько-фашистськими окупантами» і засуджений військовим судом у Києві до 8 років ув’язнення.

• У 1963 р. – завдяки виступам на захист Йосифа Сліпого Папи Римського Іоанна XXIII, Президента США Дж. Кеннеді та інших відомих політичних і громадських діячів країн світу митрополита було звільнено з ув’язнення і вислано за межі СРСР.

• У 1963 р. Й. Сліпий заснував у Римі Український католицький університет, філії якого згодом утворилися у Вашингтоні (США), Лондоні (Велика Британія), Чикаго (США), Філадельфії (США); помер митрополит у 1984 р. у Римі, похований у Соборі св. Софії. Згідно із заповітом його тіло 28 серпня 1992 р. перевезено в Україну й перепоховано у Соборі св. Юра у Львові.

Боротьба ОУН-УПА з радянською владою

• Боротьба радянської влади проти ОУН-УПА перетворилася на братовбивчу війну (направлення в західні регіони України регулярних частин армії та НКВС, формування з місцевого населення підрозділів помічників для боротьби з ОУН-УПА).

Методи боротьби:

Радянська влада:

• напади на частини НКВС і військові підрозділи, терористичні акти проти радянських і партійних діячів;

• убивство місцевих активістів, які перейшли на бік радянської влади;

• масовий терор проти вчителів, лікарів, інженерів, працівників культури, направлених на роботу зі сходу;

• активна антирадянська пропаганда

ОУН-УПА:

• Воєнні дії проти формувань ОУН-УПА регулярних частин армії та НКВС;

• Масове виселення населення з районів розташування баз УПА;

• Депортації як окремих сімей, так і цілих сіл, що були пов’язані з УПА.

• Провокації спец груп НКВС з переодяганням у форму УПА (пограбування, і знущання над місцевим населенням, вбивства).

Етапи збройної боротьби ОУН-УПА з радянською владою:

I етап (1944 – 1946 рр.) – спроба утримати під своїм контролем великі території і ведення боїв великими силами із застосуванням артилерії й мінометів. Об’єднання сил радянських військ держбезпеки, прикордонників; у тяжких боях загинуло до половини особового складу УПА; з другої половини 1945 р. відбулось переформування великих підрозділів повстанців (куренів) у дрібніші (сотні); створення великої мережі підпільних груп – «боївок» по 10 – 15 вояків.

II етап (1947 – перша половина 50-х рр.) – зміна тактики: розділення армії на невеликі мобільні групи, ведення боротьби партизанськими методами малими рухливими групами. Загибель у с. Білогорща біля Львова головнокомандувача УПА Р. Шухевича (5 березня 1950 р.). Спад організованого опору (хоча окремі загони ще діяли до 1956 р.).

Операція «Вісла»

• 28 квітня – липень 1947 р. – проведення польською владою операції «Вісла», найбільшої антиукраїнської акції (фактично завершилась в жовтні).

Причини проведення:

• Намагання придушити український національно-визвольний рух на Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині («Закерзоння»)

Цілі:

• Завершення процесу обміну населенням між Польщею і УРСР;

• Остаточна полонізація земель «Закерзоння»;

• Сприяння заселенню «повернутих земель» (землі, що відійшли від Німеччини до Польщі за рішенням Потсдамської конференції.)

• Позбавлення УПА підтримки з боку населення та завдати поразки основним силам УПА.

Привід:

• Загибель у сутичці з вояками УПА 28 березня 1947 р. заступника міністра національної оборони Польщі К. Сверчевського.

Сутність операції:

• Польські війська та міліція, загальною кількістю 30 тис. осіб за підтримки радянських і чехословацьких військ здійснили насильницьку депортацію українського населення Закерзоння на захід і північ Польщі; для особливо непокірних було створено концтабір у Явожно, через який з травня по січень 1947 р. пройшло 3 870 осіб., із яких 160 загинуло.

• Операція була узгоджена з радянським керівництвом.

Результати й наслідки:

• В ході операції було переселено в західні та північні райони Польщі близько 150 тис. українців, а УПА зазнала великих втрат.

• Деукраїнізація «Закерзоння»

• Проти УПА було проведено 357 бойових акцій, знищено 1509 повстанців, 1178 бункерів і криївок; заарештовано 2800 членів ОУН-УПА; припинення бойових дій УПА в «Закерзонні».