Післявоєнна відбудова та розвиток України (1945 – початок 1950-х рр.) Адміністративно-територіальні зміни
Встановлення кордону з Польщею:
9 вересня 1944 р. – укладення Люблінської угоди між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення, згідно з якою частина українських земель (Холмщина,Лемківщина,Надсяння,частина Підляшшя) з населенням майже 800 тис. українців передавалася Польщі (таким чином сталінське керівництво намагалося підтримати прорадянський польський уряд та змінити негативне ставлення польського населення до радянської влади, спричинене подіями 1939 р.).
16 серпня 1945 р. – укладення договору про радянсько-польський кордон, який встановлювався по «лінії Керзона» з відхиленням на схід (тобто на користь Польщі) на 5-8 км, а в окремих районах навіть на 17-30 км.
1951 р. – завершення процесу українсько-польських територіальних домовленостей, коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними ділянками (до Львівської області відійшли землі в районі м. Кристинополя, а до Польщі відійшла територія довкола м. Нижні Устрики Дрогобицького району).
Встановлення кордону з Чехословаччиною:
26 листопада 1944 р. – схвалення з’їздом Народних комітетів Закарпаття в м. Мукачево Маніфесту про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною.
29 червня 1945 р. – договір між Чехословаччиною і СРСР, який юридично закріпив рішення з’їзду в Мукачево.
22 січня 1946 р. – указ Президії Верховної ради СРСР про утворення у складі УРСР Закарпатської області.
Встановлення кордону з Румунією:
10 лютого 1947 р. – підписання радянсько-румунського договору, за яким до УРСР відходили Північна Буковина, Хотинщина, Ізмаїльщина (тобто закріплювалися кордони, встановлені у 1940 р.).
Наслідки врегулювання територіальних питань для України:
Остаточне встановлення та юридичне закріплення кордонів республіки.
Збільшення території УРСР.
Демографічні зміни у складі населення.
Об’єднання основної частини українських земель у кордонах однієї держави.
Суспільно-політичне життя
Нові суспільні настрої:
Сподівання українців на те, що масові репресії, голодомори, загальна підозрілість у суспільстві, терор влади залишаться в минулому.
Віра українців – учасників війни в те, що вони воювали за свою національну честь і гідність, відстоювали українську державність.
Очікування українським селянством розпуску колгоспів.
Сподівання робітників на підвищення заробітної платні, покращення умов праці й побуту.
Очікування інтелігенцією послаблення контролю над нею влади, інтелектуальної свободи.
Реакція влади:
Відновлення режиму одноосібної влади Й. Сталіна, культ особи якого досяг апогею;
Відсутність в Україні будь-якої самостійної політики.
Відновлення репресій; відсутність демократії та свобод громадян; зловживання владою (пік репресій в Україні припав на 1947 р., коли ЦК КП(б)У очолював найближчий соратник Й. Сталіна Лазар Каганович).
Підпорядкування політичному центру діяльності перших секретарів ЦК КП(б)У:
М. Хрущов (1943 – 1946 рр. та 1948 – 1949 рр.).
Л. Каганович (1947 р.).
Л. Мельников (1950-1953 рр.).
Мельников Леонід Георгійович – радянський партійний діяч в Україні; з 1936 р. перебував на керівній партійній роботі в Сталіно (Донецьк) і Караганді; у 1947 – 1949 рр. – другий секретар, а в 1950 – 1953 рр. – перший секретар ЦК КПУ; в червні 1953 р. звільнений з посади першого секретаря за прорахунки в національній політиці в Західній Україні (прискорені темпи русифікації освіти, зокрема Львівського університету, й однобічний підбір кадрів); у 1953-1955 рр. – посол СРСР у Румунії; з 1955р. обіймав відповідальні пости в державному апараті у Казахстані; у 1966 р. був призначений головою Державного комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості та гірничого нагляду при Раді Міністрів СРСР.
Розгортання ідеологічної реакції – «ждановщини».
«Ждановщина» - це ідеологічна кампанія в СРСР, розгорнута у 1946 – 1949 рр. секретарем ЦК ВКП(б) з питань ідеології А. Ждановим у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, в ході якої були піддані нищівній критиці діяльність інститутів історії України та історії української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів української культури – письменників, композиторів, режисерів тощо (назва походить від прізвища).
Поступки радянського режиму:
Рішення про відновлення прав зовнішньополітичного представництва всіх союзних республік.
Листопад 1949 р. – указ Президії Верховної Ради УРСР про Державний герб УРСР, Державний прапор УРСР і Державний гімн УРСР.