38. Екологічні проблеми та шляхи їхрозв’язання

Екологічні проблеми — це проблеми,пов’язані з впливом на природне середовище

діяльності людини, що спричинює порушення структури та функціонування природних систем(екосистем, ландшафтів) і викликає негативні соціальні, економічні та інші наслідки. Поняття екологічної проблеми є антропоцентричним, тому що всі негативні зміни оцінюютьс яз точки зору значимості для людини та умов її існування.

З огляду на порушення певних компонентів середовища(чи екосистеми) екологічні

проблеми розділяють на такі основні групи:

1. атмосферні(радіологічне, хімічне, механічне, теплове забруднення атмосфери);

2. водні(вихолощення та забруднення вод, забруднення морів і океанів);

3. геолого-геоморфологічні(інтенсифікація негативних геологічних процесів,

порушення рельєфу та геологічної будови– селі, зсуви, землетруси);

4. земельні, або грунтові(забруднення грунтів, ерозія, вивітрювання, засоленн

5. біотичні(знищення рослинності, деградація лісів, пасовищ, скорочення видового

різноманіття та ін.);

6. комплексні(ландшафтні) — спустелювання, зниження біорізноманіття, порушення

режимів природоохоронних територій та ін.

По основным экологическим последствиям изменения природы выделяют следующие

экологические проблемы и ситуации:

• антропоэкологические, по изменению условий жизни и здоровья населения;

• природно-ресурсные, связанные с истощением и утратой природных ресурсов,

ухудшающие хозяйственную деятельность на территории;

• ландшафтно-генетические, обусловленные нарушением целостности ландшафтов,

утратой генофонда, потерей уникальных природных объектов.

Існують інші підходи до класифікації екологічних проблем, для чого використовують багато різних критеріїв, наприклад, причини виникнення(еколого-промислові, еколого- транспортні і т.д.), складність(прості, складні і т.д.), масштаб(локальні, регіональні і т.д.), тривалість(короткотермінові і т.д.), та ін.

Механізми вирішення екологічних проблем:

Перш за все- реалізація такої екологічної політики, яка спрямована на запобігання

виникненню нових проблем і поглиблення існуючих.

Підходи і механізми:

- формування екологічної свідомості(навичок прийняття екологічно виважених рішень на рівні кожного члена суспільства, екологічної поведінки) шляхом освіти, інформування та залучення до діяльності

- посилення регулювання природокористування, охорони довкілля та екологічної безпеки(розвиток законодавства, стандартів, нормативів та забезпечення їх суворого дотримання)

- розвиток науки і технологій, спрямованих на удосконалення виробничих та інших процесів з метою зменшення чи повного припинення негативного впливу на навколишнє середовище

39. Екологічні проблеми та шляхи їх розв'язання.

Сутність Е.П. складається в протиріччі, що заглиблюється, продуктивної діяльністю людства й стабільністю природного середовища його перебування. У процесі виробничої діяльності людство створює неживі предмети й живі організми, тобто техномасу. За розрахунками вчених, створена людством техномаса, або як її ще називають штучне середовище, уже зараз в 10 разів продуктивніше природної. Штучне середовище наступає на природну й поглинає її. І це один з найважливіших факторів, що обумовлює постановку перед людством Э.П. Ріст викидів в атмосферу З2, окису сірки й азоту можуть привести до росту температури, що у свою чергу підвищить рівень світового океану й приведе до затоплення земель. У результаті сотні мільйонів людей ризикують перетворитися в екологічних біженців. Загальний висновок: усякий біологічний вид здатний вижити в межах досить вузької біологічної ніші, тобто сукупності різних умов і факторів навколишнього середовища. Однак, існують граничні значення зовнішніх умов, за к-ми вимирає. У наст. час людство підійшло до такого граничного значення. Шляхи рішення Э.П.: тому що причиною даної проблеми явл-ся НТП, те його необхідно призупинити, аж до нульового приросту валового суспільного багатства. Однак це породить цілий ряд соціальних і демографічних проблем (убогість, голод у країнах, що розвиваються). Тому необхідно змінити шляхи розвитку сучасної цивілізації й насамперед подумати про зміну самої людини, про революції в ньому самому. Необхідно змінити соціальні установки особистості й суспільства, переорієнтувати людство з ідеології наступального зростання виробництва й споживання матеріальних цінностей на духовне самовдосконалення