Паралічі лицевого нерва

Міністерство охорони здоров’я України

Вищий державний навчальний заклад України

«Українська медична стоматологічна академія»

Затверджено

на засіданні кафедри

хірургічної стоматології

та щелепно-лицевої хірургії

з пластичною та реконструктивною

хірургією голови та шиї

Завідувач кафедри, д. мед. н., проф. ______________ Аветіков Д.С.

Методична розробка лекції

Навчальна дисципліна	Хірургічна стоматологія
Модуль №	5
Змістовний модуль №	5
Тема лекції	Параліч мімчної мускулатури, атрофія обличчя. Симптоми та синдроми пластичної та реконструктивної хірургії. Основи черепно-щелепно-лицевої хірургії.
Курс	V
Факультет	Стоматологічний

Кількість навчальних годин 2.

Полтава – 2013

Науково-методичне обґрунтування теми.

Паралічі лицевого нерва характеризується частковою або повною, тривалою або тимчасовою втратою функції лицевого нерва та мімічних м’язів.

Будова лицевого нерва є дуже складною. Виділяють 5 гілок ли­цевого нерва — лобову, виличну, щічну, крайову нижньої щелепи, шийну. Нерв має три основні типи будови: стовбуровий (5 чітко сформованих гілок нерва), розсипний (малих гілок нерва до 10—15), і перехідний, коли є великі і малі гілки нерва.

Чотири основні групи мімічних м’язів (скроневі, очні, щічні, підборіддя) забезпечують вигляд та основні функції обличчя.

Атрофія обличчя — захворювання, яке характеризується атрофією тканин певної однієї або кількох ділянок обличчя, що призводить до ана­томічних, функціональних, естетичних порушень та пов’язаних з ними на­слідками. Хворіють переважно пацієнти віком 15—40 років, при цьому жінки хворіють частіше — до 80 % усіх випадків хвороби.

Термін “черепно-щелепно-лицева хірургія” або “черепно-лицева хірур­гія” остаточно сформувався в середині 60-х років XX століття, коли видатний французький щелепно-лицевий хірург-пластик Поль Тесь’є (1919—2008) за участю нейрохірургів розпочав виконувати планові операції з приводу по­єднаних деформацій лицевого і мозкового черепа із застосуванням вінцевого та внутрішньочерепного доступу (з 1967 р.).

У 1970 р. була створена Європейська асоціація черепно-щелепно-лицевих хірургів. Її засновники — X. Обвегезер, П. Тесь’є та інші видатні хірурги. З 1992 р. Україна представлена в Раді цієї асоціації, а в 1996 р. аналогічна асо­ціація хірургів була створена і нині ефективно працює в Україні.

Загалом ця спеціальність є частиною так званої естетичної медицини, покликаної гармонізувати не тільки загальний стан здоров’я людини, а і її зов­нішній вигляд.

2. Навчальні цілі лекції.

- Визначити поняття “параліч мімічної мускулатури”.

- Знати класифікацию параличей.

- Опанувати техніку хірургічного лікування параличу лицевого нерва.

- Надати поняття “атрофия обличчя”.

- Знати основні методики ххірургичного ликування геміатрофій обличчя.

- Знати основни симптоми і синдроми в пластичній та реконструктивній хірургії.

- Визначити понятти черепно-щелепно-лицева травматологія.

- Визначити понятти черепно-щелепно-лицева онкологія.

- Визначити понятти черепно-щелепно-лицева реконструктивна хірургія.

Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця, актуальні аспекти.

Введення студента в клініку щелепно-лицевої та пластичної хірургії голови та шиї після курсу травматології щелепно-лицевої ділянки вимагає знань етичної поведінки та особливостей деонтологічного підходу до хворих з деформаціями тканин повік, зовнішнього носа та вушних раковин, вміння користуватися сучасними класифікаціями, методиками обстеження, диференційної діагностики, вміння застосовувати методики блефаропластики, ринопластики та отопластики для надання повної, безпечної лікарської допомоги.